Євангеліє від лжесвідка

Кар’єра Джеффрі Арчера без сумніву вдалася. Він був віце-лідером британської консервативної партії, депутат, колишній кандидат у мери, барон, письменник-мільйонер, який написав роман, щоб уникнути банкрутства, драматург, який працював із Ендрю Ллойдом Веббером, і практично кримінальний злочинець, який відсидів два роки за лжесвідчення та перешкоду правосуддю. Він збрехав під присягою, звинувативши у наклепі газету, яка нібито написала, що письменник займався сексом із повією. Проте на продаж його книг це не вплинуло — досі його романи стоять на полицях книжкових полиць аеропортів і розлітаються, як ті пиріжки, повiдомляє gazeta.ru. Запитується, навіщо йому було подаватися в євангелісти?

Джеффрі Арчер оголосив, що написав «Євангеліє від Іуди». «Це не розповідь і не роман, це Євангеліє, і у ньому 22 тисячі слів», — цитує його Reuters. Книга буде опублікована 22 березня нинішнього року, але поки що Арчер лише натякає на те, про що в ній ітиметься. Загалом, нового він майже нічого не вигадав. У Іуди, нібито, був син Бенджамен (Беньямін), від імені якого Євангеліє й розповідається — хоч як можна назвати Євангелієм історію, мета якої — не розповісти про Спасителя, а обілити батька, головного зрадника цивілізації?

«Це якраз те, що вчинив би син, аби спробувати реабілітувати пам’ять батька», — коментує Десмонд Туту, південноафриканський архієпископ англіканської церкви, Нобелівський лауреат миру 1984 року, герой боротьби з апартеїдом. Він також бере участь у цьому проекті — начитав аудіокнигу, яка буде видана одночасно зі світовою прем’єрою видання.

Іуда в цій книзі не зрадник. Принаймні, вчинок його був мотивований не грошима. Зрештою, що таке тридцять срібняків? Іуда мріяв, щоб Месія, Цар Іудейський, в’їхавши до Єрусалима на білому коні, вигнав би загарбників-римлян і здобув би перемогу для іудеїв й привів би їх до власного царства, хоч сам Ісус багато разів говорив своїм учням, що не в цьому полягає його місія. А коли він в’їхав до Єрусалима на ослі, Іуді все стало зрозуміло.

Головне — у фіналі він не помре й уже поза всяким сумнівом, не повіситься. Дивно, що це «Євангеліє від Іуди» ніякого стосунку не має до торішньої «сенсації» — однойменних коптських текстів, перекладених англійською мовою й виданих на фоні інтересу до «Коду да Вінчі» й на хвилі інших викриттів євангельських текстів. Але то був переклад із грецької на коптську мутного гностичного тексту, бестселер, створений із дивного сектантського апокрифа. Арчеровське «Євангеліє» написане, як бестселер одразу, добре, майстерності Арчеру не займати. Але він засновувався виключно на чотирьох канонічних текстах, не звертаючись до коптських гностиків. Радує те, що цю книгу він писав не один. Співавтором виступив австралійський біблеїст Френсіс Молоні, який, як розповів Арчер, виконав 80% дослідницької роботи, в той час як сам Арчер написав 80% тексту.

Це буде, очевидно, найгучнішим проектом Арчера — з дев’ятнадцяти романів, кількох сценаріїв і п’єс, тритомного в’язничного щоденника та колекції розповідей, написаних за мотивами байок, які Арчер почув у в’язниці. Звісно, серед перших християн були розбійники, серед апостолів — митник і борець за звільнення Палестини, а лжесвідчення серйозною провиною вважається лише в англо-саксонському праві. Але все ж таки не варто письменнику, навіть такому авантюристу, як Арчер, публікувати нове Євангеліє. Принаймні, до мученицької кончини.