Слово, яке може коштувати життя

Успішність проведення військової операції завжди залежала від рівня її секретності. На жаль, завдяки сучасним технологіям ця секретність стає загальнодоступною. Зараз будь-хто спроможний зняти на свій телефон колону техніки і моментально викласти відео в мережу, що може призвести до фатальних наслідків. Таких грубих помилок припускаються не лише звичайні громадяни, а й блогери та представники ЗМІ. Коли розпочалася анексія Криму, керівник групи «Інформаційний супротив» Дмитро Тимчук наголошував: не потрібно поспішати обнародувати інформацію, ворог нею активно користується. Інформаційна група Центральної телестудії Міністерства оборони України міста Львова нагадала про ці правила у новому відеоролику.

Журналісти та блогери повинні уникати оприлюднення такої інформації:

•  Рух військ та місця їхньої дислокації, навіть якщо це відбулося тиждень або два тому, інформація про це має залишатися закритою.

•  Інформація про особовий склад

— Не розголошуйте кількість особового складу на об’єктах, блокпостах чи у таборах, інформацію про те, коли були призвані військові та з яких вони областей, не називайте імен командирів підрозділів. Уникайте і назв самих підрозділів, найменування військових частин. Замість «Айдар», «Азов» краще вживати українські військові, один із підрозділів, українська армія, силовики. Описуючи діяльність підрозділів, доцільно вказувати лише регіон в якому вони діють, — зазначив прес-секретар місії НАТО в Республіці Ірак (2011 р.) Олексій МАЗУРІН.

•  Інформація про військову техніку та її кількість

Важливо не оприлюднювати інформацію про зброю, забезпечення підрозділів. Як, наприклад, про нестачу тепловізорів або навпаки — їхню кількість і наявність.

— Якщо ви викрили проблему, пов’язану із забезпеченням бойовиків, то не давайте репортаж доти, доки не зможете розповісти, що цю проблему вже почали вирішувати, — додав пан Олексій.

•  Також у відеоролику йдеться про те, що не потрібно публікувати списки і кількість загиблих доти, доки ці дані не оприлюднено офіційно, близькі повинні дізнаватися про жахливу подію від психологів, а не від ЗМІ, до того ж така поспішна інформативність не завжди може виявитися правдивою.

•  Журналістам радять не брати інтерв’ю у поранених, доки останні не пройдуть курс психологічної діагностики.

Щодо загального висвітлення негативних подій під час АТО експерти наголошують:

— Не обмежуйтеся констатацією фактів чи поглядів, ретельно аналізуйте причину та реальну суть негативних явищ, постійно консультуйтеся з військовими фахівцями та військовими аналітиками. Завжди запитуйте себе «Кому це потрібно?» та «Яким буде наслідок моєї публікації?»

Оператори та фотографи, які діють у зоні АТО, повинні насамперед попереджувати про зйомку. Також варто уникати загальних планів, особливо коли в кадр потрапляють орієнтири: високі дерева, стовпи, будівлі, дорожні знаки — для ворожих артилеристів це ідеальна підказка, куди бити. Не знімати номерні знаки на техніці та шеврони підрозділів. Уникати ілюстрації людських втрат.

Інформаційна група Центральної телестудії Міністерства оборони України хоче донести, що кожен порушений елемент із цього списку дає ворогу шанс знайти слабкі місця наших позицій та завдати нищівного удару.

Як працювати журналістам та блогерам у такій надзвичайно важкій ситуації, «День» запитав у блогера та журналіста Дениса КАЗАНСЬКОГО:

— Ми можемо іноді висвітлити щось, що не вважаємо таємницею військовою, а вона є такою насправді. Тож журналісти повинні писати та розміщувати лише перевірену інформацію і доносити її до суспільства, навіть якщо факти ілюструють проблеми армії. З іншого боку, тільки після того як ми починаємо говорити про наявні проблеми, їх починають вирішувати. Так, деяким військовим не подобається те, про що пишуть ЗМІ, наприклад, що є проблеми з постачанням зброї, але у нас немає іншого виходу. Адже лише так ми зможемо привернути увагу влади і залучити допомогу волонтерів, котрі прочитають і намагатимуться допомогти.