Чи потрібна на війні правда?
Сайт «Миротворець» оприлюднив персональні відомості про 4508 українських та іноземних журналістів, які дістали акредитацію для роботи в «ДНР». Опубліковано їхні телефони, адреси та іншу персональну інформацію.
У преамбулі до цієї публікації «Миротворець» пише: «Не знаємо, які наслідки будуть після публікації цього списку, але знаємо напевно: публікувати його потрібно з огляду на те, що ці журналісти співпрацюють з бойовиками терористичної організації».
У списку «Миротворця» йдуть поспіль, без розбору імена, телефони й адреси співробітників телеканалів «Звезда», «Россия-24», «Россия-1», LifeNews, RussiaToday, і тут-таки, встик і упереміж, журналістів «Нової газети», «Комсомолки», Reuters, CNN, ВВС, NewYorkTimes, DieWeit.
На думку «Миротворця», вони всі «співпрацюють з бойовиками терористичної організації». Список довгий, і багатьох я, звісно, не знаю, але про деяких можу сказати. Павло Канигін, «Новая Газета». Був викрадений бойовиками «ДНР», побитий, пограбований, утримувався в полоні доти, доки колеги не зібрали за нього викуп. Про те, як Павло Канигін «співпрацював із бойовиками терористичної організації», автори сайту «Миротворець» можуть прочитати в публікації у «Новой Газете» від 16.05.2014 під назвою «Це не викуп, це твій внесок у нашу війну».
Ще один «колабораціоніст, що співпрацює з терористами», Саймон Островський, кореспондент американського медіа ViceNews, також був викрадений, побитий, просидів три доби як заручник в Слов’янську у терористів Гіркіна, доки американці, долучаючи всі свої ресурси, не змогли його витягти. Про те, як Саймон Островський «співпрацював із терористами», можна прочитати у публікації на сайті Бі-Бі-Сі від 25.04.2014.
До речі, бандити «ДНР», на відміну від співробітників сайту «Миротворець» і тих, хто підтримує публікацію списку «колабораціоністів», перш ніж чинити розправу, ознайомилися з публікаціями тих, з ким розправлялися. Саме з текстами, а не лише з формальними відомостями. Коли натовп бандитів «ДНР» лінчував Канигіна, у них у руках були його публікації, в яких брався під сумнів «референдум», проведений напередодні сепаратистами. І сепаратисти були цими публікаціями вельми невдоволені, оскільки це була конкретна інформація живого свідка, який з фактами у руках доводив, що референдум липовий.
Коли у підвалі Слов’янська допитували Саймона Островського, йому висували як претензію ті незручні запитання, які він ставив «народному мерові» Слов’янська Пономарьову. Бойовикам Гіркіна ці запитання й те, як їх прокоментував кореспондент, вельми не сподобалися, і лише своєчасне втручання колег і дипломатів допомогло цьому «колабораціоністові» уникнути смерті і відбутися порівняно невеликими травмами.
Те, що дії «Миротворця», який публікує персональні дані, протизаконні, це очевидно, і сподіватимемося, що ті, хто в Україні стоять на охороні закону, дадуть цьому беззаконню адекватну оцінку. Проте, можливо, ці беззаконні дії виправдані важливим політичним результатом? Поглянемо, який цей результат. Він досить багатоплановий.
«Миротворець» відсторонено пише: «Не знаємо, які наслідки будуть після публікації цього списку». Про деякі наслідки, що вже мали місце, можу розповісти. Мені простіше говорити про ті наслідки, які в Росії. Перше. Жодних збитків ті, хто у складі путінських інформаційних військ веде інформаційну війну проти України, не зазнали. Жоден з них не лише не постраждає, а й, навпаки, вони пишатимуться і вимагатимуть надбавки до платні як потерпілі від «бендерівських фашистів». Усі ці стешины, коцы та інші сладкові і поддубні своїми публікаціями вже заслужили щонайменш на люстрацію. А ось у переліку із 4068 осіб, через кому з журналістами із цілком пристойних американських і європейських ЗМІ, можуть почуватися цілком комфортно. У такій ось компанії!
Зауважмо, жоден з тих, що потрапили до списку «Миротворця», професійних брехунів, багато хто з яких стає фігурантами моїх щотижневих критичних публікацій на сторінках «Дня», — жоден не обурився і не зажадав прибрати цей список. Під удар потрапили ті, хто, ризикуючи життям, висвітлював те, що відбувається на окупованих територіях. Саме вони підписали заяву, в якій висловили протест і зажадали видалити цю базу даних.
