Олімпійці та політики
Одним із найпомітніших телевізійних видовищ минулого телетижня щодо картинки була, звичайно, церемонія відкриття зимових Олімпійських ігор у Турині. Особливо запам’яталася дев’ятирічна дівчинка посеред величезного стадіону, яка співала національний гімн Італії (думається, переживши таке, вона навряд чи коли-небудь захоче змінити громадянство), а також гігантська фігура лижника, що стрибає з трампліна, яку склали на полі стадіону кількасот чоловік. Коментарів, щоправда, багато в чому хотілося б кращих. Наприклад, коли на стадіоні в ході церемонії відкриття складається чергова фігура, а український коментатор зазначає: «Оригінально!», виникає відчуття певної надмірності подібного звукового супроводу — адже телеглядач не радіо слухає, сам бачить, що оригінально.
Проте «відрізнилися» не лише спортивні коментатори. У дні після відкриття Олімпійських ігор в інформаційних повідомленнях зі змагань телеведучих іноді теж трішки «зашкалювало». Так, наприклад, один із них, розказуючи про підвищений травматизм на складній саночній трасі, бадьорим голосом резюмував: так, дивись, дійде до того, що нагороди переможцям доведеться вручати в госпіталі. Чесно кажучи, було незрозуміло — це він так пожартував чи насправді серйозно був стурбований можливим зривом церемонії нагородження?
А щодо успіхів українських спортсменів, то поки вони викликають у пам’яті загадку «по темі». «Біжить людина, а за нею натовп. «Не бачити вам золота!» — кричить він переслідувачам і стріляє... Що це?» Правильна відповідь — біатлон. Але тут суть, звичайно, не у відповіді, просто сюжет у загадки відповідний... Принаймні поки.
Проте незалежно від того, наскільки вдалі чи невдалі виступи українських олімпійців, для телевізійників Олімпійські ігри — просто щедре поле сюжетів та інформаційних приводів. І хоч ексклюзивним правом на висвітлення подій зимової Олімпіади в Турині володіє Національна телекомпанія України, комерційні телеканали також любителям спорту нудьгувати не дають. Та й не лише любителям. Автор цих рядків, наприклад, до фігурного катання ставиться вельми спокійно, якщо не сказати — байдуже, але ось сюжет про підготовку українських фігуристів у одному з випусків новин на «К1» дозволив дізнатися багато нового в цій темі. (До речі, свіжість погляду на деяких вітчизняних телеканалах, що не входять поки що за рейтингами навіть до першої десятки, містить «приховану загрозу» для телекомпаній-лідерів і взагалі заслуговує на окрему увагу.)
Так ось, про фігуристів. Як стало відомо з сюжету (журналіст Сергій Поліщук, оператор Євген Сакун), чи не 70% успішної програми — це музика. Принаймні так вважає хореограф Ірина Чубарець, яка придумує номери для фігуристів. За її словами, музика повинна подобатися спортсмену, а «непопадання» в музику створює немало труднощів. Значна частина роботи над програмою, виявляється, проходить не на льоду, а в спортзалі. Хоча, звичайно, робота на льоду — найбільш тривалий етап: на відробляння всіх елементів програми у спортсмена йде три-чотири місяці. Падати на льоду фігуристів навчають із дитинства. Але дуже часто падають вони не від того, що майстерності замало, а від того, що погано заточені ковзани. І тому за стан ковзанів відповідає спеціальна людина. У разі з нашими фігуристами — заслужений тренер України, оскільки такої спеціальності як майстер із заточування ковзанів у нас немає. Окрім того, значна частина роботи лягає на психолога, від якого багато в чому залежить, щоб так званий пік форми спортсмена збігся із олімпійськими змаганнями. Загалом, нюансів — безліч.
Подивишся такий сюжет, і стільки думок, порівнянь і асоціацій виникає з приводу інших змагань — політичних... Ось фігуристи — роками тренуються, щоб досягти необхідної спортивної форми, правильно падати вчаться (так, щоб потім піднятися). А політики? У значної більшості багато елементів програми не відпрацьовані, «ковзани не заточені». Ні, зрозуміло, багатоборство складніше буде. А політичні змагання — це саме багатоборство, з безліччю складових. Тут тобі й «хто більше регіонів об’їздить», і «хто більше наобіцяє», і «хто глибше опонента «втопить» (у чому — уточнювати не будемо) і т. п. А все ж ...
Окрім того, ніхто ж не відправить на Олімпійські змагання фігуриста, який лише вчора став на ковзани (більше того, спортсмен повинен довести свою спроможність на попередніх змаганнях, меншого масштабу). А ось в українській політиці всякі «фокуси» можливі. Не хочу нікого образити, а проте ... Учора був спортсменом — сьогодні політик, працював актором — став обличчям партії... Але ж йдеться про управління країною, і часу вчитися падати після виборів, можливо, й не буде. І на «майстра із заточування ковзанів» відповідальність не перекладеш...
