Iмiджi й емоцiї
Те, що Віктор Ющенко, який переміг на виборах не в останню чергу завдяки своєму високоморальному іміджу, так, м’яко кажучи, зло і неввічливо відповів журналісту на прес-конференції на запитання про джерела доходів свого сина, матиме наслідки набагато глибші, ніж сьогодні йому може здатися. Він своїм випадом не лише обурив українську журналістську громадськість, яка після революції справді щиро, наскільки це можливо, увірувала в свободу слова та первинність демократичних принципів, але й посіяв сумнів у душах багатьох своїх прихильників. Син сином (хоча раніше Президент обіцяв, що сам і всі його родичі до п’ятого коліна звітуватимуть про те, як і на що живуть), а президентське обличчя втрачати не можна. І те, що журналісти об’єдналися й вимагали вибачень від Президента за «кілерський» ярлик, навішений ним на автора запитання про сите не за доходами життя Ющенка-молодшого, може, й є тим найважливішим надбанням, винесеним нашою журналістикою з Майдану? А що виніс із революційної площі Свободи наш Президент? І куди поніс, і коли встиг розгубити? До речі, ви помітили, він дедалі рідше промовляє «друзі мої»?
Віктор Ющенко зрозумів сам (або йому підказали), що припустився серйозної помилки. Але вибачатися не став, а обмежився листом до «Української правди» з поясненням своєї «емоційної» реакції. А чому, власне, не вибачився? Не царська це справа? Напевно, такого подарунка перед виборами його політичні опоненти й не чекали…
А от прем’єру стилістика спілкування Ющенка подобається. Вона навіть заявила, що якщо «на нараду до Кучми губернатори та урядові чиновники йшли, як на прийом до стоматолога- неука, то нинішній Президент говорить, як тренер із командою, яка виграла перший тайм («5-й канал», «Пряма мова»)». Прямо захотілося послухати біля «роздягальні».
Ще один цікавий момент із життя Президента вирішив прояснити «канал чесних новин» — скільки новому гаранту Конституції треба резиденцій? Ні, ну те, що він наважився на переїзд до «будинку з химерами», вже саме по собі цікаво. Враховуючи красномовну назву. Але й без «химер» президентської нерухомості вистачає. Склепіння палаців, виявляється, таки надто привабливі. Як і добровільне бажання деяких бізнесменів їх благодійно відреставрувати.
Нове формулювання мотивації вступу України до ЄС озвучили гості Дмитра Кисельова в «Подробно...» (ICTV). Цього разу про долю України там вели розмову англієць Стівен Байерс, член Палати общин парламенту Великої Британії, та німець Олександр Рар, директор програм Росії та країн СНД Німецької ради з питань зовнішньої політики. Так от, виявляється, Україна потрібна Європі, щоб «разом з Європою захищати Європу від конкурентів». Так чому тоді наше прагнення й самим захиститися від згубної конкуренції в результаті вступу до СОТ сприймається так хворобливо? З одним можна погодитися однозначно: Європа — рухома мета, і щоб у неї поцілити, треба рухатися з випередженням (До речі, наш Президент своєю реакцією на журналістський інтерес до персони свого сина аж ніяк не наблизив нашу країну до заповітної мети).
А от що розслабляє й умиротворює в нашому ТБ- ефірі, так це прогнози погоди. Особливо «зовнішні», які видаються «5-м каналом». Почуєш «а в Кейптауні хмарно…», й пригадаєш, що життя прекрасне й різноманітне, але скрізь не без проблем. От і в Кейптауні — хмарно…
