Електоральне похмілля

Підсумки виборів, звісно, обговорювали й іще довго обговорюватимуть майже на всіх вітчизняних телеканалах. Хтось заявляє про те, що в нашому парламенті вперше утворилася проєвропейська більшість, хтось звертає увагу на партійно-мажоритарний реванш людей Януковича. Деякі «мислителі» висловлюють захват з приводу поразки ВО «Свобода». Ну, тут узагалі якась дивна й підозріла історія. Екзит-пол — досить точна річ. А практично всі екзит-поли гарантували «Свободі» потрапляння до парламенту, причому навіть з деяким запасом. І раптом... Усе те, що сталося, дає підстави вважати, що нинішня влада просто «злила» найрадикальнішу партію Майдану ійтепер може на переговорах з Москвою бадьоро відрапортувати, що у Верховній Раді України більше немає фракції українських націоналістів, що істотно полегшить торгівлю українськими територіями й національними інтересами. Адже «Свобода» дуже неполіткоректно хапала за руку капітулянтів і зрадників, що дало підстави «лібералам без берегів» звинувачувати їх у «хамстві». Але погодьтеся, що дуже важко демонструвати вишукану ввічливість з публікою, предводитель якої примудрився на зоні (не у Пажеському корпусі, не в Духовній семінарії), а на зоні, серед кримінальних злочинців (!) заслужити прізвисько Хам... Парламентські демократи намагалися культурно поводитися з регіоналами й комуністами, але в результаті об демократичні голови стали ламати стільці. З появою у ВР «Свободи» ці неподобства негайно припинилися, регіонали і їхні союзники добре знають, з кимось терор проходить, а з кимось — ні. Узагалі, націоналісти — це сторожовий пес нації, який має першим помічати національну загрозу й закликати суспільство до самозахисту. А тепер у ВР залишаться лише бізнесюки від політики й слабовільні ліберали та ще масовики-витівники з Радикальної партії. У період війни така партія, як «Свобода», її повноцінна фракція в парламенті категорично необхідна. Утім, і за межами парламенту у військово-революційному сьогоденні «Свобода» не загубиться. Влада ще не зрозуміла, що їй уже не вдасться проводити політику автономну від народних настроїв. Таємні, кулуарні домовленості за спиною нації безкарно не пройдуть.

ВІРОТЕРПИМІСТЬ І ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Злорадіють деякі спостерігачі і з приводу «провалу» «Правого сектора», хоча майже 2% голосів і 2 мажоритарники у ВР для політичної сили, про яку кілька місяців тому ніхто не знав, це швидше тріумф, ніж провал. Київські оглядачі ліберальної орієнтації, звісно, оголосили «Правий сектор» «фашистами», ретранслюючи московського Діму Кисельова, якому «фашисти» в Україні мерещаться на кожному кроці. Зокрема, затаврували ганьбою ПС за нелюбов до мультикультуралізму. Тут «Правий сектор» не одинокий, нещодавно лідери Франції, Німеччини та Великої Британії публічно заявили про своє розчарування політикою мультикультуралізму, яка завдала Європі більше шкоди, ніж принесла користі. Днями на каналі Еспресо-tv у Миколи Вересня відомий громадський діяч Йосиф Зісельс розповів, що його організація моніторить прояви антисемітизму в країнах Європи. В Україні за минулий рік зареєстровано три випадки, у Франції — 1500, у інших країнах Євросоюзу такі прояви обчислюються сотнями. У документальному фільмі «Битва за Дніпро» на каналі «1+1» рабин Дніпропетровська, який недавно прибув до нас із США, сказав, що сьогодні в Україні, бути євреєм набагато безпечніше, ніж у Парижі або Брюсселі. І треба сказати, що ці негативи в західних державах теж є наслідком мультикультуралізму, що дає можливість окремим етно-конфесійним общинам заперечувати й зневажати європейські традиції, зокрема й такі як віротерпимість і толерантність. Антисемітські випади в переважній більшості випадків походять від (як би це політкоректніше сформулювати?) представників некорінного населення Європи. Отже, мультикультуралізм — це далеко не таке абсолютне благо, як здається нашим провінційним лібералам. Ну, а «Свободу» й «Правий сектор» можна скільки завгодно демонізувати, не треба лише забувати про те, що хлопці з цих структур сьогодні воюють на Південному Сході, багато кого вже немає в живих, вони загинули, захищаючи Україну. Завдяки їхній жертовності ми можемо вести ідеологічні дискусії й спокійно жити в Києві, Дніпропетровську, Одесі й Львові. Путін в одну мить припинить усі дискусії, в Криму, в ДНР і ЛНР уже не дискутують.

НЕ БУЛО ЗА КОГО ГОЛОСУВАТИ

Чимало спостерігачів звернули увагу на дивні обставини  на виборах у регіонах Півдня і Сходу країни. У Шустера донбасівський журналіст Сергій Гармаш розповів, що на Донбасі не за кого було голосувати, навіть від блоку Порошенка виступали одіозні персонажі.

