Що чекає на ЗМI 2013 року?

Nieman Journalism Lab (проект Фонду Неймана Гарвардського університету) напередодні 2013 року провів масштабне опитування фахівців у медіа-сфері. «Ми попросили найрозумніших людей, яких знаємо, спрогнозувати, що принесе 2013 рік для журналістики», — йдеться на сайті. Серед опитаних — журналісти та редактори американських і міжнародних ЗМІ, зокрема й ресурсів на медіа-тематику; професори та дослідники журналістики провідних університетів.

Із коментарів експертів очевидно — і ця тенденція була відчутною і минулого року, що частина підходів, якими західні журналісти керувалися ще п’ять років тому (а українські прагнули впровадити у свій медіа-простір), вичерпала себе. Сьогодні не достатньо представити два погляди й умити руки. Потрібні смисли, акценти, зрештою, позиція. Громадянська позиція — хай як бояться цього виразу деякі вітчизняні медійники.

Отже, пропонуємо читачеві думки деяких експертів, які взяли участь в опитуванні від Nieman Journalism Lab (коментарі взято з сайта MediaSapiens).

2013 РОКУ БУДЕ ВИНАГОРОДЖЕНО ЯКІСТЬ

Келлі ШВЕЙТЦЕР, директор із маркетингу та спецпроектів у Vox Media:

— 2013 року буде винагороджено якість. Будуть нові акценти — на журналістиці розлогих форм, на цифровому розповіданні історій, це вже бачимо в таких компаніях, як Vox Media та ProPublica. Справді змістовні повідомлення швидко поширюватимуться, адже «споживачі хочуть пишатися тим, чим вони діляться».

Twitter-персоналії сьогодні приходять на зміну дикторам ранкових новин. Минули часи, коли ми прокидаємося і слухаємо новини від ведучих The Today Show. Тепер новини починаються вже до того, як ви вмикаєте телевізор, а засіб доставляння повідомлень — смартфон — це перше, що ви перевіряєте зранку. Телевізійних авторитетів тепер замінили стрічки новин Twitter, які ви         самі вибрали; ви самі вирішуєте, чиїм новинам довіряти. Найкраще            те, що це 24-годинна програма. Візьмімо, наприклад, Ендрю Саллівана, який вибудував на своєму імені медіа-імперію. У нього є читачі, які мандрують із ним від Twitter до The Daily Beast, до телевізійних хітів тощо.

Найбільша зміна — це акцент на персоналіях, журналістам нині не потрібні ЗМІ чи організація з іменем за плечима, щоб заслужити довіру аудиторії. Справа не в тому, на кого ти працюєш, а в тому, хто ти є і що ти зробив. Соціальні мережі дали нам лінзу, крізь яку можна дивитися на життя людей, від яких ми отримуємо новини. Емоційний зв’язок із людьми завжди буде міцнішим, ніж зв’язок із будь-якою організацією чи брендом.

ГАЗЕТИ УСВІДОМЛЯТЬ, ЩО МОЖУТЬ БУТИ ЛІДЕРАМИ У СВОЇХ СПІЛЬНОТАХ

Марк КЕТЧЕС, редакційний директор Центру розслідувальної журналістики, до якого входять California Watch і The Bay Citizen:

— Газети [...] зрозуміють, що лише відвертають від себе великий відсоток аудиторії, кажучи їй, що варто думати. Усвідомлять, що, замість цього, можуть бути лідерами у своїх спільнотах, якщо залучатимуть аудиторію, модеруватимуть форуми, організовуватимуть події та дискусії за круглим столом.

Традиційні ЗМІ намагатимуться налагодити співпрацю з некомерційними організаціями — вони розширюватимуть відносини з неприбутковими громадськими організаціями, сподіваючись, що ті допоможуть їм здійснювати певні процеси в журналістській роботі.

Деякі кмітливі медіа-компанії зрозуміють, що планшети можуть виконувати функції ресивера цифрового телебачення. Завантаживши туди новинні додатки і забезпечивши якісний контент, їх можна здавати в оренду на місяць, якщо передплатники не хочуть витрачати сотні доларів для купівлі такого планшета.

Забудьте про другий екран (комп’ютер). 2013 рік стане роком зростання «третього екрана» (мобільні пристрої).

2013 РОКУ МЕЙНСТРИМОМ СТАНЕ ЖУРНАЛІСТИКА РІШЕНЬ

Лаура АМІКО, засновник і редактор Homicide Watch D.C. та виконавчий директор Glass Eye Media:

— Нещодавно трагедія в початковій школі Сенді Хук була в кожному випуску новин. Обличчя загиблих, їхні історії були скрізь. І також весь час виникали запитання: що далі, як ми зцілимося, як запобігти повторенню чогось схожого і що ми можемо зробити?

Глибина нашого суму рівноцінна потребі запобігти таким трагедіям. У суспільстві точаться розмови про те, які потрібні дії, — контроль за носінням зброї, доступне лікування психічних захворювань, посилення охорони шкіл... Позитивний знак, що медіа не залишились осторонь цих розмов. Уже менш ніж за тиждень ми побачили презентацію досліджень громадської думки у The Washington Post, аналіз від The Huffington Post, карту й таймлайн масових убивств у Mother Jones, інфографіку про контроль за зброєю: зріз по штатах від The Globe and Mail, факти про масові стрілянини від The Washington Post’s WonkBlog та глибоке висвітлення трагедії у Christian Science Monitor, а також намагання допомогти та знайти відповіді.

