Гармати Володимира Путіна, що відв’язалися

На телеканалі «КП» 14.08.17 вийшло велике інтерв’ю депутата Держдуми Наталії Поклонської, яке у неї взяв працівник цього ЗМІ Роман Голованов. Війна на знищення, яку ось вже кілька місяців веде Поклонська з фільмом «Матільда», поступово переростає в боротьбу з певною частиною путінського істеблішменту, до планів якого не входить ставати заручниками цілком вже карикатурного персонажа, що остаточно збожеволів на ґрунті кримнашизму і пустився у сектантське царебожіє, якого РПЦ боїться як біс ладану.

Одним з головних об’єктів атаки Поклонської в цьому інтерв’ю стало міністерство культури, яке очолює інший патріот і кримнашівець, Мединський. «Міністерство культури видало фільмові («Матільда». — І.Я.) прокатне посвідчення, порушуючи всі норми. Чому?» — багатозначно запитує царебожниця Поклонська. І при цьому всім виглядом показує, що тут і питання жодного немає: Мінкульт заодно із святотатцями і очернителями, що задумали погубити Росію шляхом нападок на пам’ять святого царя-визвольника.

Претензії депутата Поклонської до режисера Учителя мають багатоплановий характер. Фільм Поклонська, звісно, не дивилася, але знає про нього все, зокрема й біографії акторів. Найбільше персональних претензій до виконавця ролі Миколи Другого, до німецького актора Ларса Айдінгера, якого Поклонська вперто називає «порнографічним актором». У вельми обширній фільмографії актора одного з найкращих європейських театрів «Шаубюнке», Ларса Айдінгера, є одна робота, на підставі якої в убогому мозку Поклонської могла вкоренитися думка про те, що Айдінгер «порнографічний актор». Ймовірно, це другорядна роль друкаря Амоса Кводфрі у фільмі британського режисера Пітера Грінвея «Гольціус і компанія пеліканів». Це фільм про серію робіт голландського гравера Хендріка Гольціуса, що жив наприкінці XVI — початку XVII століть. Щодо того, де проходить межа між еротикою і порнографією, Пітер Грінуей висловився в інтерв’ю телеканалові «Росія 1», так само, як і Поклонська, украй занепокоєному проблемами моральності і цнотливості. «Коли я був маленьким, — пригадав режисер Грінуей, — моя бабуся прикривала ніжки рояля, оскільки залишати їх відкритими вважала непристойним». Вважаю, що багато поборників моральності в Росії, з тих, що вимагають надягти труси на статую Давида, охоче прийняли б бабусю Грінуея до своїх лав, якби старенька дожила до наших днів.

Окупувавши Крим і розв’язавши війну проти України, Путін був вимушений спиратися на тих громадян України, які, якщо вживати найбільш делікатні вислови, не вирізняються високим рівнем інтелекту і моральних рис. Переважання покидьків і дурнів серед тих жителів Криму, які допомагали Росії анексувати цю частину України, створило путінському режиму певні проблеми, які розростаються і день у день стають дедалі гострішими. В одну з таких проблем поступово виростає Наталія Поклонська, «героїня Кримської весни», яка, діставши за свої кримські «подвиги» депутатство і ставши політиком загальноросійського масштабу, геть втратила уявлення про реальність.

В інтерв’ю телеканалові «КП» Поклонська постійно говорить про себе в третій особі: «усі пишалися Поклонською», «Поклонська вам що повинна робити? Мовчати? Поклонська мовчати не буде!», «Поклонськає має офіцерську честь» тощо. Таке звертання до себе в третій особі свідчить про серйозну деформацію особистості.

Те, що депутат Поклонська сьогодні стала головним спікером секти царебожія, створює певні проблеми для РПЦ, яка суворо стежить за збереженням своєї монополії на мракобісся, а тому засуджує всіх, хто мракобісничає на свій лад. Ідея царя-іскупителя, суть якої в уподібненні Миколи Другого до Христа прямо суперечить доктрині РПЦ, яка свідчить, що іскупитель у нас один, а Миколу Другого РПЦ велить шанувати лише за мученицьку смерть і ні за що інше. Чому святим призначили лише Миколу, а Павла Першого і Олександра Другого, яких відправили на той світ теж у вельми неприємний і  шкідливий  для здоров’я спосіб, святими не призначили, запитувати марно. Так само, як і з’ясовувати, чому  святим зробили одного з наймерзенніших царів династії Романових, що дістав у народі цілком заслужене прізвисько «Кривавий», обрушив свою країну в результаті власного ідіотизму, що виявився, зокрема, у втягуванні цієї країни в абсолютно непотрібну їй Першу світову війну, який у приватному житті розважався численними вбивствами собак і котів. Тим більше всі ці питання безглуздо ставити Поклонській, яка бігає усюди з портретами свого кумира і тішить народ повідомленнями про те, що його бюст замироточив.