Психологія тамошніх виборців досить проста: якщо донбасівських «януковичів» не покарали, отже, вони праві і їх треба підтримувати, а «київська хунта» — слабаки, з якими можна не церемонитися. Тим паче якщо вони самі здають своїм опонентам території й вплив. На Еспресо-TV ветеран українського парламенту Іван Заяць висловив припущення, що «Опозиційний блок» пройшов у ВР завдяки владі, його успіхи — результат домовленості, незважаючи на те, що в його складі є фігуранти, яких треба негайно знімати з виборів. З цим блоком ніхто не боровся, ніхто не перешкоджав відвертій антиукраїнській агітації з його боку. Десятки депутатів, які голосували за диктаторські закони 16 січня знову сидітимуть у парламенті. За це загинула Небесна сотня?

Ось така головна народна люстрація за словами Петра Порошенка. До речі, самого президента народ пролюстрував, давши його блоку в 2,5 разу менше голосів, ніж самій першій особі на президентських виборах. Це якась надшвидкісна самодискредитація влади. Виборці дали свою оцінку політиці безпринципності, лояльності до п’ятої колони, з якою не борються, а домовляються, волаючій різниці між словом і справою, екзотичним кадровим призначенням, безконечному продажу особистого бізнесу (який все ніяк не продається ), делегуванню членів сім’ї у Верховну Раду, більш ніж скромним успіхам на посту Верховного Головнокомандувача, де на один крок уперед припадає три кроки назад. Недовіра до нинішньої влади загрозливим чином зростає. Ющенко політично девальвував себе за рік. Янукович витратив на це півроку, а Порошенко за 100 днів.

Цю владу чекає крах, якщо система, заснована Кучмою, житиме й процвітатиме.

А поки у нас насолоджуються виборами, коаліціями, розділенням портфелів, сепаратисти й російський експедиційний корпус на Донбасі регулярно обстрілюють наших солдатів, які перетворилися на живі мішені. Де контрбатарейна боротьба, де вогневі нальоти нашої артилерії?

ЩО ЗРОБЛЕНО ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ НАШОЇ ОБОРОНИ?

Перемир’я імені Порошенка... Тільки надто воно криваве. Стало відомо, що на позиції терористів біля донецького аеропорту приїжджають громадяни РФ з власними дорогими імпортними снайперськими рушницями й навіть платять гроші, щоб постріляти по українцях. Не один кіноідіот Пореченков цим розважається. А наші снайперські рушниці до ворога не дістають. І в цей же час телеканали показують, як українські КБ демонструють Верховному суперсучасні розробки снайперської зброї. Чому ж вона не надходить на фронт? Росія, не гаючи часу, завозить на Донбас сотні одиниць бойової техніки, створює ударні угруповання. А у нас? А у нас вибори. На каналі ТВІ комбатові Семену Семенченку поставили запитання: «Що за період перемир’я було зроблено для зміцнення нашої оборони?» Семен чесно відповів: «Нічого». Але ж заяви про те, що ми виграємо час, щоб підсилити нашу армію, — головний аргумент для виправдання безконечних порошенківських перемирій.

Між іншим, виправданням невведення воєнного стану були казки про те, що нібито Захід після цього перестане нам допомагати. А тут нещодавно Міжнародний валютний фонд (МВФ) заявив, що в подібному випадку він не скорочуватиме фінансову допомогу Україні. Навіщо брехати, панове?

На КТV у програмі «Цивільна оборона» повідали про використання російською пропагандою перемоги в Другій світовій війні. Ця перемога давно й міцно приватизована Кремлем, і він ні з ким не ділитиметься ідеологічним капіталом, ні з Україною, ні з Білоруссю, ні з Грузією, ні з ким. Тому наші наївні спроби відзначитися, влаштовуючи всілякі святкування звільнення міст і сіл УРСР від німецько-фашистських загарбників, безперспективні. Контрольний пакет акцій цього миру «ВВВ» — Великої вітчизняної війни — у Москви. Тому всі наші зусилля в цьому напрямку лише збільшують ідеологічну капіталізацію сусіда-агресора. У Москві використовують ВВВ для виправдання сталінщини, комуно-тоталітарної системи. Он уже й Діма Кисельов заливається солов’єм, мовляв, СРСР був «державою-пориванням», «над-ідеєю», «державою-експериментом». Ну, Третій Рейх був експериментом, жахливим експериментом над людьми.

АВТОМАТИ ПРОТИ ТАНКІВ

На Першому національному йде досить гостра програма — «Слідство — INFO». Там спробували розібратися в досі замовчуваній на офіційному рівні трагедії під Іловайськом. На думку авторів програми причиною катастрофи стала волаюча некваліфікованість паркетного генералітету. У наших солдатів були автомати проти танків. Це, між іншим, така помилка вищого військового командування, яка граничить зі злочином. Можна згадати й «геніальну» ідею проведення військового параду в Києві напередодні російського вторгнення...

Ну гаразд. Це було. А що зараз? ТВІ показав кадри, на яких видно, як наші солдати самі бронюють машини підручними засобами, металобрухтом, оскільки отримують техніку з бляшаною бронею, яку пробивають автоматні черги. За Іловайськ ніхто не відповів. Ось так ми живемо по-новому, як закликав нас пан президент...

Байки про мир уже набридли. Триває війна, гинуть люди, а вожді грають у вибори, країна тим часом сповзає в прірву. Політичний бенкет під час військової чуми. Наскільки довго ще триватиме примірка крісел у Верховній Раді? Адже можна й назавжди запізнитися...