Iнтриги політичні й телевізійні

Поки трагічні події на південному сході вимагають максимального напруження всіх сил нації, подекуди відбуваються дуже дивні сцени, на кшталт зустрічей колишнього президента Кучми з путінськими шестірками з так званих ДНР і ЛНР. Кожна така зустріч — неминуча легітимація терористів, за якими стоїть іноземна держава. Вигода Кремля — більш ніж очевидна. Київ змушують визнати стороною переговорів, рівноправними й рівноцінними партнерами тих, хто є абсолютними маріонетками РФ і за визначенням не може мати самостійної позиції. Адже вони зроблять лише те, що їм дозволить Москва. Водночас Путін може й надалі вдавати, що війна на Донбасі — це не його війна, що російських військ там нібито немає. Навіщо ми беремо участь у таких іграх проти себе?

КОЖНА ПОСТУПКА ПУТІНУ ЙОГО ОКРИЛЯЄ

Тут-ось днями Президент України збирається відвідати США й на зустрічі з американським президентом вимагати оголосити ЛНР і ДНР терористичними організаціями. Барак Обама може сказати: як ми можемо оголосити терористами тих, кого ви самі терористами не вважаєте, оскільки сідаєте з ними за один стіл і ведете переговори... А ці переговори постійно підвищують бажання Путіна, він уже хоче, щоб Україна визнала його бантустани ДНР і ЛНР державними, у найгіршому разі надала Донбасу якийсь особливий статус в Україні. «Особливий статус» означає імплантацію в наше державне тіло ворожих чужорідних елементів, керованих Кремлем, які за його наказом у будь-який момент організують нам путч, заколот, збройне повстання, «похід на Київ» і так далі. Смикаючи за мотузочки, Москва позбавить Україну можливості приймати самостійні рішення в зовнішній і внутрішній політиці, а наша країна стане чимось на кшталт московського протектора. Визнання Києвом ДНР і ЛНР означає національну капітуляцію й згоду на втрату значної частини території, що Путіна все одно не зупинить і планів його не мінімізує. Нинішнє «перемир’я» дасть Путіну можливість сконцентрувати свої сили в Донбасі й завдати удару через Маріуполь на Перекоп, щоб пробити сухопутний коридор до Криму. А потім йому знадобиться коридор до Придністров’я. Кожна поступка Путіну його окриляє й надихає на подальшу агресію.

Але не встигли зустрітися з представниками ДНР і ЛНР, як телеканал ICTV негайно вкинув в аудиторію студії Андрія Куликова «Свобода слова» ідею про особливий статус Донбасу. На практиці це означає створення псевдодержави в державі й початок розвалу України зсередини. Потім цю ж тему Куликов обговорюватиме в програмі «Громадська хвиля» на Українському радіо. Цікавий виходить ланцюжок: Кучма — Пінчук — власник ICTV, Андрій Куликов — телеведучий ICTV, ведучий Українського радіо. І скрізь — «особливий статус» Донбасу. Що це, підготовка громадської думки до капітуляції Донбасу?

БЕЗВІДПОВІДАЛЬНА ПОЗИЦІЯ

Зупинити Путіна можуть аж ніяк не поступки (віддали Крим — отримали війну на Південному Сході, віддамо Донбас — отримаємо Харківську народну республіку — ХНР, потім ще що-небудь...), а енергійніший, лютіший збройний опір української нації. Лише це й більше нічого. Інакше поразка й смерть. Але, як з’ясувалося, Кучмі й ICTV ще є над чим працювати, публіка до нових терористичних ампутацій підготовлена погано — під час голосування в студії лише 24% підтримали путінський донбасівський «рейх», а 76% — виступили проти.

До речі, на Українське радіо Андрій Куликов і співведуча Ірина Славінська запросили луганського блогера Сергія Іванова, який заявив, що навіщо ж утримувати в Україні тих, хто в ній жити не хоче, провести референдум і нехай відділяються.

Це абсолютно безвідповідальна позиція. Керуючись такими міркуваннями, можна розвалити половину держав Європейського Союзу. Чи всі угорці Трансільванії хочуть жити в Румунії? Чи всі нації Південного Тироля хочуть жити в Італії? Чи всі баски східних Піренеїв хочуть жити у Франції?

