Верховна Рада створила систему іномовлення

Позиція України часто залишається непочутою у світі. Останній яскравий приклад, який це продемонстрував, — ситуація довкола голландських картин, нібито знайдених на Донбасі. Змінити «баланс сил» на нашу користь покликаний, зокрема, законопроект №2334а «Про систему іномовлення України», ухвалений днями Верховною Радою в другому читанні. Законопроект був внесений до парламенту Кабінетом Міністрів й передбачає появу системи державного іномовлення у вигляді Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» та державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» (МПІУ), яке постане на базі каналу УТР («Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення»).

Думки медіаекспертів з приводу нової структури розділилися. Частина з них оцінює її перспективи доволі скептично. «Прийнятий Верховною Радою закон оцінюю негативно, — розповідає в коментарі «Дню» президент Української асоціації медіа-юристів та головний юрисконсульт НСЖУ Тетяна Котюжинська. — Поява іномовлення не підсилить позиції України в світі. Прогнозую, що це буде черговий марнотратний проект, започаткований міністром Юрієм Стецем».

Наскільки виправданою була така оцінка, зможемо побачити вже за рік-півтора. Сьогодні ж чи не найбільше дискусій викликає рішення створювати іномовлення саме на базі каналу УТР, який досі важко було назвати ефективним та сучасним інструментом інформаційної політики держави. Нагадаємо, що ще в середині 2014 року аналогічний проект у вигляді інформаційного телеканалу Ukraine Today створив приватний медіахолдинг «1+1 Media».

Законотворці покладають на нового мовника доволі широкий спектр завдань. Окрім інформування про події в нашій країні, висвітлення державної політики України та діяльності органів влади, він, зокрема, повинен стати майданчиком для дискусій між представниками політичних та громадських ініціатив, науковцями тощо. Крім того, система іномовлення покликана сприяти популяризації української культури в світі.

Закон забороняє МПІУ підтримувати якісь політичні партії чи об’єднання, рекламувати алкоголь, втручатися у внутрішню політику держав, на території яких поширюватиметься сигнал. За дотриманням журналістських стандартів, прозорістю й незалежністю редакційної політики нового мовника стежитиме Наглядова рада МПІУ, склад якої затверджуватиме Кабмін. Фінансування системи державного іномовлення передбачається окремим рядком у бюджеті та становитиме не менш ніж 0,06% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. Мовитиме МПІУ лише за межами України. Виняток зроблено тільки для аудиторії окупованих територій та тих, хто живе в зоні проведення АТО. В ефірі переважатиме англійська — загальний обсяг програм, створених англійською мовою, має бути не меншим 50%. Водночас, залежно від потреб, використовуватимуть й інші мови.

«ПІСЛЯ АГРЕСІЇ РОСІЇ ІНОМОВЛЕННЯ МАЄ СТАТИ ЧАСТИНОЮ СУСПІЛЬНОГО»

Iгор РОЗКЛАДАЙ, медіаексперт, юрист Iнституту Медіа Права:

— Сама ідея щодо іномовлення — доволі дискусійна. Але, зрештою, воно існує в Україні вже 12 років у вигляді телеканалів УТР та «Першого Ukraine». Вочевидь, сьогодні простіше привести його в уніфікований вигляд, ніж створювати все з нуля.

У світі немає загальноприйнятих стандартів іномовлення, тому це доволі складна тема. Deutsche Welle, BBC World, «Голос Америки» — вочевидь, йдеться про аналогічну платформу. Деякі країни розглядають іномовлення як інструмент поширення інформації про себе й навіть певний спосіб самопіару. Водночас серед експертів існує дискусія щодо того, наскільки ефективним механізмом є іномовлення. У випадку України, на мою думку, було б краще, якби воно було частиною суспільного мовлення. Однак враховуючи те, що реформа суспільного мовлення просувається доволі складно, а іномовлення вже де-факто зазнало певних перетворень, з’явилося рішення Верховної Ради узаконити появу нової платформи. Отже, на цьому історичному етапі я вважаю такий крок загалом виправданим. Однак коли активна фаза агресії з боку РФ припиниться, на мою думку, іномовлення все ж треба буде приєднувати до структури суспільного мовника. Наскільки мені відомо, штат працівників УТР зазнав певних змін ще до ухвалення закону. Крім того, є надія, що до Наглядової ради увійдуть представники медійного середовища і це не дозволить перетворити іномовлення на іграшку держави.

Медіаексперти наполягали на тому, щоб іномовлення не можна було транслювати всередині країни. Адже в такому разі ми б ризикували отримати просто ще одного державного мовника. Доволі дивною, на мою думку, була правка щодо 50% мовлення англійською мовою. Як на мене, цей підхід може виявитися не надто ефективним. Такі питання мають вирішуватися редакційною політикою. Адже ми цілком можемо уявити собі ситуацію, коли пріоритетною виявиться франко — або російськомовна аудиторія. Обов’язкових 30% англійською, на мою думку, було б більш ніж достатньо.

Деякі колеги виступають категорично проти системи іномовлення, стверджуючи, що йдеться про марне витрачання коштів. Їхні опоненти відповідають, що Україні потрібно усіма можливими засобами поширювати інформацію про себе, адже наша країна здебільшого й досі є «темною конячкою» навіть для Європи. На мою думку, окрім іномовлення, зусилля варто спрямувати передусім на роботу зі світовими медіаагенціями. У критичних ситуаціях це дасть можливість державі розповісти про свою позицію щодо того чи іншого питання. Сьогодні ж очевидно, що Україна тут недопрацьовує.