«Валентинки» від уряду
Увесь минулий телевізійний тиждень було як і раніше присвячено животрепетній темі — спробі з'ясувати, що громадянам України очікувати від нової влади. Серед новинних сюжетів «топовим» був, напевно, репортаж про візит Президента у Донецьк. Його чекали, про нього говорили, будували версії та припущення з приводу того, як він там себе поводитиме, як його там приймуть. У підсумкових недільних програмах різних телеканалів цей візит і все, що з ним пов'язано, препарували і коментували. Думки розійшлися: хтось вважав, що Ющенко був дуже суворим, інші резюмували, що Президент розмовляв у Донецьку «єдиною зрозумілою там мовою». У будь-якому випадку, обіцянку Ющенка донеччанам, що вони більше не возитимуть до Києва гроші валізами, було сприйнято «на ура».
Загалом же, судячи з інформаційних програм, «любовна прелюдія» уряду дещо затяглася. Телеглядачі як і раніше ловлять кожне слово нових призначенців, а призначенці з захопленням розповідають, чого при них не буде, а що буде. Поки що усе це звучить, як у період залицяння — «з неба зірочку дістану», і тому подібне. Колишні політичні противники не без злорадства фіксують кожну обіцянку і публічно вимагають визначити терміни виконання, але про «похід» в опозицію поки мовчать. Цікавим, із цього погляду, було спілкування Олександри Кужель і Валентини Семенюк на «5 каналі».
Другою інформаційною лінією тижня була жіноча тема, що все чіткіше проявляється в міжнародній політиці. Візит Гілларі Клінтон до України, її зустріч із Юлією Тимошенко (не без манірності, але нічого), вояж Кондоліззи Райс у новій якості дали привід поговорити про те, що новий час вимагає нових осіб, і дуже непогано, коли ці особи — жінки. Цікавим було і припущення, що прозвучало з приводу спілкування Клінтон і Тимошенко — мовляв, не виключено, що це зустріч двох майбутніх президентів…
Що стосується спроб з'ясувати, чим саме представники нової влади відрізнятимуться від представників влади старої, то буквально титанічні зусилля було у цьому напрямі здійснено творцями програми «Я так думаю» («1+1»). Однак, як не намагалася Ганна Безулик витягнути зі своїх героїв, у тому числі, й новопризначених губернаторів, зізнання, із чого вони мають намір розпочинати і чим продовжити, крім усе тих же теоретичних розповідей з приводу «як нам облаштувати Україну», нічого не вийшло.
Вибудувати схему намірів нової влади на місцях спробували «Вісті тижня» (УТ-1), запропонувавши цитатник нових губернаторів, що визначає їхнє ставлення до нової посади і першочергових завдань регіонів. Не можна сказати, що після цього стало все зрозуміло, але це вже хоч щось. Правда, ще не всі прізвища звучать правильно, але фотографії нових намісників телеглядачам уже показали.
Зате виїзд Кабміну на ковзанку в один із вихідних днів усі телеканали показали із задоволенням. Так, вони не зовсім упевнено тримаються на льоду, але, підтримуючи один одного, все ж не падають. Дуже символічний вийшов сюжет.
Не обійшли увагою і День святого Валентина, якому кожен телеканал присвятив «свою» історію про кохання. Правда, чомусь усі ці історії стосувалися людей немолодих, котрі пожили і багато чого зазнали, але залишилися разом. Напевно, автори цих сюжетів прагнули знайти і показати кохання зі знаком якості, але вийшло якось одноманітно.
А ось Юрій Макаров («1+1») у «день усіх закоханих» вирішив «документально» з'ясувати, чи наше це свято взагалі, чи потрібно воно нам. І взагалі поговорити про кохання на межі тисячоліть і про кохання «під знаком маркетингових технологій». Враховуючи, що у розмові брали участь поети Ігор Померанцев та Олександр Ірванець, а для «затравки» використали інтерв'ю з Андрієм Вознесенським, розмова вдалася. Від полеміки з приводу самого дня католицького святого, який став символом закоханих, перейшли до суперечки про те, чим є ця нова для нас традиція — вияв вульгарності та примітивізму чи все ж привід поговорити про кохання? З'ясували, що почуття облагороджують у принципі, що почуттям лубочні дрібнички не перешкода, тому не варто так хворобливо сприймати засилля «валентинок» та інших сувенірів, що користуються підвищеним попитом раз на рік. Стосовно вульгарності, то це, за Померанцевим, естетика банальності. А природа кохання відходить від афоризмів і визначень.
Відходить-то відходить, але поки що ніяк не відійде. І це нормально, оскільки кожне покоління шукатиме диву кохання свої пояснення. До речі, як зазначив ведучий, цього разу в «Документі» про кохання говорили люди одного віку, що також багато що визначає. Не менш цікаво було б прослідкувати трансформацію ставлення до цього почуття, як і самого почуття, з часом. І сімнадцятирічні, і сорокарічні до нього, високого й земного, ставляться шанобливо, але по-різному. Хіба нам не важливо зрозуміти цю різницю і пам'ятати про неї?
Загалом, поети заповідали нам кохати один одного, і не лише у День Валентина. А що, непоганий був би бренд — «Україна — територія кохання». Дещо, правда, двозначно, але якщо без естетики банальності…