І як пан Іванов уявляє собі практичну сторону справи? Проводити референдум у районах, захоплених терористами й російськими військами під загрозою їхньої зброї? У Криму такий «референдум» уже був, там будь-яка агітація за Україну загрожувала людині побиттям, викраденням і зникненням. Може, Іванов не бачив страшну картину знущань на донецькій землі над українською патріоткою, прив’язаною до стовпа? Будь-який референдум на окупованій території — злочин. І його «результати» будуть юридично нікчемними з моменту проведення. У місті Новоазовськ, захопленому російськими військами, окупаційна влада вже оголосила жителям, що розмовляти вони тепер зобов’язані лише російською мовою, ті, хто надасть списки місцевих українських активістів, отримають винагороду, а розстрілюватимуть лише в законному порядку. Цікаво, який референдум можна провести в місті Новоазовськ?

Багато наших мислителів не розуміють, що з подібними ідеалами вони цілком укладаються в путінську методологію нового світового порядку. Робиться це так: військами (або збройною агентурою) захоплюється територія іноземної держави, населення залякується, інформація допускається лише з одного джерела, й після цього проводиться безальтернативний «референдум» на користь агресора. Такі-от справи. І доти, доки не буде організована потужна збройна відсіч російським загарбникам, дипломатичні гастролі політиків, що вийшли в тираж, нічого, окрім шкоди, не принесуть.

На радіо «Вісті» тамошня ведуча (впізнаю її за лисячими інтонаціями) теж напирала на укладення миру з ДНР і ЛНР у дискусії з помічником міністра оборони Олександром Данилюком. Данилюк справедливо зазначив, що насправді жодних ДНР і ЛНР не існує. Це фікція. Йдеться про суто російський проект, за яким стоїть Путін. Відвернеться Путін від них, і всі ці ДНР і ЛНР розвіються, як дим. Переговори можуть бути з господарем, а не з лакеями. Та й з Путіним, за великим рахунком, переговорюватися нема про що. Данилюк нагадав, як ці псевдореспубліки створювалися: десятки й сотні автобусів з білгородськими, брянськими, курськими, ростовськими номерами атакували Донецьк, Луганськ, Харків. Громадяни РФ, десантуючись з цих транспортних засобів, захоплювали наші адміністративні будівлі, зривали державні прапори України й встановлювали прапори Росії. А місцева «п’ята колона» використовувалася лише як прикриття для дій бойових груп російських спецслужб. То з ким миритися?

ПАСТКА КРЕМЛЯ

З більш ніж екзотичним закликом на одному з радіоканалів виступила співачка Руслана Лижичко. Вона побувала як волонтер у Донецьку, зустрілася там з вождем ДНР Захарченком і після спілкування з ним закликала об’єднатися Україну з ДНР і ЛНР проти спільного ворога Путіна. Руслана в політиці — людина наївна і не знає контексту. А він тут такий: після того, як генерала ФСБ Бородая відкликали з Донецька (навіть путінському нахабству колись настає межа), місцевого уродженця Захарченка залишили на «господарстві». Без всебічної підтримки Путіна зброєю, найманцями, грошима, боєприпасами, офіцерами армії й спецслужб (а тепер уже й регулярними підрозділами збройних сил РФ) усі ці ДНР і ЛНР не протрималися б і кількох днів. Як той, хто цілком, всесторонньо залежний від Путіна, може вступати до якихось альянсів проти Путіна? Руслана навіть сентиментально зазначила, що Захарченко віддав належне значенню Майдану. Так, адже вона там теж не останню роль зіграла, й подібна згадка явно їй була приємна, а Захарченко продемонстрував знання азів мистецтва вербування. Але тут Україні (і без путінських радників) готується пастка: під виглядом об’єднання проти спільного ворога добитися від Києва визнання в якійсь формі ДНР і ЛНР, а тоді вже Україні дуже складно буде відновити свій суверенітет на Південному Сході, тим паче що дурість буде зроблена самими нами.

На ICTV у Куликова, окрім «особливого статусу», обговорювали й актуальні питання війни. Колишній шеф СБУ генерал Ігор Смєшко сказав, що лише дипломатичними методами перемогти Путіна не можна. Без ефективного військового опору нічого не вийде. До речі, Смєшко так само висловив переконання, що Крим можна було утримати. А як писав російський історик-емігрант Юрій Фельштинський, якби Україна боролася за Крим, навіть втративши його, але в боротьбі, вона б не надихнула Путіна на війну на Південному Сході. Дивна легкість захвату Криму, яку забезпечив офіційний Київ, окрилила російського диктатора, й тепер ми маємо важкий конфлікт на Донбасі.

...Нещодавно прочитав у пресі, що легендарний комбат «Донбасу» Семен Семенченко, який перебуває на лікуванні після бойового поранення, зняв «балаклаву» й трохи розповів про себе. Виявилося, що він — уродженець українського міста Севастополя. Пишаюся, що в мене такий земляк. Що ж, українські патріоти народжуються не лише у Львові й Івано-Франківську...