Про кадрову ротацію

Те, про що мріяли і чого довгих півроку домагалися учасники Революції Гідності на Закарпатті, сталося! – новий голова Закарпатської ОДА Василь Губаль нарешті розпочав кадрові чистки найодіозніших посадовців краю. Мало-помалу ніби дійшла черга й до генерального директора «Тиси-1» Віталія Мещерякова, який, однак, добровільно звільнятися від важкої ноші керівника в умовах недофінансування не бажає.

Звісно, міняти керівництво обласної телерадіокомпанії на Закарпатті вкрай необхідно. І справа тут не стільки в тім, що Мещерякова всадовили в крісло генерального за часів Януковича і що він був штатним помічником екс-губернатора О.Ледиди. Найгірше те, що за каденції В.Мещерякова «Тиса-1» за своєю суттю не була й не може бути українською. Ментальність і світобачення не ті, за які повстав Майдан і які нині боронять на Донбасі українські патріоти.

Коли заходить мова про український національний дух на Закарпатті, совкові «інтернаціоналісти» завжди наводять єдиний контраргумент: мовляв, наш край багатонаціональний. Так, він багатонаціональний, але він український, незалежно від того, якою мовою послуговуються його жителі. Водночас, незважаючи на багатомовність ефіру, «Тиса-1» тією ж мірою не є ані угорською, ані румунською, ані словацькою. Вона є космополітичною. Якщо із сюжетів прибрати назви місцевих населених пунктів, колективів і типові закарпатські прізвища героїв розповідей, то можна подумати, що події відбуваються де завгодно – від Албанії й до Монголії. За окремими винятками (програми Г.Ярцевої, І.Гармасій, М.Мельника), передачі не містять національного стержня, уникають критики на адресу чинної влади, не спонукають до осмислення суспільної ситуації. У недавньому інтерв’ю газеті «День» ведучий львівського телеканала ZIK Остап Дроздов висловився з цього приводу дуже влучно: «В Україні дискредитовано вдумливу телевізійну журналістику». Це повною мірою стосується й сучасної «Тиси-1».

Претензії до роботи В.Мещерякова, попри його заяви, виникли далеко не з призначенням В.Губаля на посаду голови ОДА. Ще в лютому активісти «Свободи» на вимогу ужгородського Майдану «допомагали» Мещерякову складати мережу тижневого мовлення та розширювати надто вже специфічне коло учасників прямих ефірів, а в квітні цього року Закарпатська обласна народна громадська рада та обласна організація ВО «Свобода» направили свої аргументовані клопотання колишньому голові ОДА В.Лунченку, голові парламентського комітету з питань свободи слова М.Томенку, голові Держтелерадіо О.Наливайку про необхідність звільнення В.Мещерякова. Однак вони залишалися без відповіді, оскільки тодішнього очільника області керівні кадри, залишені в спадок Партією регіонів, цілком влаштовували.

Нині Мещеряков послуговується тим аргументом, що 27 лютого 2014 року загальні збори трудового колективу (134 працівники зі 138 присутніх) висловили йому довіру. Однак і усіх попередників Мещерякова тут благоволили! Колектив не чинив жодного спротиву в задушливому 2004-му при П.Петрику, коли в ефірі телекомпанії й від її імені «крутили» тенденційні пропагандистські ролики СДПУ(О), продуковані прес-службою ОДА часів І.Різака, якою тоді завідував саме В.Мещеряков. Згодом «тисяни» лише крадькома й пошепки ділилися своїм невдоволенням з приводу власних мізерних зарплат, поєднаних у часі з нескінченними подорожами свого нового керівника-мандрівника Є.Шишкова, котрий у відрядженнях за кордон та на свою малу батьківщину – місто Київ проводив чи не більше часу, ніж в Ужгороді. Якщо у газетній сфері області впродовж останніх років на творчому підгрунті постійно відбувалися якісь «бродіння» та вибухали «бунти», то тут – ще з часів Д.Воробця – суцільний «лад і спокій». Як в Україні за часів Щербицького. Певен: якщо нинішній очільник області особисто представить колективу їхнім новим шефом майстра з локомотивного депо – приймуть як даність. Бо тут, навіть попри зміну поколінь, схоже, так звикли. Головне – щоб не змушував кардинально міняти «творчий клімат» і «стиль життя». Тож кадрова ротація на «Тисі-1», як і на інших регіональних державних каналах, нині необхідна, як ковток свіжого повітря.

Однак звільнення одіозних посадовців – важлива, однак не найголовніша справа зі створення передумов для реалізації оголошених Президентом П.Порошенком докорінних реформ суспільства. Куди важливішим є призначення на цю посаду людини, яка б зуміла кардинально змінити ситуацію на «першій телекнопці» Закарпаття. Це має бути авторитетний професіонал-патріот і сучасний менеджер в одній особі, не запопадливий кон’юнктурник, а людина, якій під силу спрямувати штучно запруджене «тисянське» плесо в стрімке русло творчого нуртування.

Чи готовий проводити кадрову політику «по-новому», зокрема й у середовищі комунальних ЗМІ сам новий голова ОДА В.Губаль – пересвідчимося дуже скоро.