Домінанта «хліба й видовищ»

Порівняння показників моніторингу основних випусків політичних новин у листопаді із жовтнем 2005 року демонструє зменшення кількості новин без посилань на джерело інформації та збільшення повідомлень, де представлені два погляди. Такий один із висновків чергового контент-аналізу політичного змісту новин на десяти провідних українських телеканалах (вибірка за 7—12 листопада), проведеного Академією української преси та Інститутом соціології НАНУ та оприлюдненого цього тижня.

Як зазначає провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України Наталя Костенко, старт виборчої кампанії починається з досить високих для українського ТБ показників професійної подачі новин та збалансованості інформації. «Зараз новини досягли свого максимального рівня. 20% новин подаються з декількома точками зору. Такий показник було зафіксовано лише в березні та квітні цього року. Ще ніколи він не піднімався вище цієї позначки, — пояснює Костенко. — Також канали досить диференційовано представляють свою політичну позицію». Так, у збалансованості інформації лідирують новини СТБ — у кожному третьому повідомленні представлені два погляди (35%). Найменше ж таких повідомлень на Інтері (14%). У власне політичних повідомленнях такий показник вище — 27% (проти 22% у жовтні) — насамперед, за рахунок новин СТБ і Тонісу. З інших тенденцій слід відзначити, що більш помітним став конфліктний контекст. Саме в конфліктному контексті обговорювалася майже половина повідомлень на СТБ та ТРК «Україна» (48%).

У листопаді увага до дій влади була представлена, в основному, увагою до Президента. Він і надалі залишається головною фігурою на телеекрані. Лідерами неоднозначних оцінок у листопаді стали Кабмін та Секретаріат Президента. У висвітленні діяльності цих інституцій іронічних оцінок найбільше (відповідно 21% та 17 %). Лідером же негативних оцінок стала Генеральна прокуратура (7%). Найбільшу увагу майбутнім виборам приділили ТРК «Україна» (8%), УТ-1 та Тоніс (по 7%). Політична реформа не обговорювалася жодним телеканалом. Якщо говорити про основні тематичні пріоритети місяця, то головними подіями були нові призначення у владі (4,5%), діяльність Президента (4,3%) та підготовка до майбутніх виборів (4,1%).

А однією з характерних особливостей листопадового ефіру, за словами директора АУП Валерія Іванова, є те, що КАНАЛИ РЕАГУВАЛИ В ОСНОВНОМУ НА ТІ ІНФОРМАЦІЙНІ ПРИВОДИ, ЯКІ ДЛЯ НИХ СТВОРЮЮТЬ ПОЛІТИЧНІ СИЛИ, НЕ РОЗГЛЯДАЮЧИ ПОЛІТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРОГРАМИ.

Мабуть, не буде помилкою стверджувати, що це зауваження є справедливим не лише для політичних новин у листопаді. «День» звернувся до експертів із проханням висловити свою думку з приводу того, ЧОМУ ТАК ВІДБУВАЄТЬСЯ І ЯК МОЖНА ЗМІНИТИ СИТУАЦІЮ?

Артем БІДЕНКО, політолог, експерт Школи політичної аналітики, голова координаційної ради Асоціації зовнішньої реклами України:

— Це є нормальна закономірність сучасного життя. Людям, в принципі, ніколи не було особливо цікаво читати політичні програми — це була доля спеціалістів (політологів, журналістів). А сьогодні, коли цинізм та прагматичність політики вже є очевидними для всіх, а потоки інформації просто не дозволяють надовго затримуватися на великих і нудних текстах — досить важко вимагати від людей концентрації на «високих партійних матеріях». Нарешті, культура консумеризму вже давно призвела до домінування «хліба й видовищ» — тобто концентрації на більш примітивних потребах людей. Таким чином, я не бачу ані проблеми, ані потреби в зацікавленості людей лише інформаційними приводами. Це культивується партіями, їх лідерами, сучасною інформаційною цивілізацією, і виступати проти цього абсурдно. Ми можемо лише закликати партії займатися менше піар-проектами і зосереджуватися на реальних системних змінах. Втім, так само, як люди пересвідчилися у пустотності політичних програм, так само скоро вони пересвідчаться у штучності інформаційних приводів. І партіям для перемоги прийдеться переключатися на серйозні матерії, пов’язані з державним управлінням. Еволюція.

