Моя Конституція мене береже?
Минулого телетижня зійшлися одразу три свята — День чиновника (офіційно — державної служби), День молоді та День Конституції. Нашим телевізійникам складно було «розвести» ці три дні, хоча кожному з них вони постаралися приділити частинку ефірного часу.
Найпростіше було з Днем молоді. Порахувати студентські «голови», звернути увагу, як завзято наша молодь прагне до знань (не знаючи, щоправда, як і де вона зможе їх реально застосувати з користю для себе та своєї країни), поговорити про молодіжні смаки та пристрасті, про громадянську активність молодих, що особливо проявилася під час і після оранжевої революції. Складніше було розібратися з чиновниками. З одного боку, їх у нас не так і багато. З іншого — коефіцієнт їхньої корисної дії ніким не визначений, оскільки ні нормативів таких, ні якихось інших норм, що визначають якість їхньої роботи, немає. Знову ж корупція, хай їй грець, із якою також ніхто не знає, що робити. Уже начебто і батогом (кримінальною відповідальністю), і пряником (підвищенням зарплат) намагаються впливати на чиновників, але успіхи поки що часткові. У кращому випадку. Загалом, цю професію — батьківщину обслуговувати — поки що багато хто сприймає як можливість на батьківщині заробляти. Тому — хто гуляє, і що, власне, відзначає, народу не ясно.
Інша річ — Конституція, наш Основний закон і наше все. Протягом тижня, що передував дню важливої для країни річниці прийняття Основного закону, всі, хто був причетний, або не був, але щось пам’ятає, вважали своїм обов’язком поділитися відповідними спогадами. Основний герой Основного закону Михайло Сирота, наприклад, фігурував цього дня як головна дійова особа мало не на всіх телеканалах. А у Верховній Раді, судячи з новинних репортажів, депутати спробували реконструювати події тієї історичної ночі, хоча повністю повторити або відтворити процес їм забракло сил.
Звичайно, кожен канал спробував продемонструвати процес прийняття української Конституції «в розрізі». «Інтер», наприклад, заглибився в історію питання в рамках спецпроекту про Конституцію Пилипа Орлика. Адже все-таки мудрими були наші предки! І передбачливими. Ось і Орлик, для якого «українське питання» було головним у житті, «дивився і страждав», спостерігаючи прірву між романтизмом і бентежною продажністю тих, хто заявляв про український патріотизм. Та й навряд чи він міг уявити, що наступна, вже реальна, українська Конституція буде прийнята через майже 300 років.
На тому ж «Інтері» («Післязавтра») представники різних політичних сил у вечірньому ефірі розповідали про свої оцінки процесу прийняття Конституції. Комуністи, як завжди, категорично проти всього. Завжди бути проти — зручна, до речі, позиція. Що стосується можливих змін до чинної Конституції, що стали основою для мирного компромісу під час оранжевої революції, змін, які визначають нашу державу не як президентсько-парламентську, а як парламентсько-президентську республіку, то й тут наш політичний бомонд досі домовитися не може. Олександр Мороз вважає прийняті рішення непорушними, а прихильники Юлії Тимошенко — цілком навіть змінними.
Цікаво у зв’язку з цим сприймається опитування, проведене на День конституції програмою «Час» «5 каналу». Причому, запитання телеглядачам поставили дуже загальне — чи можливе, мовляв, внесення змін до Конституції взагалі? Думається, що відповідь на таке «розмите» запитання була відома заздалегідь — авжеж! З іншого боку, в ефірі цього каналу справді намагалися ініціювати серйозну розмову про те, що в нашій Конституції так, а що не так. І що? Поговорили про те, що, мовляв, багато статей Основного закону багатьом «не основним» законам суперечать. А які яким? Про це телеглядачам довелося, як і раніше, гадати самим.
До речі, на тому ж «5 каналі» один із запрошених до студії знайшов дуже цікаве пояснення вибуху бензинової кризи. Не тільки в нашій країні, а й у світі. Так ось, причина, виявляється, в тому, що… китайці пересіли з велосипедів в автомобілі. А з огляду на кількість китайського населення, споживання бензину й збільшилося до захмарних висот, через що опосередковано потерпаємо й ми. Ні, добре, звісно, що є Китай. А якщо китайці й чай із цукром почнуть пити? Як легко буде тоді пояснити зростання цін на цукор…
А що стосується поваги до Конституції, то зовсім не гостро і десь навіть зі збентеженням пригадали про депутатів-сумісників — про тих, хто, згідно з Конституцією, отримавши чин, мав уже давно скласти депутатські повноваження, проте…
Але Конституцію ми, виявляється, як і раніше, палко та пристрасно любимо. Порушуючи її, любу, із найсвітліших міркувань…
