ТВі. День другий

Ні керівництво каналу, ні зіркові журналісти чесно та відкрито не пояснили ситуацію. Одні кажуть, що нічого не знають, інші – відмовчуються. Тим часом тривалість мовчанки прямо пропорційна глибині дискредитації мовника

Схоже, власнику каналу ТВі Костянтину Кагаловському не вдалося владнати конфліктну ситуацію на мовнику, названу ним «рейдерським захопленням», упродовж однієї доби. Конфлікт на ТВі продовжується. У з’ясування стосунків між старими та новими інвесторами й директорами каналу втрутились журналісти. Після того, як Мустафі Наєму та Ілоні Довгань увечері 23 квітня новий керівник Артем Шевченко не дав вийти в ефір під час традиційної програми «Сьогодні про головне», щоб заявити про власну позицію, колектив каналу оголосив страйк. Частина журналістів написала заяву з вимогою «припинити рейдерське захоплення телеканалу», «дати можливість журналістам вийти в прямий ефір зі своєю заявою щодо ситуації на каналі», «забезпечити невтручання в діяльність каналу і припинити випадки цензури, що вже з’явилися на ТВі». Свої підписи поставили зокрема Віталій Гайдукевич, Роман Недзельський, Ілона Довгань, Мустафа Найєм, Павло Шеремет, Юрій Макаров, Олексій Ліхман, Наталя Седлецька, Ірина Славінська, Юлія Банкова та інші.

Крім того, ведучі каналу заявляють про перші звільнення на ТВі, зокрема Павло Шеремет написав у «Твіттері», що його вже попросили забрати у відділі кадрів трудову книжку. «Дочекався — мене звільняють з каналу ТВі руками колишнього ніби то чесного журналіста Шевченка», — написав він.

І ще. Упродовж лише одного дня у Єдиному державному реєстрі (ЄДР) юридичних осіб спочатку змінили керівника ТОВ «Телерадіокомпанія «Телерадіосвіт»: замість генерального директора Наталії Катеринчук було вписано прізвище Артема Шевченка, а потім… повернули все назад, повідомивши, що Катеринчук знову офіційно у статусі директора ТВі.

Ситуація на ТВі — неоднозначна. Вона підриває довіру не лише до цього каналу, а взагалі до прогресивної української журналістики. Показує всі «хвороби» та виклики медійної спільноти, слугуючи підтвердженням необхідності відвертої розмови у медіа середовищі. З цим погоджується журналіст Ольга ГЕРАСИМ’ЮК, закликаючи колег не чекати чергових закриттів каналів чи утисків професійних прав, а разом виробляти узгоджену стратегію дій на ринку медіа.

— Це — ще однин сигнал (скільки їх уже було!), що свідчить: в нашому медіа-середовищі далеко не все в порядку. Скільки ще потрібно таких ситуацій, щоб журналістська спільнота задумалась про те, що відбувається з нашою професією? Ми обговорюємо ці питання тільки тоді, коли «завалиться дзвіниця». На жаль, сумніваюсь, що навіть ситуація з ТВі стане стимулом сісти за круглий стіл і виробити спільні стратегію і тактику. Сьогодні бачимо лише сварки між корифеями журналістки. Це навіть глядачів поділило на різні табори. Усі повинні чесно сказати собі: на що вони заплющували очі перед цим, зараз, на що готові не звертати уваги завтра, щоб зберегти своє право на перебування в професії. А вже з цими відповідями — за круглий стіл для серйозної і відвертої розмови, — прокоментувала «Дню» пані Герасим’юк. — Переконана, що ситуація немає нічого спільного з проблемами свободи слова. Утім, коли Україна наразі намагається переконати Європу, що ми гідні підписання угоди про асоціацію, з’являється подібний інцидент. І він додається до того переліку питань, які треба буде пояснювати ЄС, ще одне — чому все це відбувається у такий нецивілізований спосіб.

Ненормальною називає ситуацію довкола каналу медіа-експерт Вікторія Сюмар. У своєму блозі на «Українській правді» вона написала: «Події на ТВі — підхід новий та «креативний», але від того не менш ефективний з точки зору досягнення основної мети — остаточного знищення цього «острову свободи» в телевізійному просторі України… — пише Сюмар. — Трохи безрезультатно поговорять про прозорість медіа власності та поступове знищення інформаційного плюралізму в ефірі. Зовсім тихо про відсутність журналістської солідарності... Іще тихіше про зірковий колектив, якому насправді немає куди йти. Іншим каналам, існуючим в системі «договорняка», а не правил, вони не потрібні».

