Як виховати любов до країни?

З 26 лютого Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого спільно з Національною академією педагогічних наук, Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, вищими навчальними закладами України, громадськими організаціями та представниками різних релігійних конфесій започатковують громадську дискусію у формі науково-практичних конференцій на тему: «Українське патріотичне виховання — передумова розвитку державності», «Українське національне виховання: реалії, тенденції, перспективи». Планується, що за їхніми результатами будуть зроблені пропозиції до державного документу «Про проект Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання громадян на 2013—2017 роки». Ініціатори дискусії вважають, Концепцію потрібно ще доповнювати та вдосконалювати. Про актуальність виховання патріотизму «згори» «Дню» розповіла президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентина СТРІЛЬКО.

— Пані Валентино, ви вказуєте на те, що «майже 80% молоді не вважають Україну своєю державою», посилаючись на дані Фонду демократичних ініціатив за 2012 рік. Які дані дають вам можливість це стверджувати?

— У цьому досліджені йшлося, що 80% молоді не впевнені в тому, що держава зможе захистити їхні права, забезпечити майбутнє та створити для молоді умови для всебічного розкриття талантів. Я можу ще навести дані Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, згідно з якими 52% молоді хочуть виїхати з України. Це — теж не менш страшні цифри. На жаль, якщо держава не піклується про молодь, не захищає права своїх громадян, якщо немає робочих місць, то природно, що молодь хоче втекти. Згадаємо Пилипа Орлика, який у своїй Конституції прописав, що влада повинна створити в Україні такі умови, щоб українці не виїжджали по чужих світах...

— Конференції — це тільки початок роботи. Якою ви бачите подальшу роботу в напрямку формування в молоді українського патріотизму?

— Так, конференції — це початок роботи. Проблему ж треба вирішувати на законодавчому рівні. Я не схильна брати досвід Компартії, але тоді була комуністична ідеологія. Життя показує, що коли в нашій країні немає української державної ідеології, якщо вона не прищеплюється молоді, то ми з кожним роком все більше втрачатимемо молодь. Хочу навести досвід Росії. Там державна патріотична програма діє вже 15 років, вона приймається урядом і фінансується з бюджету. На 5 років — 26 мільйонів доларів. У ній передбачено дуже багато державних нагород за патріотичне виховання молоді — менших, більших. Росія не згадує слова «нація», бо там багато національностей, такий акцент не робиться; також вона не робить такого ж, як у нас розшаркування перед іншими національностями — що їх треба поважати. У нас говорять про це постійно, але ж наш народ завжди поважав тих, хто живе поряд з нами, бо українці миролюбиві, і у всі віки з повагою ставилися до всіх національностей. Ця повага в крові українців! А ось що треба — так це на державному рівні дбати про українське патріотичне виховання, виховувати молодь в дусі любові до України, до її многостраждальної історії. Якщо молодь не знатиме історії своєї держави, то вона не розумітиме, як тяжко далася Україні її незалежність. Також обов’язковою складовою українського патріотизму повинно бути виховання любові до української мови, української культури, українських традицій — це основоположні підвалини виховання українського патріотизму.

З часу незалежності в Україні є декілька документів, в яких йдеться про патріотичне та українське національне виховання, а саме: Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» № 347/2002 від 17.04.2002 року, Постанова Кабінету Міністрів «Про Державну національну програму «Освіта» («Україна ХХІ століття») № 896 від 03.11.1993 року, Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді» № 3754/981/538/49 від 27.10.2009, Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про Основні орієнтири виховання учнів 1—11 класів загальноосвітніх навчальних закладів» № 1243 від 31.10.2011 року.

Перед Новим роком Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України видало ще один документ «Про проект Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання громадян на 2013—2017 роки» для обговорення. Це крок до прийняття Закону України «Про патріотичне виховання». Громадські організації не відмежовуються від роботи державних структур в питанні підготовки таких важливих документів і тому активно долучаються до їх створення. Адже вони стосуються українського патріотичного виховання. І саме в такій єдності можуть бути прийняті найбільш ефективні закони України й документи. Тому на масштабних науково-практичних конференціях, які цілий рік проходитимуть по Україні (завершальна пройде на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка в листопаді), ми будемо напрацьовувати свої пропозиції. Також протягом 2013 року пройдуть ще 28 конференцій на цю ж тему з представниками різних духовних конфесій України. Перша конференція пройде на Київщині 26 лютого, у ній візьмуть учать майже 500 чоловік з усієї області. Київщина ще у 80-ті роки минулого століття була першою в Україні, яка підняла голос за українське національне виховання, лідером цього руху стала Гнідинська школа на Бориспільщині. Я вважаю, що всі документи щодо українського патріотичного виховання, видані за роки незалежності, треба привести до спільного знаменника у вигляді Закону України «Про патріотичне виховання».

— На вашу думку, чи можна «згори» виховувати молоде покоління?

— Не можна виховувати «згори», але від цієї «гори» багато що залежить. Бо якщо Президент кладе квіти до пам’ятника Героїв Крут, а в школах ця подія не вшановується як визначна історична дата, то напевно щось не спрацьовує... До цієї важливої теми треба повернути всіх учнів, вчителів, науковців, державних і громадських діячів. Бо якщо на рівні дитячих садків, шкіл, навчальних закладів всіх рівнів не буде розуміння архіважливості справи виховання українського патріотизму, то користі від нашої роботи буде мало. За 20 років Україна не повернулась обличчям до цієї державницької теми. Наведу приклад: 21 листопада 2012 року, селище Базар, де в 1921 році відбувся розстріл 359 воїнів УНР учасників Другого зимового походу. Нагадаю, що червоноармійці їх взяли в полон, запропонували або переходити на бік радянської влади, або розстріл. Їм відповів рядовий козак С.Щербак: «Я — козак 6 Січової стрілецької дивізії Щербак! Від себе і козаків, яких я знаю, кажу вам: ми знаємо, що нас чекає, і ми не боїмося смерті, але до вас служити не підемо. Бийте! Ми на смерть готові!»... І от невелика група людей приїхала 21 листопада 2012 року з Києва в селище Базар вшанувати героїв, перед тим повідомивши місцеву владу, школи про цю важливу подію. Ви думаєте, хтось прийшов? Нікого. Тільки делегація з Києва. Жодних квітів біля пам’ятника. А на пам’ятнику викарбувано: «Споруджений з ініціативи та фінансової підтримки українців Великобританії». Мабуть українцям в Україні це не треба, треба українцям у Великобританії. Який кращий приклад патріотизму, героїзму, служінню Україні, ще потрібно. Цей факт говорить про те, що в Україні в напрямку українського патріотичного, українського національного виховання не початий край роботи!