Останній подарунок Джеймса Мейса
Києво-Могилянська академія представила Меморіальну бібліотеку видатного дослідника Голодомору
18 лютого — день народження Джеймса Мейса. На вшанування пам’яті американського дослідника-україніста в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відкрили Меморіальну бібліотеку Джеймса Мейса. Він заповів свою приватну книгозбірню українцям, щоб спілкуватися з нами через книжки. Тепер простір читання одного з перших дослідників геноциду в Україні 1932 — 1933 років — у приміщенні Американської бібліотеки університету.
Мейс з-за океану марив Україною — дав нам шанс прочитати власну заборонену історію й заповів цікавість до власного минулого. Мейс мав однодумців, завдяки яким «постгеноцидне», за його визначенням, українське суспільство може бути врятоване від амнезії. Упродовж багатьох років дослідник співпрацював із «Днем» як автор і редактор. Його статті, колонки, виступи — не лише в газетах, а й у книжкових виданнях «Дня»: проект «День і вічність Джеймса Мейса», збірник статей Мейса «Ваші мертві вибрали мене...», серія «Підривна література», збірник «Україна Incognita. ТОП 25».
Сьогодні Києво-Могилянська академія зберігає 67 приватних колекцій. Книгозбірня Джеймса Мейса — особливий простір читання, думання, спілкування. Прозорі скляні двері до затишної вітальні-бібліотеки інтригують. Таїсія Сидорчук, завідувачка відділу рідкісних книжок і рукописів запрошує: «Мейс був дуже відкритою, щирою людиною. Його колекція теж заслуговує на таку відкритість».
Перші книжки й часописи з колекції Мейса бібліотека університету отримала ще 2004 р. Їх передала вдова Наталя Дзюбенко-Мейс. Літературу, яку дослідник накопичив у США, доправили до Києва пізніше. Бібліотеку Мейс почав укладати з 1970-х років. Найстаріший примірник, з одержаних нами, видрукувано 1814 року. Упорядники Покажчика бібліотеки Мейса нарахували майже 3000 екземплярів, з яких найбільше книжок англійською, українською, російською, є також французькою та іншими мовами. Дарчі написи, автографи й примітки самого Мейса на полях — ще одна бібліотека в бібліотеці, яка, запевняють українські дослідники, неодмінно знайде свого «археолога».
«Сьогодні ми не купували квіти, адже в його бібліотеці — вічний вазон із колосками», — каже директор наукової бібліотеки НаУКМА Тетяна Ярошенко. А ще — нагадує про задавнену вже ідею пам’ятника Мейсові. За задумом, він мав розміщуватися при вході до першого корпусу Києво-Могилянської академії: «Можливо, варто про це нагадати новій владі... Але сьогодні є його Меморіальна бібліотека, є куди прийти до Мейса». На часі, наголошує п. Тетяна, ще один важливий проект — український переклад докторської дисертації Мейса «Communism and the Dilemmas of National Liberation: National Communism in Soviet Ukraine, 1918-1933».
Богдан Нагайло — науковець, письменник, колишній керівник Української редакції «Радіо Свобода» наголошує: «Ця бібліотека — вже пам’ятник. Він був би дуже задоволений». Часто згадують, що українською історією 1920-х років Мейса зацікавив професор Гарвардського університету Роман Шпорлюк. Богдан Нагайло додає ще кілька прізвищ: Роман Солчаник, Любомир Гайда, Франк Сисин. Далеко шукати підтверджень не треба — унікальні книжки їх авторства, дбайливо прочитані Мейсом, сьогодні на чільній полиці Меморіальної могилянської бібліотеки.
«Комунікабельний, щедрий, теплий, із дуже гарним почуттям гумору, скромний, мав час для всіх», — таким був Мейс, запевняє Богдан Нагайло. Замолоду, коли вони найбільше спілкувалися, Мейс запам’ятався п. Богдану, як «дуже простий, неформальний чоловік». За його словами, атмосфера обговорень із Джеймсом завжди була relaxed, but focused (розслаблена, але зосереджена). Він міг постійно думати й говорити про те, що його цікавило: «Міг вийти з ванної кімнати й із зубною щіткою в роті говорити, наприклад, про Скрипника». Коли вони спілкувалися вже в Україні, Мейс не приховував: «Казав, що важко з українцями. Підтримка і розуміння були обмежені». Що б він сказав про Україну 2015-го? Натяки — в атмосфері книжок, які він писав і які любив.
