Як це? Грати не для всіх, а для кожного

Масштабний театральний концерт і три комедії презентував за осінь Вінницький академічний музично-драматичний театр імені Миколи Садовського. Новий 87-й театральний сезон, який стартував у вересні, спраглі до мистецтва актори відкривали концертом «Магія театру». Він поєднав усі види театрального мистецтва — від балету до опери, заміксувавши уривки із відомих п’єс. За два тижні роботи театр представив прем’єру парадоксальної комедії Анатолія Дяченка «Гра в детектив», а ще за два — класичну виставу «За двома зайцями» у сучасному прочитанні в постановці вінницького режисера Тараса Мазура. У листопаді на малій сцені вийшла у прокат «чорна» комедія Люка Шомара «Бал негідників». Її поставив режисер Григорія Сиротюка, зібравши на одній сцені молодий, але вже добре знаний акторський склад. До речі, саме на цю виставу квитки вже продані до початку січневого локдауну. Як працюватиме театр після чергового карантину, поки що ніхто не береться говорити. Але, як каже художній керівник театру Таїсія СЛАВІНСЬКА, сидіти склавши руки актори точно не будуть. Треба завершити роботу над постановкою дитячої казки «Красуня і чудовисько» і визначаються з репертуаром на весну.

«Найважче було навесні, коли нас відправили по домах і навіть заборонили проводити репетиції. На щастя, у депресію ніхто не впав, а навпаки почали креативити і знаходити можливість для репетицій навіть у такій складній ситуації. До прикладу я з народним артистом України Анатолієм Вольським за час карантину відрепетирували свої ролі для постановки п’єси «Гра у детектив» і фактично повернулися з карантину з новою прем’єрою, — розповідає Таїсія Славінська. — Молоді актори спілкувалися у мережах, влаштовували конференції, відпрацьовували ролі. Звичайно, якби ми весну пробайдикували, а літо провели у відпустках, то на осінь не вийшли б з чотирма прем’єрами у прокаті. Фактично серпень і частина вересня усі сили були кинуті на підготовку до відкриття, постановку «Магії театру», у якій була задіяна вся трупа... У нас професійний, досвідчений колектив, який може мобілізуватися у короткі строки і видати вау-продукт. І карантин, локдаун, чи інші виклики не здатні зупинити творчу людину, яка перебуває у пошуку — нових форм, подач, чи ідей. Творча людина знайде вихід. Інша справа, чи дозволять їй обставини поділитися здобутим із глядачем. Жодні сучасні технології, дистанційні інструменти не можуть передати «дихання» залу під час вистави. І живого спілкування на рівні актор — глядач поки що ніщо не може замінити».

ТЕАТР «ВДАРИВ» ПО КОМЕДІЯХ, АЛЕ РІЗНОПЛАНОВИХ

Власне, щоб утримати зв’язок з глядачам,и вінницький театр з перших днів карантину перейшов на дистанційну форму роботи і розважав вінничан, як міг. Вистави для дорослих і малих знімали на відео, розміщували на ютуб-каналі театру, транслювалися на сторінках у соцмережах. Така форма роботи набула чималої популярності серед глядачів, які за період карантину скучили за улюбленим театром. Особливо «підживлювали» челенджі з впізнаванням вистави та акторів, розіграші з подарунками від адміністрації театру. Такий формат дозволив постійно підігрівати інтерес до театру, відзначає керівник літературно-драматичної частини театру Світлана ФИЦАЙЛО, інтригувати новими прем’єрами, обнадіювати, що незабаром карантин закінчиться і театр відчинить свої двері для вінничан та гостей міста.

