«Земля» без ретуші

За програмою фестивалю сучасного мистецтва і графічного дизайну «Три крапки» в Черкаському художньому музеї арт-центр «Я Галерея» представив проект «Земля». Більшість робіт виставки вперше виїхали на «гастролі». Це роботи вісімнадцятьох митців із різних куточків України. В експозиції є розстріляні з рушниці живописні полотна, незвичні інсталяції, химерні дерев’яні скульптури і навіть картини, намальовані піском та ѓрунтом. Причому за задумом куратора виставки Павла Гудімова всі експонати поділяються на три категорії. Ідеться про позажанрову класифікацію творів мистецтва. Перша категорія — земля як основа й матеріал, із якого немовби проростає мистецтво, аби потім піднестися до небес і піднести до небес тих, хто його споглядатиме. Друга категорія — ліс як природний заповідник, Едем. І нарешті — полювання. Як зазначив сам Павло Гудімов, це наші амбіції, жадібність, влада, війни — словом, усе те, в полоні чого перебуває наш світ і що можна порівняти з нестримним бажанням захопити якомога більше здобичі.

— Це перша презентація проекту «Земля». Проект створений саме для цього музею та його контексту, але я маю надію, що ще десь матиму нагоду показувати його. Готували «Землю» три місяці. Це така собі спроба актуалізувати традиційний сталінський простір музею і зробити тут аналог музею сучасного мистецтва, — розповів «Дню» Павло ГУДІМОВ.

— Це масштабний проект, який показує інсталяції, живопис, графічні роботи сучасних художників. І всі вони так чи інакше мають ті категорії, якими я їх наділив у контексті «Землі»: ліс, полювання або власне земля як основа, з якої все виростає. Гарно не вийшло. Адже це проект про творчість, про те, якою вона є насправді — без блиску та прикрас. Наше мистецтво не штучне і не синтетичне — ані в матеріалі, ані в техніці, ані в мисленні», — запевнив куратор проекту.

Коли офіційні урочистості завершилися, Павло Гудімов провів для черкащан імпровізовану екскурсію. Він розповідав про національну самоіронію в роботах Миколи Маценка, розстріляні полотна Микити Кравцова, бетонний проект «Горизонт» живописця й філософа Тиберія Сильваші, мінливу матерію у творах Ігоря Яновича та живопис на килимках Андрія Сагайдаковського.

— Микола Малишко витесує сокирою свої скульптури. Наприклад, робота «Сон» має свою цікаву історію появи на світ. Малишко якось спостерігав за жінкою, котра сапала на городі. Цей момент і зафіксував митець, — розповів Гудімов. Також він звернув увагу на масштабну керамічну інсталяцію Олени Бланк «Дрова». Це 150 полін, зроблених із кераміки. Художниця випалювала їх при температурі понад тисячу градусів. Для того щоб зробити інсталяцію, знадобилося вісім місяців. А сьогодні в центрі найбільшої зали музею лежить купа кольорових дров, а трохи далі, на узвишші, стоїть одне характерно випалене почорніле поліно як ознака того, що в кожному суспільстві є індивіди, а є маса, такий собі «дровник», в якому багато безликих, хоч і яскравих дров. Утім, сприймати цю інсталяцію, безперечно, можна по-різному.

Люди самі мають «зчитувати» і давати свої трактування роботам майстрів, вважає Гудімов. За його задумом, виставка є своєрідним квестом, адже відвідувачі музею можуть блукати залами, споглядати роботи й читати написи, які часом заплутують, а часом дають якісь підказки щодо того, куди рухатися далі. Проект «Земля» гостюватиме в Черкасах до 13 грудня.