«Акредитація не означає співпрацю журналіста з якоюсь із сторін конфлікту», — пишуть автори заяви, обурені тим, що їх усіх гамузом записали в «колабораціоністи». І далі цілком слушно зазначають, що саме завдяки роботі журналістів на окупованих територіях світовій громадськості стало відомо багато фактів воєнних злочинів терористів «ЛДНР». Зокрема, саме вони багато зробили для розслідування загибелі малайзійського «Боїнгу» 2014 року. Багато злочинів таких відомих нині бандитів, як Моторола і Гіві, без висвітлення журналістів, що працювали на цій території, залишилися б невідомими світовій спільноті.
«Миротворець» що, справді не знає, які будуть наслідки публікації персональних даних журналістів, у списку під загальним тавром «колабораціоністи»? Інтернет-видання «Лента.ру» в матеріалі про список «Миротворця» згадує, що «за декілька днів до вбивства колишнього депутата Олега Калашникова і журналіста Олеся Бузини на сайті («Миротворець») було опубліковано їхні домашні адреси». Після цього, не означає внаслідок цього. Проте, публікуючи персональні дані 4508 осіб і супроводжуючи цей список загальним тавром «колабораціоністи», «Миротворець» бере на себе відповідальність за все, що далі відбуватиметься з кожним з цих дуже різних осіб.
Війна і свобода слова — речі погано сумісні. Якщо війна тотальна, то ці речі несумісні зовсім. Так влаштована свідомість громадян пострадянських держав, зокрема й Росії та України, що при слові «війна» в головах виникає Друга світова. І всі подальші асоціації вкладаються в цей ряд. Справді, акредитація журналістів у відомстві Геббельса видається жахливою. Те, що Росія — агресор, анексувала Крим і веде війну проти України, це факт, який визнають всі нормальні люди на планеті. І те, що Путін створив режим фашистського типу, а витонченістю ведення інформаційної війни путінські медіа значно перевершили геббельсівські, про це теж написано багато, зокрема й автором цих рядків.
Але невже незрозуміло, що ця війна — інакша?! І Путін — не Гітлер. Можливо, і мріє про світове панування, проте зростом не вдався і не здужає з’їсти. Тому російські танки входять до Києва лише у хворій уяві Ж., професійного провокатора Соловйова і його експертів, що симулюють напади параної. Тому країна-агресор і країна, що зазнала агресії, зберігають дипломатичні відносини, солідний торговельний баланс і безвізовий режим. Авжеж, від того, що ця гібридна війна не схожа на Другу світову, не легше матерям і рідним десяти тисяч убитих на цій війні громадян України. Але тим, хто не лише оплакує загиблих, а думає, як припинити війну і приборкати агресора, треба бачити відмінності між цими війнами і не йти шляхом аналогій. Можна сто разів прокричати, що «Путін х@@ло» і суворо сказати йому, аби поклав Крим на місце і забрався геть з України. Не покладе і не забереться. Точніше, обов’язково покладе і обов’язково забереться, але не в результаті грізних вигуків і не в результаті військової поразки. Оскільки у Путіна, на відміну від Гітлера, є ядерна зброя, і Путін, на відміну від Гітлера, боягуз і на самогубство ніколи не наважиться.
Порятунок України від російської агресії можливий лише в результаті комплексу заходів, з-поміж яких є і військові, що передбачають зростання боєготовності української армії. Проте воєнного розв’язання тут немає. Важливою є консолідація міжнародної спільноти і потужні протести усередині Росії. Нічого цього поки що немає. Ідіоти з Євросоюзу, як і раніше, чинять тиск на Україну, аби вона інтегрувала в себе бандитські анклави, повністю контрольовані з Кремля, і при цьому вимагають, аби ця інтеграція відбулася до відновлення українського контролю над кордоном. І ви хочете, аби світові ЗМІ перестали висвітлювати те, що відбувається в цьому регіоні? «Видобування об’єктивної інформації — це справа військової розвідки, а не «засвічених» журналістів», — стверджують у своїй публікації шановані мною журналісти «Дня». Колеги, ви справді вважаєте, що для світової громадської думки українська військова розвідка стане адекватною заміною ВВС, CNN і NYT як джерела інформації?
На війні є поняття «дружній вогонь». Це коли стріляють по своїх. Публікація «Миротворця» саме такий випадок.
