Країна УТН
Скажу вiдверто: я хочу жити в тій країні, про яку мені розповідають щодня, по сім разів, з 9.00 до 24.00 УТН (УТ-1). Країна ця, звісно, не з тих ситих та нудних, де як єдину шок-розвагу для публіки потрібно вигадувати різноманітні секс-скандали на найвищому рівні. Та нічого, жити в цій країні цілком можна. У ній немає вчителів, котрі оголошують суху голодовку, аби отримати зарплату за останні півроку; безпритульних дітей, у чиїй гіркій долі винна зокрема й держава; підприємців, які задихаються від податкового пресу; вчених, якi торгують на базарах; селян, котрі вже забули вигляд готівкової гривні... Ясна річ, негаразди в житті цієї «країни» від УТН також є. Бійки в парламенті, що їх затівають комуністи. І загалом, парламент працює геть погано. Окремі жителі цієї країни попадаються на швейцарському кордоні з панамськими паспортами. А один громадянин країни УТН докоряє Генерального прокурора в будівництві дачі за сімдесят тисяч доларів — а той йому з великою помпою відповідає: «сам дурень!». Періодично в цій країні знищують кримінальні банди, садять за грати колишніх депутатів, запобігають розкраданню державного майна. Ще бувають у країні вбивства на замовлення і стихійні лиха. Інколи її чиновників не розуміють усілякі МВФ, не бажаючи, бачте, давати їм кредити... Та що важливо: попри все ситуація в цій країні завжди під контролем — прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністра, кінець-кінцем, Президента. І нехай, як розповіли УТН цього понеділка, на Закарпатті для потерпілих від повені досі закладено лише 23 фундаменти майбутніх будинків, і лише 183-м родинам виділено квартири. Зате прем’єр-міністр оперативно провів нараду, де висловив своє незадоволення. А до цього Президент роздав доручення... Для сиріт в УТН завжди відкриваються дитячі будинки, спонсори приїжджають із подарунками, діти танцюють і співають. Про туберкульоз у цій «країні» говорять винятково тоді, коли десь раптом відкривається нова лікарня... Посівна починається тільки в міцних господарствах — де і техніка є, і зерно... Ви зрозуміли: негатив у країні УТН завжди під контролем у позитива. І це — правильно. Душа радіє. Вік би не бачити іншої країни, тієї, що за вікном, і про яку деякі інші порочні телеканали намагаються мені вряди-годи нагадати — упертюхи. Візьмемо, скажімо, новини за минулі понеділок — вівторок. «Вікна» СТБ, приміром, розповіли про те, що Енергодару світить перспектива вмираючого міста після поступового закриття блоків Запорізької АЕС. Учителька української мови на шахті «Мослинська» з сюжету «Вікон» підробляє вуглику, щоб було хоча б чимось топити, як ледве стримуючи сльози говорить пані, котра не отримує зарплату. На семінарі з проблем законодавства по боротьбі з нелегальними прибутками в Мін’юсті повідомляється, що $ 20 млрд., які осіли на зарубіжних рахунках, в Україну вже не повернути. ТСН («1+1») розповіли про кинутих напризволяще нашими владними структурами, не спроможними реально вплинути на ситуацію, українських моряків у Нігерії. «Вісті» (ІСТV) дали інформацію про вітчизняний книжковий ринок, на 2/3 заповнений російською та білоруською продукцією. Оповіли про нову хвилю антидемпінгових процесів проти українських експортерів чорних металів. «Новини» (ЮТАР) повідомили про несприятливу ситуацію з питною водою в Києві...
Про ці — й подібні до них — соціальні й економічні теми в УТН цими днями і згадки не було. Стосовно політики, то, певна річ, останні кадрові перестановки в уряді, за версією УТН — це «перший етап структурних реформ» (про те, які підводні течії і яку боротьбу фінансових кланів навколо Президента ці чергові «перші етапи» формують — звісно, ані слова). Об’єднання «Злагода» і програма уряду 2010 — це, безумовно, панацея, яка й стабілізує ситуацію в країні! Розтиражовану майже всіма каналами інформацію про те, що голова місії МВФ в Україні пан Шадман-Валаві назвав ситуацію в Україні критичною, визначивши як неприпустимий рівень оподаткування населення й рівень зовнішніх боргів, в УТН подали з гідною Зиновія Кулика витонченiстю. Європейський Союз, — говорив диктор, — пообіцяв Україні 150 млн. євро. Проте «офіційний Брюссель зволікає з виділенням, чекаючи на рішення МВФ. Виникло зачароване коло (!— Н.Л.). Можливо, ЄС таки надасть допомогу, якщо Україна змінить податковий кодекс і поліпшить умови для вітчизняних й іноземних інвесторів». Ясна річ, і в наступному сюжеті про зустріч Шадман-Валаві з Анатолієм Кінахом подробиць про те, чому, скажімо, Україні цей податковий кодекс потрібно змінювати, не було. Усе чинно, благородно, і без драматизації ситуації, — коли говорити вустами прес-секретаря Президента Олександра Мартиненка, котрий звинуватив наступного дня в цьому деякі канали, до яких
УТ-1, звісно, не належить.
