У глибокій калюжі

Коли догматик бачить, що його догма суперечить фактам, він спочатку заперечує факти, потім, коли факти його накривають, починає заднім числом вигадувати пояснення, що дозволяють втиснути нові факти в стару догму. Так, аж до XVII століття в світі панувала геоцентрична картина світу. До речі, й сьогодні, судячи з опитування ВЦВГД, 32% росіян вірять, що Сонце обертається довкола Землі. Коли факти про реальний рух планет не «влізали» в догму, їх туди запихали, вигадуючи всілякі епіцикли й інші пояснення заднім числом. Приблизно те саме і з теорією наукового комунізму. Капіталізм усе ніяк не помре, хоча обіцяв ще півтораста років тому, комунізм усе ніяк не настає, і цій обурливій поведінці планети доводиться шукати дедалі нові пояснення.

З аналогічною проблемою зіткнулися російські пропагандисти минулого тижня у зв’язку з подіями в Україні. Адже там усе давно зрозуміло. Владу захопили фашисти й олігархи, головний з яких єврей Коломойський. Президент Порошенко — порожнє місце, ганчірка, нічого не контролює. Це маріонетка, якою управляють американці. Народ обдурений, єдині розумні люди, що не дали себе обдурити, живуть у Донецьку й Луганську.

•  Конфлікт Коломойський — Порошенко викликав напад радості у пропагандистів і «експертів», а також ейфоричний стан надії на те, вихід з тієї безвиході, в яку загнав Росію путінський режим своєю агресією в Україні, буде знайдений за допомогою злого ворога — Коломойського.

Оскільки сьогодні відомо, чим завершився якщо не весь конфлікт, то його гаряча стадія, цікаво прослідити, як мінялася риторика російських ЗМІ, що говорили до й після відставки Коломойського.

Ідея, що Порошенко може відставити Коломойського, викликала бурхливі веселощі в студіях російського ТБ і заперечення в дусі: «цього не може бути тому, що цього не може бути ніколи». Порошенко? Коломойського? Та ви що? Такою була реакція на саму гіпотезу такого розвитку подій. Неможливість відставки Коломойського була наріжним каменем догми про відсутність в Україні держави.

•  Пізно увечері 24 березня, коли наказ про відставку Коломойського був, мабуть, уже підписаний, на Першому каналі російського ТБ йшла програма «Структура моменту», в якій ліберальний політик Володимир Рижков, обговорюючи цей конфлікт, риторично запитав: «Чому він (Порошенко) не підпише наказ і не зніме його (Коломойського) з губернаторів?» І це риторичне питання і визначена цим питанням презумпція неможливості такого кроку з боку Порошенка стали фундаментом для вироку, який виніс ліберальний політик Рижков: «Українська держава в глибокій кризі». Далі, коли почали порівнювати нинішню ситуацію в Україні з ситуацією в Росії в дев’яності роки, ліберальний політик Рижков з обуренням відкинув таке порівняння: «Ні, у нас такого ніколи не було! У нас ніколи не було контролю з боку олігархів!» Можливо, ліберальний політик Рижков забув про такі явища, як «семибанкирщина», яка вирішальним чином вплинула на обрання Єльцина 1996-го, як «Сім’я», або інституція, що має майже офіційну назву «Таня-Валя», яка разом з інституцією під назвою БАБ (Борис Абрамович Березовський) вирішувала кадрові питання в країні, призначала міністрів і власників власності, забув про олігархічні війни кінця 90-х.

•  Якщо ліберальний політик Рижков міркував про конфлікт Коломойського з Порошенком з жалем, то патріоти з «Известий» були від того, що відбувається, в захваті. Письменник Лимонов у статті під назвою: «Дніпропетровська олігархічна республіка? Сміливіше, Коломойський!» наполегливо просить, буквально благає Коломойського розвалити Україну. Ось що він пише: «На Україні в період громадянської війни з 1918 до початку 20-х років існувало 16 або 17 республік. Можна лише вітати такі традиції. Сміливіше, Коломойський!»

«Журналіст» Ісраель Шамір у тих-таки «Известиях» публікує ейфоричну колонку: «Коломойський — за Донбас, Росію і Радянський Союз?», у якій повідомляє про довгоочікуване: «У Росії з’явився новий потенційний союзник на Україні. Це губернатор Дніпропетровська, вчорашній супостат, Ігор (Беня) Коломойський».