«Ми намагалися не втрачати зв’язок з глядачем. Діставали з архівів відеозаписи вистав, розміщували їх на нашому youtube каналі, нагадували про покази вистав Facebook-сторінці, анонсували посилання на певні вистави. Звичайно, онлайн перегляд ніколи не замінить живої магії театру, тієї енергії, яка існує між акторами та глядачами, живого контакту, але ми намагалися пристосовуватися до обставин і глядач це оцінив. Попри побоювання захворіти на коронавірус, скрутну економічну ситуацію він прийшов до театру на відкриття сезону, — розповідає Світлана Фицайло. — На першу прем’єру «Магія театру» квитки були розкуплені вже за кілька днів до вистави. Зважаючи на те, що до театру приходить різноплановий глядач, ми згадали вистави, які у нас були, показали уривки яскравих сцен, і балет, і оркестр, і оперні арії у виконанні солістів-вокалістів Володимира Холкіна і Світлани Басовської. На щастя, наші актори універсальні, вміють грати як драму, так і комедію. Тому маємо кого і що показати».

Світлана Фицайло каже, що цього року театр вдарив по комедіях, але  різнопланових. Такий запит був у глядача, який прагне позитиву. Актори запропонували різні комедійні продукти. Вінницький режисер Тараса Мазур запропонував п’єсу Михайла Старицького «За двома зайцями», але й сучасному прочитанні. Вона абсолютно не схожа на жодну із поставлених досі версій, тим більше на фільм. У виставі задіяні два акторських склади. На одній сцені працюють як народні і заслужені артисти, так і молоді. Як каже Світлана Фицайло, окремих акторів впізнають не всі глядачі. І це не через грим, а передусім через незвичну гру і подачу.

Окрім сучасної виставки «За двома зайцями», театр презентував парадоксальну комедію «Гра в детектив» на двох акторів. Її особливість в тому, що зіграла у ній художній керівник театру, народна артистка України Таїсія Славінська, яка сумує за акторською грою, та народний артист України Анатолій Вольський — зірки нашого театру. На малій сцені вийшла «чорна» комедія «Бал негідників» у постановці Григорія Сиротюка. Він підібрав справжню команду, яка його зрозуміла і створила сучасний театральний продукт. У виставі чотири дійові особи, але дві групи. І попри те, що вони разом були на репетиції, відігравали ролі, у фіналі отримали дві абсолютно різні вистави.

«Глядачі йдуть на виставу і у першому складі, і у другому, бо їм цікаво порівняти гру акторів, які не повторюють одне за одним, а грають різних героїв. Я, наприклад, подивилася вже шість разів цю п’єсу, і певно ще не раз подивлюся, бо є щось у ній магічне, щоразу помічаєш нові деталі. Можливо, у цьому й секрет, що квитки на неї розкупили одразу, — припускає Світлана Фицайло. — Хоча на кожну нашу виставку є свій глядач. Коли театр готує виставу, то ми передусім прагнемо не розчарувати, не загравати із глядачем, а показати йому те, що наразі актуально. Щоб він вийшов з театру і поділився своїми враженнями, думками, щоб його зачепило і змусило повернутися до нас знову».

ГРАТИ КОМЕДІЮ У НАПІВПОРОЖНІЙ ЗАЛІ — НЕЛЕГКО

Наразі у репертуарі театрі представлено 11 вистав, більшість з них проходять на великій сцені. Із загальної кількості 660 місць, зважаючи на карантинні обмеження, дозволяється заповнення до 300 осіб, яких розсаджують у шаховому порядку. За нинішніх умов, аншлаг — це більше 200 глядачів. Тоді працювати не лише комфортно, але й психологічно легше, відзначають актори. Грати комедію у напівпорожній залі — нелегко. Вони звикли чути реакцію залу — сміх, оплески, вигуки. Зараз глядач, який сидить наодинці у радіусі півтора метри, спершу подумає, чи варто хіхікнути, розсміятися, щоб вигукнути. Він почувається дещо скутим. І це ще один виклик для актора. Тепер вони грають, слухаючи, як дихає зал, і намагаючись викликати щиру емоцію.

«Карантинні обмеження — 50 % заповнених місць у залі, розсадка глядачів у шаховому порядку, дистанція і фактично напівпорожня зала — спершу все це викликало психологічний дискомфорт, бо не було звичного фідбеку. Але ж ми професійний колектив, — відзначає Таїсія Славінська. — Як стимул, я часом повторювала акторам слова із «Ассо та Піаф»: «ти працюєш не для всіх, ти працюєш — для кожного». І якщо глядач прийшов до театру, він хоче отримати емоцію. Наше завдання — задовольнити це бажання. Тому наразі не важливо, скільки людей у залі, головне, що вони є разом із нами. Власне, те, що попри епідемію, обмежені фінансові можливості, що там казати, скруту, вінничани знаходять можливість придбали квиток і прийти до театру на зустріч із нами — це стимулює рухатися вперед, навіть коли не знаєш, що тебе чекає».