Лише «Подробиці тижня» («Інтер») віднедавна, по мірі передислокації СДПУ(о) ближче до владних бастіонів, можуть зрівнятися з УТН у будівництві країн «стратегічного значення». У їхній «країні» також, в основному, тиша й цілковита «злагода». І Андрій Цаплієнко в останніх «Подробицях...» заявив себе не менш поважно, ніж «залізна леді» Марина Остапенко, у читанні з телесуфлера стерилізованих редакторських текстів. Здається, він навіть більше (зриміше!) старається — що особливо цінується начальством. Уже навіть не віриться, що колись Андрій був вельми переконливим в авторських «Людях» на ІСТV. Зміна місця (каналу) — зміна долі? Здається, в «Подробицях тижня» вже тільки один Денис Жарких псує загальну глянцеву картинку своїми «екскурсіями» на вітчизняні фабрики й заводи, даючи слово їхнім директорам і робітникам, котрі говорять про вбивчий прес податків, вимивання з підприємств оборотних коштів, об’єктивну неможливість конкурувати з імпортерами... Правда, буденні «Подробиці» й «Інтерновини» інколи вибиваються з Великого стилю лицемірства, і дозволяють собі випади щодо того, скажімо, що Україна на другому місці після Туркменiстану серед країн-боржників МВФ, де не видно прикмет економічного зростання («Інтерновини», 19 січня, 18.00).
Отже як не крути, а прилизана чілка УТН від УТ-1 — вона все-таки стабільніша, вірніша, вірнопідданіша. І ніяких несподіванок не обіцяє. І від зміни місць доданків — у керівництві НТКУ — доля УТН не змінюється, позаяк насправді не те керівництво керує... Безпосереднє начальство опікується хіба що зміною заставок і ведучих — то вони також тільки для того, здається, і приходять-звільняються, аби підкреслити незмінність Стилю УТН.
Як недавно уїдливо відзначили на тому ж «Інтері», нині всі до всього підходять з передвиборною міркою. Отож і я, з точки зору глядача гадаю, на який ефект розраховують ті, хто будує нам країну УТН? Невже на те, що ми повіримо, неначе в жовтні 1999 обиратимемо президента саме віртуальної УТН, а не реальної 50-мільйонної України, у якій нам так важко жити?
Утім, поки що на УТ-1 «Мрії збуваються». Інше питання — мрії якого рівня. Поки що прем’єра дитячої телегри під такою назвою залишила враження, ніби нинішнє керівництво НТКУ посилає в ефір, наче в топку, все, що потрапляє під руку — аби тільки щось новеньке. Можливо, у передачі «Мрії збуваються» є майбутнє. Принаймні її ведучий видався вельми органічним. Однак усе інше — це відвертий напівфабрикат, цілковита відсутність концепції гри (у що грають? навіщо? надзавдання?) і лише голий, судячи з усього, ентузіазм. У тому ж «незшитому» вигляді видано минулого тижня в ефір юнацьке ток-шоу «Вже не діти». Замінимо колишній похмурий радянський магазин, де все підігнано за стандартом, але сіре, нудне, прісне, на нинішній молодецький лоток із комерційним ширвжитком? Так, чи що, слід розуміти нинішні реформи на УТ-1?
Прем’єра авторської програми Андрія Дмитрука «Діалог зі сфінксом», втiм, вибилася з цього, поки що загального (овва), контексту. Вибилася тональністю — не солодкавої, без придиху, зі здоровою часткою раціоналізму й сучасних інтонацій. Цікавою здалася й заявлена тема нового циклу — людина, її самоцінність, майбутнє й минуле, психологія тощо. Хотілося б, правда, не тільки фактів історії, науки, а також їх філософського, системного, світоглядного осмислення.
А нічний канал «Доброї ночі, Україно» прогресує слабо. Поки що увагу утримує лише Олег Драч, котрий приніс у затхлий дух УТ-1 певний свіжий менталітет сучасного українця-європейця, котрому, правда, простір Нічного каналу не дає поки виявити особливу інтелектуальність й іронічність. Сергію Набоці доводиться жертвувати своїм коником — політичним аналізом — недоречним не лише в нічному ефірі, а й в ефірі саме УТ-1. А тому його роль у цій програмі малозрозуміла й непоказна. Та найгірше становище в Сергія Сиволапа, котрий захворів на синдром «Цаплієнка — Писанки», і хліб класного телерепортера, але на ІСТV, вирішив проміняти на стільчик напружено-неприродного ведучого прямого ефіру, але на Загальнонаціональному. Звісно, такі невдалі метаморфози говорять і про непрофесійний підхід у доборі ведучих саме керівників проекту. Хоча, можна припустити, не від хорошого життя: кадрова ситуація в столичному ТВ-просторі відомо яка.
Свого часу відсутність особистостей один iз наших комерційних каналів подолав масовим закликом у свій ефір регіональників. «Студія «1+1», пригадується, також ризикувала з новими обличчями (приміром, у «Сніданку з «1+1»). Зиновій Кулик поки що в основному тасує стару колоду. Чи не тому, що для нинішньої концепції УТ-1 прихід неординарних і самостійно мислячих людей може бути вибухонебезпечним — як бомба під закостенілі устої «зони особливого призначення», якою завжди був, є (і буде?) головний телеканал країни?