— Сьогодні на канал приїздив Микола Княжицький. Він переконував, що все зроблено за процедурою цілком легітимно. Я ніколи не займався господарським правом і тому не можу коментувати наскільки це формально було погоджено. Але, говорячи про власні враження, скажу: вони негативні, — відзначив у коментарі «Дню» ведучий ТВі Юрій МАКАРОВ. — Головна проблема — ніхто нічого нормально не пояснив. Не пояснив, чому новий інвестор береться за цей проект? Сам інвестор не переконав, як може зробити канал прибутковим? Якщо не може, то нащо йому вкладати гроші в цей ЗМІ? З попереднім інвестором все більш-менш зрозуміло: він підтримує демократичні цінності в сусідній зі своєю країною. Можливо, колись він й сподівався продати канал та повернути інвестиції. Ніхто за це дорікати йому не може. Але він прямо говорив про майбутнє каналу й поки що не збирався його продавати.

Юрій Макаров підтвердив, що журналісти ТВі, які підписали заяву, страйкують, відмовляючись виконувати свою роботу, доки їм не роз’яснять ситуацію й не дадуть висловити свою позицію. Утім, програма самого Макарова «Цивілізація 2:0» записана на два тижні наперед. І хоча він, як автор, просив її не ставити в ефір, передача 23 квітня вийшла.

Дійсно, кожен час мовчання керівництва каналу лише дискредитує ТВі.

Медіа-експерт, директор з програмної діяльності «Інтерньюз Україна» Андрій КУЛАКОВ, те, що відбувається на ТВі, називає «іншим способом привласнення медіа ресурсу: не через прямий продаж, а через юридичні «дірки», а, по суті, рейдерське захоплення». І чим би урешті не закінчилася історія довкола цього мовника, на думку експерта, українське медіа середовище повинно винести з цього свої уроки, головний з яких — необхідність прозорості медійної власності.

Разом з тим, ситуація довкола ТВі, на думку експерта, вкотре спонукає шукати альтернативні майданчики, які незабаром будуть самовиражатися у мережі. Такі проекти можуть працювати на ресурсах не одного медіа власника, а в інший спосіб, зокрема, за гроші з кількох джерел. «Суспільство потребує від медіа справжнього порядку денного, а не нав’язані «згори» теми, які потрібно пережовувати або замовчувати, — говорить Андрій КУЛАКОВ. — Ситуація з ТВі — стимул для аудиторії зрозуміти, що є різні джерела інформації і до них потрібно ставитися критично, не сприймаючи все на віру. Думаю, що конфлікт на ТВі спонукатиме переосмислити особливості роботи медіа-середовища, зокрема, підштовхне до пошуків нових джерел мовлення для журналістів.

Ситуація з каналом, ніби у дзеркалі, показала оцінку українських глядачів інформаційному простору. Зокрема, у соціальних мережа люди пишуть, що не знають, кому тепер довіряти. Адже ще минулого року цей канал зібрав від глядачів понад 4 млн. гривень «безповоротної фінансової допомоги» для оплати Державній податковій службі згідно з постановою окружного апеляційного суду м. Києва. Люди заплатили, бо хотіли бачити ТВі в ефірі. Люди виходили на мітинг у підтримку каналу, коли його масово виключали з дротових мереж. Натомість сьогодні вони бачать, що мовник, якому вони довіряли й фінансово допомагали, виявився сам замішаний в різного роду аферах.

— Якби на «Інтері», «1+1», «Україна», «IСTV» та інших широкомовних ТБ — каналах відбувалося, те, що на ТВі, ми б і не помітили. Яка різниця, хто керує керованим контентом спільного вживання. Але конфлікт на опозиційному каналі показав, які ЗМІ потрібні народу. І ще він показав, що ті принципові журналісти, хто зазвичай миттєво-відгукується на всі події, бувають вкрай повільними конформістами, коли справа стосується особисто їх інтересів, — написав у своїй сторінці в «Фейсбук» автор «Дня» Олександр ПРИЛИПКО. — І ще. Преса, у нас стала схожою на радянську армію, суворо поділену за званнями і посадами. Генерали й полковники від ЗМІ, з акціями власників і депутатськими відзнаками на погонах розпоряджаються професійною долею колег в позі головкомів, що спостерігають в біноклі за кидками підлеглих на дзоти.

Важко не погодитись. Додавши до думки автора, що в журналістському середовищі часто відсутня професійна солідарність навіть у критичні моменти та відчутне небажання сісти за спільний стіл переговорів для відвертої розмови, яка, вочевидь, назріла давно.