«На голці» російського серіалу

«Свої в дошку» — так характеризує героїв російського серіалу про міліцію український телеканал ICTV, який цей же серіал і показує. Уже в самому формулюванні, стилістиці, буквальному перекладі російського фразеологізму проглядає нинішня проблема нашого інформаційного простору — небажання відмежуватися від «Русского мира». Навіть зараз, після анексії Росією Криму та війни на сході України, канал продовжує транслювати чужу пропаганду, романтизуючи спецслужби і органи «правопорядку». Так колись серіал «Бригада» нав’язав своїм шанувальникам міф про кримінальних авторитетів «з людським обличчям», а зараз усю Росію називають «мафіозною державою» іноземні дипломати і журналісти. Здається, що все наше телебачення потрібно лікувати від стокгольмського синдрому, який виникає при захопленні заручників, коли ті починають симпатизувати викрадачам або навіть ототожнювати себе з ними. Заручниками російського серіального телепродукту українські глядачі стали уже давно. І хоч офіційно Україна задекларувала свій рух у бік європейських стандартів, вітчизняні телеканали і медіа-групи, здається, цього не помітили.

То який телераціон сьогодні в українських глядачів, і як його змінити? Канал ICTV — усі серіали за винятком одного — російські. Левова частка з них — про кримінал. Їх цинізм інколи переходить усі межі. «Необґрунтовано закрита кримінальна справа, засудження абсолютно непричетного до злочину людини, недбало втрачені під час розслідування важливі докази і перевищення службових повноважень під час допиту підозрюваних», — з цим, за визначенням анотації серіалу, борються працівники російської прокуратури, хоча в реальності правозахисники їх у цих діях звинувачують. Телеканал «Україна» також не відстає від сьогоднішніх «тенденцій» — чотири серіали, які транслюють впродовж тижня, пов’язані з криміналом. Усі вони, звісно, російські. Окрім того, «Україна» показує серіал з ярим українофобом Іваном Охлобистіним, якого взагалі мали б оголосити персоною нон ґрата на нашому телебаченні. Парадокс?.. Трохи краща ситуація з телепрограмою у «Інтера» — тут російські багатосерійники ділять територію з російсько-українською копродукцією, і є навіть один суто вітчизняний серіал.

Зате «Інтер» відзначився тематикою російського мила — глядачів розважають соціалками, мелодрамами і... історіями про військово-морський флот Росії! Єдиний канал, в ефірі якого наразі немає жодного російського серіалу — «1+1». Але у холдинг «1+1 медіа» входять і інші канали, в тому числі «2+2», який міцно сидить «на голці» російських серіалів і художніх фільмів. Зокрема, цього тижня навіть показували «День командира дивізії» про «доблесні подвиги» Білобородова і Жукова...

ГРОМАДА ШТУРМУЄ НАЦРАДУ

Тож не дивно, що проти таких подвійних стандартів вийшли протестувати активні громадські активісти. «День» уже писав, що 31 липня під будівлею Національної ради з питань телебачення і радіомовлення відбулася акція протесту проти засилля російських серіалів в українському ефірі. «В нинішніх умовах є неприпустимим той факт, що український телевізійний простір заповнений продуктами російського агітпрому: телесеріали, телепрограми, музичні кліпи на телебаченні та музичні твори на радіо. Як може мати місце такий факт, що співачка Валерія зневажає Україну, вихваляє Путіна, а в той же час на радіо звучать її пісні? А найгірша ситуація, звісно, з телебаченням: там ми бачимо силу-силенну серіалів, які пропагують величність армії ворога, її міліцію, інші державні органи. І це в той час, коли ті самі оспівані солдати воюють із нами на сході України, вбивають наших військових-патріотів», — йдеться у зверненні київських активістів руху «Економічний бойкот» (російських товарів) до голови Нацради Юрія Артеменка. Наступного ж дня після пікету у наглядовому органі провели спільне засідання із громадськими активістами.

Один із учасників руху «Економічний бойкот» Юрій ДЗЯМУЛИЧ наголошує, що вони не просто вимагають заборонити російські серіали, вони шукають альтернативу цьому телепродукту. За його словами, «Економічний бойкот» працює зараз над ініціюванням круглого столу із телепродюсерами центральних каналів, щоб донести до них настрої громадськості і разом шукати шляхи вирішення ситуації з російськими серіалами.

ЄВРОПУ — НА ВІТЧИЗНЯНЕ ТБ

«Де ця горезвісна Нацкомісія з ТБ? Чим вони там займаються?.. Ось ще один «захисник ТВ-чеснот» аж 4 липня «народний депутат Володимир Ар’єв акцентував, що на нових членів покладено особливу місію (прямо «Місія нездійсненна») — навести порядок в телевізійному просторі. В першу чергу це стосується вимоги прибрати з ефіру російські серіали і фільми». І де цей порядок, я запитую?» — написала на своїй Facebook-сторінці директор PR-агентства «Дель Арте» Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА. Коли члени Нацради як мантру повторюють «Ми не можемо втручатися у контент каналів», а деякі особи узагалі зізнаються на камеру, що «не дивляться телебачення, бо яка ж нормальна людина його дивиться» (і це працівники регулятивного органу!), громадським активістам залишається брати ініціативу у свої руки. Ще у березні, на стадії початкової військової агресії Росії в Криму, в українському сегменті Інтернету з’явилася петиція під назвою «Закликаємо замінити російський контент на українському ТБ», адресована одразу і органам влади (Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Державному комітету телебачення і радіомовлення України, народним депутатам України), і керівникам телеканалів.