В інтерв’ю «КП» Поклонська навела ще один важливий резон, чому «Матільду» в жодному разі не можна випускати на екран. Річ у тім, що, як їй повідомили її кореспонденти з Донецька, в цьому разі Донецьк негайно захоплять бандерівці. Лист донецьких товаришів Поклонська зачитала в ефірі. «Ми в Донецьку, коли захоплюють наші храми бандерівці, ми беремо ікону святого Миколи-іскупителя і беззбройні йдемо до озброєних бандерівців. І вони нічого не роблять!»

Ця фраза викликала напад такої люті у Володимира Соловйова, що він кричав і плювався більшу частину своєї програми «Полный контакт» на радіо «Вести ФМ». «Поклонська закликає армію «ДНР» роззброїтися і захищатися іконами Миколи Другого!?» — крики Соловйова розривали ефір добрих сорок хвилин. — «Хто ти, щоб забороняти мені дивитися кіно?» — волав Соловйов. — «Яке ваше діло, що я дивлюся?».

Поклонська поводиться як корабельна гармата, що відв’язалася і перестала слухатися канонірів та почала кататися по палубі, ламаючи корабельне обладнання і стріляючи на всі боки. Калібр цієї гармати невеликий, тому путінський корабель вона зруйнувати не зможе. Але, на біду путінського режиму, він виготовляє такі гармати, що відв’язуються, постійно і в індустріальних масштабах, до того ж деякі з них цілком у змозі завдати серйозної шкоди йому самому.

Найнебезпечнішою у світі гарматою, що відв’язалася, є сьогодні КНДР. Це гармата спільного радянсько-китайського виробництва, збудована в процесі корейської війни в 50-і роки минулого століття. США чесно намагалися завадити створенню цього монстра, поклали на цю справу життя 38 тисяч своїх військовиків, але змогли домогтися лише того, що на монстра перетворилася тільки третина Кореї, а дві третини стали цілком нормальною країною. Китай заради створення КНДР занапастив 390 тисяч своїх громадян (за іншими відомостями — близько мільйона). СРСР долучився до цього алхімічного експерименту постачаннями військової техніки і відрядженням до Кореї 26 тисяч журналістів ТАСС, які, за дивним збігом, усі вміли керувати чи то бойовим літаком МІГ-15, чи зенітними установками. Одне слово, радянсько-китайський експеримент, нехай частково, але вдався. Монстр виріс і став дедалі більше виявляти самостійність. Набув ядерної зброї і наразі посилено шукає спосіб докинути її кудись, де ця зброя зможе вбити якомога більше людей.

Останнім часом з’явилися свідчення того, що такі ракети в КНДР чи з’явилися, чи з’являться з дня на день. У світі немає жодного експерта, який би вважав, що індустрія з виготовлення таких ракет могла виникнути в надрах КНДР. Гіпотеза, що засоби доправляння ядерної зброї КНДР намагається виготовляти за допомогою Росії, належать до тих, про які заведено казати: «Негарно підозрювати, коли цілком переконаний». Тим паче, що і третя країна -ізгой із групи санкцій — Іран — буквально щойно збільшила свою ракетну програму на $ 0,5 мільярда. До того ж таке рішення іранський парламент ухвалив одразу після візиту головного російського «яструба», Дмитра Рогозіна. У цих умовах Путіну було вкрай важливо заплутати сліди, а оскільки нікому з Росії ніхто у світі вже не вірить, то було проведено спецоперацію під назвою «ракетно-ядерний наклеп на Україну». Мимовільним учасником цієї операції стала газета NYT, в якій якийсь «експерт» повідомив про причетність України до постачань ракетних двигунів КНДР. За дивним збігом цей «експерт» раніше працював зі спецслужбами Росії.

Між Наталією Поклонською і Кім Чен Ином є кілька відмінностей. Їх не перелічуватиму, оскільки їх видно кожному. Але є дві принципові подібності. Обидві ці людини стали тими, ким вони є в результаті військової агресії, спланованої і реалізованої Кремлем. У першому випадку Кремль обійшовся своїми силами, в другому використав китайців як гарматне м’ясо. Друга подібність у тому, що і Поклонська, і Кім Чен Ин наразі перестали слухатися своїх творців, перетворилися на корабельні гармати, що відв’язалися. Той факт, що малий калібр Поклонської дає їй змогу поки що робити капості в масштабі російської культури, а юний Кім намагається напаскудити на всю планету, не заперечує сутнісної єдності їхньої природи.