Кіно з одного кадру

«Інколи лише один погляд важить більше, аніж ціла промова» вважає Богдан Кутєпов. Тому його відео насичені «закадровим» контекстом — кулуарними чи позасценними майданними розмовами, несподіваними зустрічами, виразами облич політиків крупним планом. Тож програмна рада «Громадського ТБ» вирішила виділити своєму журналістові окремий авторський проект — «hromadske.doc», який поки що представлений трьома відеороликами: «Спільна справа», «Ювілейне 10-те віче на Євромайдані. Без купюр» та про піаністів-віртуозів на барикадах Грушевського. Кінострічки можна переглянути в окремій рубриці «hromadske.doc» на YouTube-каналі «Громадського ТБ».

«Журналіст-документаліст, він же оператор і потім режисер, озброївшись «суб’єктивною» DSLR-камерою, проживає цю подію чи частину життя яскравої людини або показує інший, неафішований бік явища», — так характеризує свій задум творець. «День» поспілкувався з Богданом КУТЄПОВИМ про специфіку і найважливіші моменти його роботи, дізнався, чому вміти підглядати важливо для документаліста і що знімати, коли на Майдані нічого не відбувається.

Першим роликом проекту «hromadske.doc» стало відео з десятого віче. Я показував не промови, а інші речі — хто з ким привітався, хто як поглянув — це викликає надзвичайний інтерес. Не те, як вони виходять на сцену і промовляють завчені фрази, а як вони готують ці промови. Саме в деталях усе найцінніше і «найсмачніше». Якось ми, здається, з Луценком літали міністерським літаком до Запоріжжя. Сформували всеукраїнський журналістський пул, і репортери знімали на місці сюжети про надання квартир міліціонерам. Проте весь смак залишався за кадром — як дівчата, що нас зустрічали, стоять у вишиванках, курять і кажуть: «Ох уже ці міністри». Звісно, не все можна зняти. Можливо, якби в ту мить я стояв із камерою, вони відвернулися б собі, але за деякими речами все ж можна підгледіти. Маю на увазі не просто знімати бруд, а спостерігати. Це і є завдання документаліста.

— Для свого проекту ти по-новому зніматимеш Майдан, чи у тебе є відеоархіви із численних стримів (Богдан неодноразово виступав у ефірі «Громадського ТБ» з прямими включеннями. — Авт.), які можна перемонтувати для ефектної картинки?

— Це однозначно буде нова зйомка. Тут потрібен інший підхід. Чому взагалі відокремився проект «hromadske.doc»? Бо те, що я знімав, не зовсім вписувалося в рубрику відеоновини через велику естетичну складову. Тепер же я спокійно можу використовувати будь-які художні засоби. Для мене це кіно, зняте одним кадром.

— Ролики з твого проекту і справді більше схожі на короткометражки, аніж на новини...

— Усе це монтується інтуїтивно. Із години відзнятого відео виходить п’ятихвилинний сюжет. Я не переглядаю всього матеріалу, просто відтворюю побачене. Як, скажімо, історія з роликом про десяте віче. Відео починається сувенірними рядами, які обступили Майдан. Потім приходять політики, обнімаються, цілуються. Я запитую в них: «Який план на тиждень?» Вони мовчать. А в кінці сотня Самооборони крокує попри ці ж ряди комерції — прапорців і значків «я був на Майдані». Нічого не змінилося... Хоча потім минає день, ти дивишся на свою роботу і часто думаєш, що вже перемонтував би її якось інакше...

— А що ти знімаєш, коли настає «подієве затишшя»?

— Напрошуюся в гості до політиків, журналістів або громадських діячів. Наприклад, у мене була ідея зняти ранок політика, хоч це може бути і не публічна особа. Це ж ціла пригода, коли у твоє приватне життя вторгається журналіст. Ще коли працював на «Телекритиці», я знімав подібні речі і знаю, що головне — не втручатись у процес, і через певний час на тебе перестануть звертати увагу.

— У тебе вже є ідеї наступних відео для «hromadske.doc»?

— Поки що не хочу розкривати своїх планів. Але так чи інакше — я йду за подіями. А потім вибираю зі зйомки найцінніші речі і нанизую їх, наче намисто...