Краса, прихована у надрах

Моє дитинство минуло неподалік від геологічного технікуму. Ця невигадлива і проста будівля завжди видавалася мені цікавою через свою назву. Адже геологія, суті якої я до повної міри тоді не розуміла, цікавила мене так само, як і археологія. Займатися пошуками скарбів у землі і щось знаходити, відкривати, досліджувати — мені тоді здавалося найзахопливішим заняттям у світі! Звісно ж, тоді ще я не знала про всі небезпеки та певну прозаїчність цієї професії — земля вабила мене своїми прихованими скарбами. А найкращим і найціннішим із них, як на мене, було скупчення кристалів аметисту на маленькому уламку гірської породи — подарунок друга нашої сім’ї.

Мене й досі вражає кількість і розмаїття прихованої в надрах краси! Зрозуміло, геологи шукають не краси, а передусім корисні копалини. Але в моїй уяві та краса прикрашає їхні трудові будні.