«Кожен українець чітко знає — хто друг, а хто ворог»

Олег НАЛИВАЙКО, голова Держкомтелерадіо:

1. Понад 20 років ми проводили дискусії та круглі столи на теми «Якою має бути національна ідея, в якому напрямку рухатись державі, як її об’єднати». А тепер кожен українець чітко знає — хто друг, а хто ворог, куди нам йти та що в нас одна єдина держава і ми її нікому не віддамо. Що «Слава Україні!» — це не вітання, а переконання і «Героям Слава!» мають матеріалізовані риси тих, хто покидали у трунах переможцями Майдан під «Пливе кача», або коли на вокзалах і аеропортах хлопці з АТО чують ці слова на свою адресу, ніяковіють і кажуть: «Ми ж з роботи на перепочинок повертаємось».

Потелефонував  в Луганськ Голові місцевої Спілки журналістів: «Як справи?». «Та ось відро води набрав і додому доніс. Так що тепер все супер». Пригадуєте шаблон з виступу лідерів в новорічну ніч «Цей рік був непростий...».

2. Ми всі цього року стали уніфікованими. «День» на Майдані, «День» в АТО, «День» і свічка в пам’ять про Голодомор. Наш «День» — він такий, як ми, трохи глибший, мудріший, розлогіший, але від фронтових  та революційних новин в телеграфному стилі треба шукати відповіді на запитання «Чому і що робити ?». Треба аналізувати, робити висновки. І «День» це робить. І робитиме на фоні 2015-го.

3. В день розстрілу Майдану  дзвінок на мобільний від товариша професора Інституту журналістики: «Вони з Дніпра десант перекидають. Телефонуй в редакції по маршруту залізниці. Нехай на  колії лягають, щоб їх зупинити» У слухавці ще чую голос керівника рекламної фірми з «Плюсів»: «От сука, знов влучив з даху «України». Хлопці обережніше. Та ні, вже страху немає, нехай вони бояться». Прийшов син, кореспондент «Укрінформу» з роботи: «З моєї редакції колегу вбили. В п’ятницю приніс цукерки з вином, сказав, що йде по призову в АТО, а повернусь — вип’ємо, хоча міг не піти по зору. А у вівторок «градом» накрило. Син не знає, що я з ним в УНІАНі працював.

...Марина Порошенко вручає книги, написані шрифтом Брайля, в інтернаті для дітей,що погано бачать. Дівчина  перебирає пальцями   шрифт на сторінці, а я розумію шкільний лозунг: «Любіть книгу!» Ця любов на обличчі з оченятами, які не бачать цього світу. Але вони щасливі!