Заочні лауреати

Комітет уже визначив остаточні списки лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка. Нагадаємо, розгляд творів та робіт проходив у три тури: попередній відбір творів i робіт та допущення їх до другого туру конкурсу, шляхом обговорення та відкритого голосування; другий тур — допущення творів i робіт до третього туру конкурсу шляхом таємного голосування (публікація в газеті «Урядовий кур’єр» списку авторів, допущених до третього туру; аналіз матеріалів преси, відгуків та пропозицій, підготовка в разі необхідності експертних висновків); третій тур — підсумкове обговорення, таємне голосування рішення щодо кандидатур i подання списку до Комісії державних нагород та геральдики для підготовки висновків про присудження Національної премії та внесення на розгляд Президентові України відповідних пропозицій.

До речі, твори та роботи, якi в конкурсному відборі дійшли до третього туру, можуть висуватися повторно, але не більше двох разів. Національна премія присуджується авторові чи виконавцеві один раз за життя. Лауреатам виплачується грошова частина, розмір якої визначається кожного року Президентом України. Так, у минулому році ця сума становила 130 тис. гривень.

П’ять щорічних Шевченківських премій встановлено з таких номінацій: художня література (поезія, проза, драматургія, переклади); документальна i науково-критична література (естетика, літературознавство, мистецтвознавство, есеїстка, критика, мемуаристика, бiблiографiї, публіцистика, журналістика); образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура, монументальне мистецтво, народне мистецтво); сценічне та екранне мистецтво (театральні та телевiзiйнi вистави, режисерські, сценографiчнi, акторські роботи, оперні арії, документальне кiно- i телефільми, анімація).

У ході цьогорічних довгих баталій семи голосувань Комітету лауреатами стали: серед письменницької когорти — Віра Вовк (Селянська) (Бразилія) за книги «Поезії» (2000), «Проза» (2001), «Спогади» (2003), «Сьома печать» (2005), «Ромен-зілля» (2007) та переклади творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Василя Стуса, Василя Симоненка, Івана Світличного, Ігоря Калинця, Василя Голобородька, Івана Драча, Миколи Воробйова португальською мовою; Любов Голота за роман «Епізодична пам’ять» (2007), а також Петро Перебийніс за збірку поезій «Пшеничний годинник» (2005).

Із-поміж представників музикантів були відзначені — вокальна формація «Піккардійська терція» за концертні програми «Антологія. Том I», «Антологія. Том II. Фольк», «З Неба до Землі» (2003—2006) та композитор Геннадій Ляшенко — концерт № 2 для віолончелі та симфонічного оркестру , «Музика» для фортепіано та симфонічного оркестру, «Містерія тиші» для хору a cappella на вірші Тараса Шевченка, кантата «Вітражі і пейзажі» для хору a cappella на вірші Богдана-Ігоря Антонича (2004— 2005).

Театральними лідерами цього року стали — вистава «Берестечко» за однойменним романом Ліни Костенко Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру, а саме — режисер-постановник Олександр Дзекун та актор, виконавець ролі Богдана Хмельницького — Володимир Петрів; також відзначили учасників вистави «Про мишей і людей» театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» — режисера Віталія Малахова та акторів Наталію Сумську й Богдана Бенюка. Стосовно кандидатури Гліба Загорія, поданого як автора сценічної ідеї вистави, то як виявилося він займався фінансовою стороною театральної постанови, а тому члени Комітету викреслили його прізвище зі списку.

Єдиним відзначеним представником від кінематографічного мистецтва став режисер Михайло Ткачук із його документальним телевізійним серіалом «Загадка Норильського повстання» (фільми «За ґратами Півночі», «Вірус непокори», «Повстання духу») (2006). Також поміж митців-лауреатів Комітетом були затверджені кандидатури — Василя Сідака за мистецький цикл «Дерев’яна скульптура» (2003—2007) та Валерія Франчука за цикл живописних творів «Розгойдані дзвони пам’яті» (2004—2007).

Як розказав «Дню» голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка Роман Лубківський:

— На сьогодні — це колективне рішення, котре було погоджено всіма членами Комітету. Розповідати про труднощі, чи якісь колізії зараз немає сенсу та не етично коментувати, адже список лауреатів ще не погоджено Президентом України, а це відбудеться 6 або 7 березня. Можу відмітити, що цього року було з кого вибирати та обирати — це водночас є позитивною тенденцією та проблемою для нас — членів Комітету. Це дуже тяжка робота, тому що потрібно шанувати тих митців, ті постаті, які потрапили вже в цей список це вже щось та означає, тому ми намагалися якнайгрунтовніше переглянути всіх номінантів. Цього року розширилося коло напрямків можливих номінацій, наприклад, тепер ми маємо можливість відзначати не тільки художників, скульпторів, а й реставраторів, наприклад, Мирослав Откович був номінований за особистий вклад у відродження унікальної пам’ятки української національної культури — іконостасу з церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря «Скит Манявський». Побільшало робіт та проектів присвячених українській народності та історії, прикладом цього можуть слугувати номінанти — Олег Скрипка як режисер-постановник етнічного фестивалю «Країна мрій» (який до речі дійшов до третього туру голосування. — О. Р. ), а також Володимир Мельниченко за його документально-художні розвідки «Михайло Грушевський: «Я оснувався в Москві, Арбат, 55, кв. 8» (2005), «Тарас Шевченко: Моє перебування в Москві» (2007).

Нагадаємо, церемонія нагородження лауреатів традиційно пройде у 9 березня у Національній опері України Шевченківські дні.