Представник МЗС Марія Захарова, людина державна й до того ж дипломатична, тому по-доброму, фактично по-материнському дає пораду Порошенку, публікуючи її у своєму блозі на «Эхо Москвы»: «Виходячи з паралічу державності, єдина реальна опція для Києва втихомирити Коломойського — це оголосити його агентом Кремля, що спонсорує введення танків на Донбас. Дарую ідею».

•  Як відомо, всі згадані вище громадяни сіли в калюжу. Просто тому, що картина світу в їхніх головах не мала нічого спільного з реальністю. Коли реальність далася взнаки, її одразу почали пхати в стару догму, вигадуючи заднім числом пояснення.

Першим усім усе пояснив головний редактор «Эха Москвы» Олексій Венедиктов. Він написав у Twitter, що піти у відставку Коломойського умовив  посол США в Україні Джеффрі Пайетт. При цьому Венедиктов послався на інтерв’ю самого Пайетта. Щоправда, в цьому інтерв’ю посол відмовився розкривати зміст «приватної розмови» з Коломойським і повідомив лише, що Коломойський «повністю підтримує територіальну цілісність і суверенітет України». Важко сказати, що в цих словах змусило Венедиктова дійти висновку, що Пайетт умовив Коломойського піти у відставку. Можливо, Венедиктов змінив професію журналіста на спеціальність екстрасенса, що читає чужі думки на відстані й уміє незримо бути присутнім під час бесід третіх осіб. У цьому випадку слухачів «Эха» чекає багато цікавого.

•  Ідея, що Коломойського звільнив, звісно, не Порошенко (хіба він міг!?), а посол США, стала рятівною для збереження догми про відсутність української держави в головах російських пропагандистів і «експертів». У програмі «Спеціальний кореспондент», що вийшла на «Росії-1» 25.03.2015 і була одним з перших політичних ток-шоу після відставки Коломойського, ведучий Євген Попов прямо так і запитав американського журналіста Майкла Бома: «А може, це ви звільнили Коломойського?»

З цим Майклом Бомом взагалі відбуваються кумедні речі. Якщо читати його тексти, то там усе зв’язно й логічно, виникає відчуття, що пише людина розумна й адекватна. Але потрапляючи до студій російського телебачення, Майкл Бом перетворюється на живу ілюстрацію задорновських текстів про «ну, тупи-их американців». Саме тому його так полюбляють запрошувати. Ось і зараз, відповідаючи на явно знущальне й провокаційне запитання ведучого, американський журналіст сказав, так, це може бути з Вашингтона, оскільки МВФ дає гроші й Порошенко має продемонструвати, що «нібито бореться з корупцією». Цією подачею тут же скористався депутат Железняк, щоб закріпити догму: «На Україні не може бути нічого, окрім Вашингтона».

•  Проте, надія, що Коломойський розвалить Україну, була настільки солодкою, що завсідники останкінських студій не могли з нею так легко розлучитися. Вони нагадували дитя, якому показали цукерку, а дали порожній фантик. Ізраїльський публіцист Авігдор Ескін продовжував вірити: «Дніпропетровська область може впродовж найближчих годин стати такою ж спраглою свободи, як і Донецьк і Луганськ», — проголосив Ескін. — «І не допомогти їм не можна! Дніпропетровська область не підкорятиметься фашистському режиму». Ескіна підтримав Костянтин Долгов, який обіймає якусь посаду в «Новоросії», але здебільшого бере участь у шоу на російському ТБ. «У суботу на віче Коломойського проголосять народним губернатором», — передрік Долгов. Спроби українського експерта Вадима Трюхана пояснити, що всі ці надії безпідставні, оскільки в Україні є суспільство, яке не допустить розколу країни, були зустрінуті глумливим сміхом російських і «новоросійських» учасників передачі. «Ви знаєте, хто такий Рікер?» — запитав Вадима Трюхана політолог Сергій Кургінян. «Не лікер, а Рікер», дбайливо підказав Кургінян. Після того, як український експерт вимушений був визнати своє волаюче неуцтво в головному для розуміння сьогоднішньої України питанні, Кургінян розвів руками, демонструючи, що з такими експертами йому говорити нема про що.

Незнання одного з французьких філософів — це, звісно, пропуск, але його здолати можна, аби було бажання. Змінити догму, що нічого спільного з реальністю не має, на щось адекватніше — завдання для російських політиків практично нездійсненне. Тим паче що й бажання такого немає. Тому місце в глибокій калюжі їм заброньоване.