ДАНИЛО ЯНЕВСЬКИЙ: «Хамське ставлення до Церкви було причиною поразки можливого здорового варіанта розвитку України»
Той факт, що цього року католицький Великдень збігається із православним, багато хто розцінює як символічний знак. Якщо Бог єдиний, то чи не слід і людям об’єднатися? У зв’язку із цим одночасним святкуванням в Україні плануються великі торжества, і люди готуються зустріти це світле свято з набагато більшим трепетом, аніж навіть зміну тисячоліть. Мабуть, кожна людина приходить до цього дня по-своєму, і ведучий популярної програми каналу «1+1» Данило Яневський не виняток із правил. Особливо беручи до уваги його пієтетне ставлення до релігії.
— У вас є своя традиція святкування Великодня?
— Так, є. Це Свята літургія, власне, дві: за новим календарем і за старим. На превеликий жаль, цього року моя дружина Марта їде до батьків, і свято ми зустрічатимемо окремо — з інтервалом у вісім годин.
— Ви — людина, що сформувалася, взагалі-то, у радянський час. Звідки таке шанобливе ставлення до релігії?
— Моє ставлення випливає з мого особистого життєвого досвіду, з віри та з пов’язаного із цим розуміння того, що кожна річ має свого творця, що милосердя Боже безмежне, що Божий суд буде останнім і милостивим, що тут ми — лише в тимчасовому відрядженні, і тому слід прибирати після себе сміття, поважати людей, з якими тебе зводить життя, шанувати батька і матір, не брати чужого, не судити інших, — та ви й самі знаєте це все…
— У якому віці ви вперше прочитали Біблію?
— Почав читати її у 18 років, коли мені до рук вперше потрапив її «протестантський» варіант. Серйозно почав вивчати 1992 р. в парафії Воздвиження Св. Хреста Римсько-католицької церкви, яка міститься у Святошині, на вул. Шепетівській, 6. Першими моїми вчителями були отці-кармеліти Ришард і Максиміліан. Поглиблено вивчав у літній богословській школі, організованій Львівською богословською академією та Університетом Св. Павла (Оттава, Канада), яка працює у Свято-Успенській лаврі в с. Унів Перемишлянського р-ну Львівської обл.
— Ви тепер пишете докторську дисертацію. У ній має місце тема релігії?
— Докторську дисертацію присвячено темі історії конституцій та конституційних актів України в 1917–1920 рр. Релігійної теми там немає. Має місце тема огидного ставлення українських соціалістів, насамперед М. Грушевського, до Церкви як до структури. Хамське — не сказати знущальне — ставлення всіх без винятку українських соціалістів до Церкви — і православної, і греко-католицької, і римсько- католицької — було однією з істотних причин поразки теоретично можливого тоді демократичного, правового — значить, багатого і здорового — варіанта розвитку України.
— Ви іноді їздите влітку в монастир, в Унівську лавру. Це спосіб уникнути міської суєти? «Відпустка» від мирського життя?
— Я вперше приїхав туди 1996 р. Це місце, де зримо присутній Бог, де живуть категоріями вічності, де людина повною мірою відчуває, що вона не виборець, платник податків тощо, але образ і подоба Божа, з усіма наслідками, які випливають із цього дуже простого і дуже складного, але першого і основного факту нашого з вами спільного життя. Це місце, де розумієш Божественне походження, значення та абсолютну цінність дару життя, свободи і відповідальності за ці та інші дари.
— Що б ви побажали людям у переддень такого великого, світлого свята?
— Воскресіння Христове — це, кажучи сучасною мовою, меседж (послання) персонально кожному з нас. Послання перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над пітьмою, любові над ненавистю. Це видимий знак безсмертя людської душі, вічної краси світу і людини, що в ньому живе. Це знак радості і щастя, це знак абсолютної цінності життя і достоїнства кожної людини. Це знак нашої кінцевої правоти і перемоги, бо якщо Бог із нами, то хто проти нас, і який ця остання обставина, власне кажучи, має сенс? Христос воскрес — це означає, що Він любить нас та щодня — нині, завжди і вовіки віків — виявляє нам знаки Своєї любові.
