«Зібралися і поїхали!»

В експозиції, що її представляють в «Арт-галереї Вишинської», – 33 полотна, на які майстра надихнули мандри. А їх було чимало й цілим світом!

«Ми співпрацюємо з Орестом Манюком вже вдруге, – говорить галеристка Ірина Вишинська. – Вважаю цю співпрацю плідною. Бо крім того, що пан Орест приносить свої колосальні роботи, він ще весь час живий – весь час змінюється. У нинішньому показі – його бачення світової краси. Важливо, що пан Орест вміє бачити. Також вміє себе подати. А ще мені подобається, що всі роботи в нього – лайт, радісні».

Заслуженому художнику України Орестові Манюку 63 роки. Народився, живе і працює у Львові.

Мистецького фаху вчився у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (відділення художньої кераміки). Педагоги – Еммануїл Мисько, Олексій Дуфанець, Мечислав Малавський, Володимир Островський.

Після закінчення вишу отримав пропозицію щодо викладацької роботи. «А мене цікавило поїхати в Карпати, помалювати… Мені свобода була понад усе. Ходити по годинах, з дев’ятої до шостої,  на роботу, писати звіти, витримувати збори – то не моє», – говорить Орест Ярославович.

Першу виставку мав 1986 року у знаменитому львівському Клубі творчої молоді. Загалом у творчому доробку Манюка – 180 виставок в 38 країнах світу. Розповідає художник, що часто його запрошують на гостину українці, що живуть у Франції, Великобританії та Сполучених Штатах Америки. Залюбки приїжджає і до Італії – багато має полотен-вражень з Верони, Венеції та Неаполя. А Неаполь, хвалиться, вже знає так само добре, як Львів. Часто виставляється й у Польщі, зокрема – у Варшаві.

Запрошують митця й до Києва – мав кілька персональних показів у Національному музеї Тараса Шевченка, у Спілці художників України, в Українському домі, у Музеї книги в Лаврі... Тепер-от готується до збірної виставки у столиці з Юрієм Миськом (живопис – скульптура).

Колись зосереджувався на портретному живописі, на який потрібно час і настрій – як самого художника, так і портретованого. А потім перейшов на пленерні пейзажі, бо, каже, дуже зручно, коли «зібралися – і поїхали, а закінчити етюд можна й у майстерні».

Перші пленери Манюка відбулися в Чехословаччині, куди їздив на запрошення колег з Києва. Згодом сам почав робити пленери навесні і восени у Славському, в Карпатах. Згодом були 27 всеукраїнських пленерів «Золота підкова» у Золочеві неподалік Львова. Також – у США. У найближчих планах – Італія (Флоренція) і Португалія (Ліссабон). А взагалі, розповідає Орест Манюк, йому подобаються місця, де малювали Іван Труш і Клод Моне. А з тих місць, що об’їздив, найбільше вподобав Лондон і Неаполь.

Щодо улюблених кольорів, то, каже художник, він їх не має. Натомість любить малювати ранок або вечір, де є поєднання оранжевого з фіолетовим, теплого і холодного. А особливо – в урбаністичних пейзажах. «А взагалі я люблю кольори міняти. Хочу, щоби всі мої роботи були різні».

Зізнається, що дуже любить малювати. На запитання, чи, трапляється, не вичерпується, відповідає, що часом втомлюється. Не емоційно – фізично.  Наприклад, після тривалих, тримісячних, пленерів і виставки опісля. От тоді справді хочеться відпочити. «Але той відпочинок триває до тижня часу. А потім мені починає снитися, що малюю. Та й узагалі: що означає «вичерпався», коли довкола стільки всього прекрасного – міст, людей, зустрічей?.. У мене стільки думок і задумів, що на їх втілення й життя не вистачить!».

Напевно, воно так і є. Бо, за словами одного з відвідувачів виставки, котрий, як виявилося, дуже давно і добре знає художника, Орест Манюк «почав малювати і розмовляти одночасно».

А ліпше, напевно, про мистця й не скажеш!

Оглянути лайт-полотна Ореста Манюка, поглянути на світ очима художника і зіставити його враження від сприйняття того чи іншого куточка світу зі своїми власними, зрештою, поміркувати над тим, чи варто емоційно вичерпуватися, коли довкола стільки прекрасного, встигнуть всі охочі – виставка в «Арт-галереї Вишинської» (вул. Фурманська, 5) триматиме до 18 січня вже Нового, 2020, року.