«Я — звичайний глядач. Таких глядачів багато, нам достатньо лише об’єднатися на захист свого права на якісний інформаційний продукт, — коментує «Дню» Тимур ЛЕВЧУК, громадський активіст, член ВБО «Точка опори», учасники якої і розробили петицію. — Зараз саме такий час, коли практично будь-яка розумна ініціатива може отримати суспільну підтримку, достатню для того, щоб принести зміни. Навіть в Україні в супермаркеті достатньо скарги однієї людини, щоб замінити несвіжий товар на якісний. Телебачення чомусь ми так не сприймаємо, хоча воно — такий самий бізнес, а ми — такі самі споживачі. Треба пам’ятати про те, що наближаються парламентські вибори, і це питання може стати елементом політичних кампаній».

На думку активіста, дуже важливо, що петиція не закликає когось покарати чи щось просто заборонити, а пропонує альтернативу, яка вже працює в Європі. «Я не казав би тут про «очищення», бо це схоже на заборону і цензуру. Йдеться про зміну інформаційного і культурного середовища, — говорить Тимур Левчук. — Україна все ще занурена в російський інформаційний простір. Відкривши для себе європейський інфопростір, ми зможемо відкрити Україну для європейців. Зараз ми несправедливо позбавлені права дивитися якісні (і навіть неякісні!) програми з сусідніх країн — Польщі, Словаччини, Чехії, не кажучи вже про Скандинавію чи Британію. Для українських телеканалів неважко перейти на субтитрування, адже вони і так зараз субтитрують російськомовний контент українською. Це недорого. До речі, завдяки цьому субтитруванню більшість мешканців Європи вільно говорять англійською та мовами своїх сусідів з ЄС, бо чують ті мови з дитинства. У Львові, де діти навіть за СРСР мали можливість дивитися польське телебачення, зараз добре розуміють польську мову. Щодо власного контенту: багато російських серіалів знімають в Україні — другорядні ролі грають українські актори, багато технічного персоналу — українці. Тому в нас є потенціал і людські ресурси для того, щоб створювати власний продукт. Достатньо звільнити для нього простір в ефірі, припинивши споживати «секонд-хенд» з Росії», — підсумовує активіст.

КОМУ ПОТРІБНІ УКРАЇНСЬКІ СЕРІАЛИ?

До речі, про власний контент. «День» поцікавився у FILM.UA Group (група компаній у сфері кіно— і телепродакшна, що займається розробкою, виробництвом, адаптацією, дистрибуцією та доставкою аудіовізуального контенту. — Авт.), чи стали центральні українські канали та медіа-групи частіше звертатися до них з проханням про розробку або виробництво українських серіалів після закликів Нацради і громадськості «фільтрувати» російську кінопродукцію. Але зіткнулися... з нерозумінням ситуації. «Я чув висловлювання окремих телевізійних людей про те, що зараз не найбільш вдалий час для показу російських серіалів про спецназ. Але до чого тут увесь інший продукт: мелодрами, драми, детективи? — коментує «Дню» генеральний продюсер FILM.UA Group Віктор МИРСЬКИЙ. — Ми ніколи не відчували проблем у співпраці з українськими каналами. Вони завжди до нас зверталися, і нас завжди об’єднувала спільна мета розвитку телевізійного виробництва на території України. Ось 4 вересня в кінопрокат виходить фільм «Самотній за контрактом» — наш спільний проект з «Новим каналом». Через кілька тижнів ми починаємо зйомку 60-серійного проекту «Гречанка» — спільного з «Інтером». Отже, по суті, нічого не змінилося. Інше питання, що дуже погіршилася економічна ситуація, а розвивати виробництво, не маючи для цього коштів, вкрай складно. Якщо в країні немає грошей, якщо канали не заробляють на рекламі, то і виробництва не буде».

Безумовно, питання підтримки і фінансування українського кінематографу, в тому числі й телесеріалів, важливе і болісне. Воно мало б стати частиною державної інформаційної політики. А «до чого тут російські мелодрами і детективи», доступно пояснює блогер і автор «Дня» Олександр ПРИЛИПКО на своїй Facebook-сторінці: «По-перше, чому всі повинні дивитися російський продакшн, хоча, наприклад, турки навчилися знімати непогане кіно, а вже про польські, датські, іспанські, французькі, бельгійські фільми і говорити нічого. По-друге, це ж не кіно, а загорнута в серіал агітка. По-третє, наше ТБ це «крутить» не безкоштовно, значить, ми заохочуємо бракоробів робити для нас гидоту у всіх сенсах. Є й четвертий резон. Кіно завжди провокує наслідування: героїв, ситуацій, смаків. Ці серіали — просто школа навчання ватників їх жахливим манерам їсти, пити, говорити, любити... Коротше, то, що у них кіно, у нас гидко палички взяти».

Та й не варто у всьому звинувачувати економічну ситуацію. Якщо «1+1» попри фінансові труднощі вдалося, то чому «Інтер» чи «Україна» не можуть змінити свою сітку мовлення? А якщо й почнеться цей процес, то як довго триватиме? На сайті Нацради є новина про те, що 5 серпня відбулася закрита зустріч членів Національної ради із топ-менеджерами українських телеканалів, де обговорювали питання російського контенту. «Учасники зустрічі ухвалили розпочати відсутню досі комунікацію між регулятором, кінематографом і всіма учасниками ринку», написано в тексті новини. Читаючи таке, розумієш, що потреба у громадському тиску ще довго не відпаде...