Без камери і декору

Ідею зробити крок з екрана до глядачів, поспілкуватися прямо, зі звичайної сцени, з тими, кого раніше знали тільки за сухими цифрами рейтингів, реалізовано міні-туром «1+1» по провінції. У цю — поки що безпрецедентну — подорож вирушила досить значна делегація — Олександр Роднянський, Микола Вересень, Ольга Герасим'юк, В'ячеслав Піховшек, Ганна Безулик, Сергій Полховський, Юрій Макаров, Віктор Андрієнко, Володимир Оселедчик. Зустрічі з телеглядачами пройшли в Одесі та Кіровограді — містах, що перебувають у своєрідній «зоні відчуження» від усього українського. Однак зали були заповнені, записки надходили сотнями, що, всупереч усім опитуванням, доводить: люди гостро потребують інформації з перших вуст, і ніяке серіальне «мило» не здатне замінити живе спілкування з телевізійними володарями душ. Саме з таких міркувань ми попросили кількох учасників поїздки розповісти про враження від зустрічей з глядачами.

Юрій МАКАРОВ, «Телеманiя»:

— Я хотів би практикувати такі зустрічі. Варто подивитися в очі тим, хто відірвався від телевізора, щоб зустрітися з нами. Інколи люди не розуміють, що ми працюємо для них, якщо пояснювати це з екрана. Інша річ — безпосереднє спілкування. Тоді глядачі розуміють: «Хлопче, ти і справді від нас залежиш», — а це дуже важливо для простої людини, від якої нічого не залежить у нашій країні.

В'ячеслав ПІХОВШЕК, ведучий програми «Епіцентр»:

Поїздки «облич» Студії «1+1» в регіони — це не передвиборна акція, хоч би як хтось намагався її так подати. Адже нам, ведучим тематичних програм, дуже важливо знати, що думають про телебачення наші глядачі, що конкретно їх турбує: все це дає достатньо приводів до роздумів і щодо майбутніх проектів. Та й нашим глядачам, як нам здається, цікаво безпосередньо поспілкуватися з людьми, яких вони бачать із телеекрана.

Що ж до питань про президентські вибори, то аудиторію, звичайно, цікавило питання, за кого голосувати, чого варто й чого не варто сподіватися від кандидатів, яких чекати змін у ситуації з виплатами заборгованостей, поточних зарплат, пенсій. На жаль, усе-таки багато виборців вірить «чудотворцям», які обіцяють зміни «одразу й негайно». Ми намагалися говорити так, аби люди з більшим реалізмом ставилися до подібних обіцянок. На мій погляд, наші відповіді, особливо пристрасні й переконливі слова Ольги Герасим'юк про особисту відповідальність кожного щодо вибору в жовтні цього року, знаходили відгук залу. Наше принципове небажання займати позицію «за» чи позицію «проти» того чи іншого кандидата, ставлення з однаковою повагою до всіх них без винятку, залом сприймалося важко, проте, як мені здається, така позиція викликала і розуміння — відповідальність журналістів перед глядачами, з нашої точки зору, полягає саме в тому, щоб ставати на бік аудиторії, а не когось із кандидатів, щоб не нав'язувати глядачам «істину» в останній інстанції. Така позиція, як і інші її складові, зокрема принципова україномовність каналу, позитивно сприймалася аудиторією — причому в обох містах — і Одесі, де електорат переважно схиляється до Л. Кучми, і в Кіровограді, де виборці більш прихильні до свого земляка Є. Марчука. Ми, поза сумнівом, будемо продовжувати практику поїздок у регіони перед виборами і в поствиборний період.

Ольга ГЕРАСИМ'ЮК, «Версії»:

— По-перше, до кожного з нас була маса питань, і далеко не всі компліментарні. По-друге, зал був повний молоді, і цікавили її аж ніяк не розхожі «молодіжні» проблеми, а цілком серйозні речі — політика, соціальне життя. У мене було багато своїх запитувачів. Виявилося, що наші «Версії...» не тільки дивляться, але і хвилюються за долі їхніх героїв: багато було запитань про долю хлопчика, проданого у Львові, про жителів села в Закарпатті, в якому ми знімали... Мені скрізь ставили частіше за все ті самі запитання: «Чи не страшно вам?» і «Як реагують на програму офіційні органи?». Люди сприймають «Версії...» як вияв неймовірної мужності. І чи не величезний це мінус суспільству, якщо спроби просто показувати те, що відбувається насправді, здаються вже героїзмом? Таке спілкування — серйозна перевірка на істинність. Починаєш розуміти, наскільки ти відповідальний за те, що робиш.