СКАСОВАНІ «НОВОРІЧНІ ЖНИВА» І МІНУС 50% ПРИБУТКУ

Поки актори займаються постановками, директор театру Володимир ЛОЗОВСЬКИЙ зводить дебет із кредитом. Визнає, що цього року досягти минулорічної рентабельності не вдасться. Торік театр заробив 4 млн 600 тисяч, цього року ледь вийдуть на 2 млн. А це солідний мінус при тому, що з бюджету заклад отримує кошти лише на зарплату, решта видатків покриває самостійно. А це комунальні, постановочні, ремонт, адміністративні витрати. Та при цьому директор не без гордості розповідає, що попри карантин він не звільнив жодного співробітника, більше того не зменшив розмір заробітної плати. Це дозволило уберегти колектив і встановити певну психологічну стабільність.

«Коли усі пішли на карантин, у театрі працювали лише цехи і обмежено адміністрація. Психологічно важко було усвідомити, що у пік театрального сезону порожньою залишалася сцена. Навіть ходити у коридорах, не чуючи, як тривають репетиції, було дещо страшно. Але ми вирішили кинути всі сили на те, щоб створити достойні вистави на новий сезон і потішити ними глядача, — каже Володимир Лозовський. — Зараз вистави у театрі йдуть щодня. Перевагу віддаємо малій сцені, бо вона вміщає 100 осіб, за нинішніх умов дозволено 50, що дозволяє отримувати аншлаг за аншлагом і відповідно прибуток.

Зрозуміло, що ціна квитків не зможе компенсувати усі витрати закладу, у фінансовому плані ми маємо солідні втрати — мінус 50% від минулорічного прибутку. Сподівалися на «новорічні жнива» — з грудня по січень ми  презентуємо дітям по дві-три казки на день, а ввечері ще й виставу для дорослих, — через січневий локдаун знову зазнаємо втрат. Зважаючи на ситуацію, ми не стали презентували нову, п’яту прем’єру «Красуня і чудовисько», яку готували до Нового року, а обмежимося казками, які є у репертуарі. З 18 грудня по 7 січня відпрацюємо дитячу програму, а далі перейдемо до репетиційної діяльності і підготовки нових творчих проєктів».

ЛОКДАУН ЗМУШУЄ ПОЧУВАТИСЯ У ПІДВІШЕНОМУ СТАНІ

Зараз акторів Вінницького музично-драматичного театру хвилює найбільше, що буде далі — після січневого локдауну, чи дійсно він триватиме лише січень, чи розтягнеться, як весняний — з двох тижнів до трьох місяців. Власне, оця невизначеність — карантин, карантин вихідного дня, локдаун — змушує почуватися у підвішеному стані. Театр — це не модний бутік, який можна зачинити і відчинити у один день, без «відновлюваних» робіт. Щоразу підлаштовуються до нових умов — одні вистави переносять, інші змушені скасувати зовсім, причому на невизначений термін. Постійні пояснення глядачам, робота з колективом, щоб не втратив форму, сплата податків і комунальних, які ніхто не відміняв — усе це заганяє театри в неприйнятні умови.

У всій цій ситуації виникає відчуття несправедливості до закладів культури. «Говорять про всіх — ресторани, готелі, підприємців, а де театри, де заклади культури, де підтримка мистецтва, яке потерпає не менше, а подекуди навіть більше за нинішніх обставин? — резюмує Таїсія Славінська. — Про театри жодного слова не говорять наші сильні світу цього, хоча податками ми обкладаємося так само, як будь-який інший заклад. Якщо ми не будемо працювати, то не зможемо випускати нову продукцію. Театр не може жити тільки старими виставами. Він має розвиватися, змінюватися разом зі своїм глядачем. Інакше втратить своє значення і сутність».