«Медіа має визначати «больові точки»»

Цього тижня Президент України Петро Порошенко зустрівся із новопризначеними членами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Серед іншого він зазначив, що зараз важливо розробити програми спеціального інформаційного мовлення для Донбасу, щоб запобігти перекрученню фактів про події у Луганській та Донецькій областях. Про цю ж ініціативу глава держави говорив з керівниками українських ЗМІ. Яким буде це «спеціальне мовлення» — поки що у владних кабінетах не знають, тому деталі створення майбутнього медіа-проекту, його якість та тематику інформаційного наповнення наразі тільки обговорюють. «День» звернувся із інформаційним запитом на адресу Адміністрації Президента з проханням детальніше розповісти про концептуальне бачення реалізації президентської ініціативи. Ми попросили відомих медіа-експертів, які працювали на Донбасі, поділитися своїм баченням особливостей роботи та контенту такого каналу.

«НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ МОЖНА СТВОРИТИ РАДІОСТАНЦІЮ»

Денис КАЗАНСЬКИЙ, блогер:

— Приємно, що держава звернула увагу на проблеми інформаційного поля Донбасу. Давно існують подібні ініціативи громадських активістів та журналістів, групи типу «Донбасс SOS» тощо. Тобто, є люди, готові збирати та систематизувати інформацію, говорити на актуальні теми, і на цій основі можна формувати штат. Озвучений Президентом проект має реалізовуватись без бюрократів, не примусово. Фактично, це має бути об’єднання та підтримка того, що вже існує.

Влада може координувати дії активістів, надавати обладнання. Держава має колосальні ресурси, які часто витрачаються марно. Величезна кількість регіональних державних ТРК та газет раніше займались, по суті, рекламою Партії регіонів, і на це йшли мільйони гривень.

Треба діяти по різних напрямках. На окупованих територіях можна створити радіостанцію, бо там зараз неможливо налагодити телетрансляцію. Можна організувати систему сповіщення по радіо, встановити ретранслятори. На звільнених територіях можна роздавати друковану продукцію, але не пропаганду, на кшталт російської. Потрібні просвітницькі ресурси, де розповідатимуть, що таке фашизм, чому українська армія чинить так чи інакше. Якщо б з людьми працювали давно, нинішнього мракобісся не було б.

Краще робити ресурс російською мовою, хоча щодо цього питання на сході вже ніхто не переймається, його підіймають тільки пропагандисти з Кремля. Щодо контенту — окрім просвітництва, необхідно роз’яснювати поточну ситуацію та надавати оперативну інформацію. Добре було б ділитися розповідями людей, які знаходились у полоні. Таке було, і давайте про це говорити — тоді ніхто не зможе заперечити правди.

«ДОНЕЦЬКИЙ СЕПАРАТИЗМ — ХВОРОБА НЕВІГЛАСТВА»

Сергій ГАРМАШ, головний редактор інтернет-видання «ОстроВ»:

— Наскільки зрозумів, йдеться не про конкретне ЗМІ, а про концепцію спеціалізованого мовлення на сході. Власне, це наявність конкретної інформаційної політики держави, розрахованої на проблемні регіони, для усунення гуманітарних причин існуючої там кризи. Форми реалізації такої політики мають бути різними: від газет і до спеціальних випусків новин на телебаченні до радіостанцій. Така політика має спрямовуватися на просування проукраїнських ідей і на блокування інформації, поширюваної на сході агресором, тобто Росією.

Останніми тижнями «ношуся» з ідеєю створення спеціалізованої радіостанції для Донбасу з інформаційно-просвітницької концепцією, без пропаганди. Нам потрібно працювати з тими, хто не визначився з позицією та співчуває сепаратистам — тоді це буде лікуванням хвороби, а не її симптомів.

Нинішній донецький сепаратизм — хвороба невігластва. 20 років людей вчили ненавидіти Україну, вони не знають, що таке Україна. Тож, люди повторюють нав’язані Росією штампи і не сприймають київські ЗМІ, вважають їх ворожими. Тому у мене виникла ідея інформаційно-просвітницького радіо, яке можна слухати пасивно, у машині або на кухні, і яке не відштовхне людей словами, які вони не сприймають, типу «сепаратист» або «терорист».

Описане ЗМІ має розмовляти з людьми їхньою мовою і не насаджувати, а просвіщати, інформувати і виховувати. Обов’язково має бути чесна та об’єктивна інформація, інакше не завоювати довіру населення. І природно, таке медіа має визначати «больові точки» громадськості і реагувати на них. Бо якщо у суспільства виникає питання, держава мусить відповісти на нього, або це зроблять вороги держави. Працювати на цьому ресурсі мають фахівці: журналісти, психологи, соціологи. У колективі обов’язково мають бути представники сходу, які розуміють специфіку регіону.

Підкреслюю: на мій погляд, реалізація ідеї спеціалізованого мовлення для Донбасу можлива лише за наявності політичної волі й підтримки держави. Можна набрати грантів, мобілізувати третій сектор, але якщо не буде чіткої інформаційної політики, підтримки держави як фінансової так й інформаційної, все залишиться на рівні аматорства.