Про ризики «сірої зони»

На минулих вихідних у Сімферополі так звана кримська «самооборона» та російські спецслужби затримували журналістів. Зокрема у суботу співробітники ФСБ Росії затримали, доставили в місцеве управління і 6 годин з'ясовували особу і мету приїзду до Криму власного кореспондента варшавської «Газети Виборчої» («Gazeta Wyborcza») у Москві Вацлава Радзивиновича. А у неділю засновника кримського інтернет-телеканалу CrimeanOpenCh Османа Пашаєва, турецького оператора Дженгіза Кизгина та ще чотирьох журналістів викрали силовики структури, яка називає себе «кримською самообороною». Станом на ранок понеділка усіх медійників відпустили.

Як повідомив автор «Дня» Микола Семена, який на той час якраз зустрічався у сімферопольському кафе «Диван» із польським журналістом Вацлавом Радзиновичем і кримською фоторепортером Лєньярою Абібулаєвою, у кафе несподівано з’явилися співробітники ФСБ і, не представившись, зажадали поїхати разом з ними в управління ФСБ в «Республіці Крим». Співробітники ФСБ звинуватили польського журналіста в тому, що «він не той, за кого себе видає», що він «нелегально перетнув кордон Російської Федерації», хоча, як запевняє пан Вацлав, усі його документи були в порядку. «Я розцінюю це як показовий непрофесіоналізм співробітників спецслужби. Я пред'явив їм всі документи МЗС про акредитацію в Росії, візу, документ про реєстрацію перетину кордону в аеропорту Шереметьєво, коли я в'їхав до Росії з Польщі, документи про моє проживання в Москві, цього було достатньо, щоб переконатися в тому, що я не нелегал. Однак у мене було таке враження, що співробітники, які працювали зі мною, не можуть правильно зрозуміти значення цих документів, не знайомі з тим, які саме документи регламентують за законом перетин кордону. Вони не знали, як саме перевіряється справжність російських документів», - прокоментував «Дню» кореспондент варшавської «Газети Виборчої», після того, як його відпустили. Також на момент затримання співробітники спецслужб не дозволили Вацлаву Радзивиновичу, незважаючи на його наполягання, подзвонити ні до редакції «Газети Виборчої», ні в посольство Польщі в Москві, ні в МЗС, ні кому б то не було з колег.

Проте якщо на польського журналіста спец службовці чинили лише моральний тиск, то викраденого Османа Пашаєва із його колегами побили і забрали техніки і готівки на 70 тисяч грн. – 3 планшети, 3 роутери, 1 комп’ютер і 4 смартфони, також у Османа забрали мобільні картки. Про це повідомив сам журналіст на своїй Facebook-сторінці. «Чотири години тримали обличчям до стіни. Найстрашніше, що через мене це перенесли ще п’ятеро людей, які не полишили і пішли за мною до клоаки аксьоновської самооборони на Кірова, 26. Мене не дуже били, лише кілька разів по ногах. Нікого не зламали, але знущання моральні набагато гірші ніж навіть фізичні», - написав Осман Пашаєв. У відео інтерв’ю журналіста після затримання, яке з’явилося на каналі CrimeanOpenCh, Осман розповідає, як усе відбувалося. Журналісти проводили зйомки в неділю у Сімферополі, розпитували місцевих жителів, як вони відносяться до перекриття доріг у день відзначення 70-тої річниці депортації кримських татар, коли на них налетіла група з дев’яти чоловік – двоє у штатському і семеро в камуфляжі. Вибили техніку з рук і насильно повели у свій штаб. Осман стверджує, що бити його почали після запитання: «А де протокол затримання, якщо ми затримані?» Після чотирьох годин знущання морального і фізичного, погроз і образ, в тому числі і на релігійній основі, журналістів перевезли в Центральний райвідділ Сімферополя. За даними Кримської польової місії з прав людини, у відділку Османа Пашаєва допитували співробітники ФСБ та відділу «Е» (по боротьбі з екстремізмом). Журналісти написали заяви до місцевих відділків міліції, але самі ж упевнені, що це нічого не дасть.

«Ситуація доволі складна в тому плані, що у Криму зараз режим правової невизначеності, - коментує ситуацію «Дню» юрист Інституту Медіа Права Ігор РОЗКЛАДАЙ. – На території діє як мінімум дві юрисдикції – формально це частина України, але держава її не контролює, натомість де-факто ця територія під контролем Росії. Журналісти, які там працюють, можуть захищатися лише практичними засобами. Наприклад, постійно, через певний час, телефонувати іншим людям і повідомляти про місце свого знаходження. Мати своїх місцевих адвокатів, які могли б шукати, допомагати, намагатися захищати. При собі мати мінімум техніки і не дуже її «світити». Як варіант – приїжджі журналісти можуть кооперуватися із місцевими, які там іще працюють – можливо, це хоч якось їх захистить. Варто усвідомлювати, що перебуваючи на «сірій території», не варто очікувати, що там будуть дотримуватися права людини, представлятися і чемно поводитися. Журналіст має розуміти, що це приблизно так само, як поїхати у гарячу точку або Придністров’я, бути готовим до втрати техніки, до насилля. Треба виходити з того, як ми ставимося до подій у Криму. Формально, у ситуації з Османом Пашаєвим, це справді якісь невідомі люди без жодних повноважень, які захопили журналіста, доставили його у невідоме місце, і це можна розцінювати, як викрадення. Якщо він захоче це оскаржувати, він може йти у Європейський суд із захисту прав людини. Але тут радше можна хіба встановити сам факт правопорушення, але навряд чи добитися компенсації».