Хто контролює поведінку журналістів?

Справжній резонанс викликав пост у «Фейсбуці» політтехнолога, одного з ідеологів інформаційної війни Дмитра Бачевського під назвою «Журналіст, не стріляй нам у спину!» Лише упродовж першої години після публікації думки автора про роль українських медіа та їхню відповідальність у час гібридної війни набрали понад 150 поширень, півтисячі лайків та десятки коментарів.

Звертаючись до журналістів, Дмитро Бачевський наголошує: «В інформаційній війні слово — головна зброя. На кого ти звертаєш свою зброю? На ворога або на свій власний народ? Пам’ятай! Коли під виглядом об’єктивності ти запрошуєш у студію ворогів України або береш у них інтерв’ю, подаєш антиукраїнські точки зору, висвітлюєш акції провокаторів, — ти стріляєш у нас! Коли ти розповсюджуєш неперевірену інформацію і фейки — ти ще раз стріляєш у нас! Коли ти тижнями смакуєш бійки політиків або переш чиюсь брудну білизну — ти знову стріляєш у нас! Коли ти розповідаєш, хто кого в черговий раз убив або розчленував, кого збила машина або переїхав поїзд, — ти знову стріляєш у нас!..» Власне, думки, висловлені у цьому зверненні, яке деякі колеги назвали «маніфестом українського журналіста», співпадають із позицією «Дня». Від самого початку Революції Гідності колонками головного редактора Лариси Івшиної «Чи змінить революція сітку мовлення», статтями про необхідність посилення інформаційної безпеки в країні... й фактично до проведення під кінець минулого року круглого столу «Українська журналістська платформа» «День» неодноразово апелював до виняткового значення принципової позицію медійників у час війни. Нагадаємо, що разом з однодумцями ми рішуче підтримали рішення Європарламенту від 23 листопада 2016 року щодо протидії російській пропаганді й паралельно висловили нерозуміння позиції керівництва НСЖУ, яке вважає за доцільне брати участь разом із працівниками російських ЗМІ у спільних проектах (під егідою ОБСЄ), прикриваючись необхідністю пошуку шляхів до «примирення» та «порозуміння», а також «засудження мови ворожнечі». Спеціальне звернення щодо цього на сайті «Дня» підписали понад 200 журналістів, зокрема Ольга Герасим’юк, Віталій Портников, Юрій Макаров, Лариса Івшина...

Помітивши пост Дмитра Бачевського, «День» поцікавився, наскільки небезпечним, на його думку, є тенденція «гри на руку ворогу» в українському медіаполі й як цьому протидіяти.

«Одне з головних завдань інформаційної війни — отримати контроль над інформаційним простором противника. Саме таку задачу поставив перед собою Кремль і поступово та цілеспрямовано її реалізує, — говорить у коментарі «Дню» Дмитро Бачевський. — Встановлення такого контролю може бути прямим чи непрямим. Пряме встановлення контролю над українським інформаційним простором — це створення власних та купівля існуючих ЗМІ в Україні через підставних осіб чи агентів впливу. Непряме встановлення контролю здійснюється шляхом постійного генерування таких інформаційних приводів, які українські ЗМІ проігнорувати не здатні. Це і загострення на фронті, й теракти, й гучні скандали, багато з яких спеціально провокуються противником для цілеспрямованого створення вигідного йому інформаційного фону всередині країни. Журналіст опиняється перед вибором між громадянською позицією та професійними вимогами: висвітлити подію через призму національних інтересів чи максимально посилити негативний сигнал, щоб отримати якомога більшу кількість читачів чи глядачів. І в більшості випадків журналісти обирають другий варіант. У результаті таких нехитрих маніпуляцій противник встановлює контроль над поведінкою журналістів, а ті, в свою чергу, сіють зневіру у власних силах серед українців, створюють відчуття безперспективності спротиву, відвертають громадян від власної держави. Результат — Україна програє в інформаційній війні навіть на власній території, не кажучи вже про Європу чи цілий світ».

ЗВЕРНЕННЯ

Журналісте, не стріляй нам у спину!

Ворог докладає всіх зусиль, аби зламати нашу волю до опору, посіяти розчарування і відчай. Він хоче, щоб ми визнали свою неспроможність побудувати власну державу, намагається дискредитувати всі наші символи, всі наші цінності, все, що дає нам сил жити й боротися. Він домагається, аби наше життя здавалося нам суцільним пеклом, без надії, без майбутнього, без честі й без слави. Він мріє, щоб ми сприймали свою країну як царство тотальної корупції та кривавого беззаконня, клоунади та фальші, бездарних правителів, підступних зрадників, дурнів, мародерів, негідників та покидьків. Усіма шляхами він прагне змусити нас жити у страху і викликати почуття відрази до власної держави. І головну роль у цьому він відводить саме тобі! В інформаційній війні слово — головна зброя. На кого ти спрямовуєш свою зброю? На ворога чи на свій власний народ?

Пам’ятай! Коли під виглядом об’єктивності ти запрошуєш до студії ворогів України чи береш у них інтерв’ю, подаєш антиукраїнський погляд, висвітлюєш акції провокаторів — ти стріляєш у нас! Коли ти поширюєш неперевірену інформацію і фейки — ти ще раз стріляєш у нас! Коли ти упродовж тижнів смакуєш бійки політиків чи копирсаєшся в чиїйсь брудній білизні — ти знову стріляєш у нас! Коли ти розповідаєш, хто кого в черговий раз убив чи розчленував, кого збила машина чи переїхав потяг — ти знову стріляєш у  нас! Коли в умовах війни ти виступаєш проти держави — єдиної системної сили, здатної нас захистити, — ти робиш у нас контрольний постріл!

Ще не пізно пригадати, як багато від тебе залежить, і розвернути свою зброю в інший бік! Зроби постріл у ворога! Розкажи нам про наших безстрашних героїв, про сміливі операції та успіхи на полі бою, про дружбу та взаємодопомогу, про людське благородство і честь. Розкажи про успіхи українців у науці, культурі, спорті, про наші плани та перспективи, про наші нехай маленькі, але перемоги! Покажи нам приклади, які надихнуть нас на боротьбу і додадуть нам сил протистояти ворогові! Підтримай тих, хто любить свою країну, й ігноруй тих, хто прагне її знищити!

Не забувай! Твій фронт не менш важливий, ніж той, де вибухають снаряди, свистять кулі і ллється кров. Від наших героїчних бійців, які воюють на передовій, залежать наші життя, від тебе — наші душі. Зроби свій вибір! Стань нашим! Прочитав — передай іншому!