Iсторія однієї фотографії:
зустріч із чорнобильцем Володимиром Озерським
На весь Нижньоколимський район є тільки один учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — Озерський Володимир Михайлович. Проживає в Черському, точніше в мікрорайоні Зелений Мис.
Як виявилося, Володимир Озерський родом із Черського, але життя склалося так, що перед катастрофою в Чорнобилі він працював у цеху хімічного захисту на Курській АЕС. Саме звідти Володимир Озерський двічі направлявся на Чорнобильську АЕС. Там була і його дружина Марфа, вона теж родом із Черського...
— Результат нашої чорнобильської епопеї такий, — підсумував свою коротку розповідь Володимир, — я ще живий, а моя люба дружина Марфа Інокентіївна померла від променевої хвороби... Вже після аварії на Чорнобильській АЕС вона мені народила дочку Христину. Тепер це моя найбільша радість у житті. Все! Інтерв’ю закінчено.
З холодильника Володимир дістав чималий шмат сала, густо натертий і нашпигований часником. Нарізаючи, сказав:
— Коли я служив у Афганістані, то Сергієві Бабенку й Вікторові Нестеренку присилали з України ось так приготовлене сало, тільки воно в сто разів смачніше, ніж оце. Ох і сало ж було!..
Від горілки й від сала з часником мені довелося відмовитися, бо сьогодні були заплановані ще кілька зустрічей. Тому пив тільки мінеральну воду. Але смаженого м’яса з оленини й смаженої риби з картоплею та грибами наївся досхочу...
Коли прощалися, Володимир пустив сльозу, а потім виголосив українською мовою веселий і несподіваний тост: «Хай живе Степан Бандера і його жінка Параска!»
І додав: «Це в мені залишилося від українських хлопців, коли я служив у Афганістані. Добрі бійці були, але не всі вони повернулися додому...»
