Починай із себе

Нещодавно я побувала у надзвичайній місцині! Там синє озеро зазирає небу в очі, мурашники не бувають меншими за метр заввишки, а буки вишикувалися на найвищій гірці у формі ініціалів України. Корови там, як кішки, гуляють самі по собі, а річкову форель можна впіймати голіруч. Казка, правда ж?

Але як і в кожній казці, у цьому прекрасному місці є негативний герой — сміття. А може, й людина...  Їдучи додому і роздивляючись різноманітні вигадливі ритми дощечок на будинках, я не могла не думати про гори сміття на березі крижаної річки. Власне, це могло лишитися лише моїми прикрими роздумами, але, як це часто буває, — декілька факторів зійшлися воєдино, і з’явився цей текст.

Виявилося, що 5 червня відзначається Всесвітній день охорони довкілля, а 7 червня — Міжнародний день очищення водойм. Тож хотілося б звернути увагу всіх небайдужих читачів на стан нашого рідного довкілля. Звісно, для багатьох навіть просто донести сміття до урни — є неабияким подвигом, але на цьому місія свідомої людини не закінчується. Ми маємо цікавитися де врешті воно опиниться, яким чином перероблятиметься і чи не шкодитиме природі. Звісно, можна жалітися на нестачу держкоштів та держініціативи на такі потреби і сидіти, склавши руки, але при цьому варто пам’ятати, що тоді це сміття переживе навіть наших онуків... Майбутнє залежить лише від нас.

Давайте, нарешті, дорослішати! Давайте самостійно берегти нашу рідну землю від ганебного засмічення. Адже нікому не хочеться бачити замість буяння квітів і різнотрав’я — пластикові кладовища, чи не так?