Олесь ЛІСНИЧУК, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України:

— Поставлене питання — одне із найбільш важливих і для політичного процесу, і для розвитку інформаційного простору в нашій країні. Реальне «програмне забезпечення» українських політичних сил — це чорна кішка в темній кімнаті. Вона там, можливо, і є, але надто причаїлася. Ставлення українського політичного класу до партійних чи блокових програм було й залишається підкреслено формальним. Можливо, ритуальним. Але зовсім не прагматичним і відповідальним. Епідемія іменних блоків на виборах, що розпочалися, — зайве тому підтвердження.

Після динамічних суспільно-політичних процесів останнього періоду українське суспільство зробило якісний ривок і суттєво збільшило свою політичну компетентність. Зараз багато говорять про розчарування прихильників так званої помаранчевої команди, але це далекий від точності діагноз. Велика частина представників минулорічного електорату Віктора Ющенка, але й не тільки вони, сьогодні намагається всерйоз розібратися в хитросплетіннях політичної чи економічної ситуації в своїй країні і сформулювати свою свідому позицію. Громадяни швидко вчаться поєднувати симпатії серця з аргументами розуму, але політики не дуже помічають цю тенденцію. Гадаю, що міф про гіпертрофовану персоніфікацію української політики сформували самі політики в тісній кооперації з медіа, в першу чергу, електронними. Останнім оптимальніше відстежувати історії з серії «як посварилися Іван Іванович з Іваном Нікіфоровичем», не надто інформативні рейтинги політичних брендів, замість того, щоб розвивати грунтовну аналітику та пропонувати її глядачеві, якому її не вистачає.

Але не все так похмуро… Сподіваюся, що нинішня кампанія підштовхне до усвідомлення партійними елітами важливості програмного компоненту їх політичних утворень саме як конкурентної переваги у боротьбі за владу. В боротьбі через демократичні вибори. З іншого боку, те, що ЗМІ можуть реагувати на інформприводи різнобарвних політичних сил — вже безумовне просування від ситуації, яка визначалася таємничими аналітиками-темникомейкерами. Здається, вже є паростки ситуації, коли телебачення не тільки розповідає суспільству про політиків, але й починає розповідати політикам про суспільство.

Олексій МАЦУКА, політолог, директор Донецького інституту інформації:

— Однією з причин такої ситуації є відпрацювання замовлень, в які не включено докладну розповідь про ідеологію. Це усього лише репортаж із місця події (мітингу, виступу, з’їзду і т. д.), або — коментарі. Іншою причиною може бути обмеженість самих політичних програм політичних сил. Тобто через відсутність чіткої і зрозумілої програми тієї або іншої політичної сили відсутні й коментарі в ЗМІ. Третьою причиною може виступати відсутність розуміння в суспільстві потреби існування ідеологічних концептів, тобто відбувається підміна ідеології особою або прізвищем. Крім того, який інформаційний привід може бути у ідеолога? Він же не вигадає і не опрацює нову концепцію, і не пропонуватиме її кожного тижня на своїх брифінгах. Багато в чому політичні програми, як такі, сьогодні не є відображенням дійсності. Багато програм просто відірвані від української реальності й великою мірою є популістськими.

Дмитро ТАРАН, режисер, продюсер, сценарист:

— Ситуації змінювати не треба. Політичні еліти не є принципово відмінними одна від одної в сенсі управлінських державних підходів. І вибирають політиків за іміджевими критеріями, а не за програмами, яких телеглядач не вивчатиме. Хіба що читач. Та й то не кожен. Описувана ситуація — норма в будь-якому людському суспільстві. Це хороший привід поговорити про програми. Але тільки привід. Влада здобувається подіями й акціями світського характеру, договорами з сильними світу цього, блокуванням із впливовими кланами та мобілізацією великих фінансових ресурсів. Програми — це зовнішня й не зовсім важлива частина.