Це приклади зародження нового мейнстріму — журналістики рішень. Це журналістика, яка намагається побудувати контекст і об’єднати спільноту навколо важливої політичної чи емоційно насиченої події. Це журналістика, яка залучає до змістовного діалогу.

Мій прогноз на 2013-й: досвід, якого ми набули, висвітлюючи трагедію Сенді Хук, допоможе нам покращити підхід до інших соціальних проблем 2013 року — імміграції, охорони здоров’я і контролю носіння зброї.

Журналістика рішень — це повідомлення та розповідь про шляхи розв’язання проблем суспільства, пропонування ідей для змін. Вона будує спільноту, об’єднує людей, дає інструменти для організації діалогу, створює відкритий простір для розмови.

2013 РОКУ ІНТЕРАКТИВНЕ ВІДЕО В МЕДІА БУДЕ ПРАВИЛОМ ХОРОШОГО ТОНУ

Дженіфер МАКМІЛАН, редактор спільнот у The Globe and Mail:

— 2012-й був роком спілкування в реальному часі за допомогою відео — ми транслювали в Google наші зустрічі (через Google Hangouts), також запустили HuffPost Live. Обидва ресурси виконали блискучу роботу, демонструючи потенціал інтерактивного відео. Але розуміння цього потенціалу в різних ЗМІ дуже відрізняється, і використання відео потребує вдосконалення.

Мій прогноз: 2013 року інтерактивне відео в медіа буде правилом хорошого тону. Якщо наприкінці 2013-го веб-сайт не запропонує користувачам дивитися відеодебати та взаємодіяти в реальному часі, то він програє. Користувачі не хочуть читати дискусію чи власноруч набирати коментар, якщо вони просто можуть дивитися у веб-камеру чи айфон. Їм потрібен справжній діалог і зоровий контакт одне з одним та з журналістами.

Відеорозмови й дебати стають важливішими, розумнішими, більш інформативними й вибірковими. На відміну від 24-годинного мовлення телеканалів, у розпорядженні новинних сайтів просто розкіш — вибирати моменти трансляції (наприклад, як New York Times висвітлювали ніч виборів). Минулого року у The Globe and Mail у рубриці «Питання та відповіді» брали участь різні експерти: від провідних політиків до експертів із генетики. Так, є багато проблем із технологіями, але неймовірно, як далеко все зайшло за короткий період. Мине ще небагато часу, і кожен закордонний кореспондент зможе повідомляти новини у відео та при цьому наживо спілкуватися з читачами.

Медіа завжди докладали зусиль, щоб запропонувати читачам способи, як стати більш ніж аудиторією, — стати частиною живих дебатів, доносити інформацію та поширювати її. 2013-й стане переломним роком, і читачі справді будуть кимось важливішим.

ЗАМІСТЬ ДУМАТИ ПРО «НОВИНИ», ЖУРНАЛІСТИ ЗАМИСЛЮВАТИМУТЬСЯ НАД АКЦЕНТАМИ

Хейді МУР, економічний редактор The Guardian:

— Ньюс-руми пройшли довгий шлях: спочатку це були дерев’яні столи з друкарськими машинками, алкоголем у ящиках столу і журналістами та редакторами, які бігали навкруги й вирішували, що ж простий народ має читати. 2013 року стане цілком зрозуміло, що ньюс-рум не може бути місцем, де встановлюється новинна картина дня, як це було століття тому: події щодня відстежували, ділили на чіткі абзаци, час від часу супроводжували графікою чи пізніше — звуком.

2013-го розвиватиметься модель нової журналістики. Це вже не стара журналістика, яка базується на прибутку від продажу та плануванні газети. Мобільність убила цю модель.

Ньюс-руми вже не так зосереджені на щоденних новинах, бо сьогодні порядок денний неможливо формувати, новинний цикл став 24-годинним, щохвилинним. Тепер ньюс-рум нагадує воєнну кімнату чи наукову лабораторію, де команда дослідників думає, як знайти контекст, презентувати, проілюструвати та поширити головну інформацію, незалежно від того, коли сталася подія, сьогодні чи ні.

Журналістам платитимуть не за сенсації, а за контекст інформації, за її організацію у вигляд, що найбільше підходить читачеві, за презентацію на різних медіа-платформах. Домашня сторінка новинного сайта має бути більше схожою на періодичну систему хімічних елементів, зі скриньками корисної інформації, згрупованої за видом, а не за датою публікації. Це згодом замінить вертикальний і громіздкий формат «новина за новиною» багатьох сучасних сайтів, які керуються здебільшого принципом «які зараз новини?» Замість думати про «новини», журналісти замислюватимуться над акцентами... Рекламодавці, у свою чергу, матимуть краще уявлення щодо цільової аудиторії.

Журналіст буде, якщо вдатися до евфемізму, «інформаційним» чи «ідейним працівником». Кожен у ньюс-румі    — від програмістів до інженерів, від копірайтерів до дизайнерів — має навчитися, як відповідально працювати з контентом. Нині спостерігаємо активний розвиток мультимедійних ньюс-румів: журналісти «розкопують» інформацію і застосовують «шаблон», який найкраще підходить цій інформації: інтерактив, відео, аудіо тощо.