Як Агнес Гонджа стала Матір’ю Терезою

У місті Скоп’є я дізнався, що саме тут 27 серпня 1910 року народилася всесвітньо відома сестра милосердя Мати Тереза. Не гаючи часу, поїхав до музею, який назвали її іменем та який стоїть саме на тому місці, де колись була католицька церква Пресвяте Серце Ісуса. Саме в ній хрестили немовлям майбутню Матір Терезу. Церква вціліла під час страшного землетрусу 1963 року, але її зруйнували югославські комуністи трохи пізніше, щоб із неї не поширювався релігійний опіум для народу!

Співробітники музею Пам’яті Матері Терези розповіли мені, що справжнє ім’я майбутньої сестри милосердя — Агнес Гонджа (розквітаюча троянда), а прізвище — Буяджіу.

Визначну роль у житті сім’ї, в якій народилася Агнес, відігравала католицька церква: вона та її старша сестра Агата співали в церковному хорі, батьки теж ходили на молитви в костелі, і раз на рік уся сім’я обов’язково здійснювала паломництво в Чорногорію в місто Будву до ікони Діви Марії. Саме тут юна Агнес Гонджа вперше почула голос із небес, який звелів їй, досягши повноліття, піти на Божу службу в монастирю...

Важлива деталь: навіть після раптової смерті батька дім Буяджіу залишав відкритими двері для бідних. «Кожен день, — згадувала пізніше Мати Тереза, — хтось обідав з нами, це були люди, у яких не було нічого». Мати казала мені: «Дочко, ніколи не бери шматка хліба, не розділивши його з іншими...».

Після закінчення школи в Скоп’є 1928 року Агнес стала послушницею ірландського католицького ордену сестер Лоретанської Божої Матері, абатство якого розташоване в Ірландії поблизу Дубліна. Перш ніж вирушити зі Скоп’є в дорогу, Агнес попросила благословення у своєї матері, яку вона вже не побачить ніколи...

В ірландських сестер дівчина з Македонії протягом шести тижнів пізнає ази місіонерського життя в монастирі Ратфарнем. А 1 грудня 1928 року на борту пароплава «Марчa» Агнес Гонджа залишає Європу й вирушає в Індію. Там вона побачила таку бідність, яка вразила її уяву: «Багато сімей, — писала про той період Агнес, — живе на вулицях, біля стін будинків, на узбіччях доріг. Усі вони абсолютно голі. У кращому разі в дорослих пов’язка на стегнах».

У травні 1929 року Агнес Гонджа приймає постриг у Дарджилінгу і стає ученицею сестер Ордена Лоретто.

«У лоретанських сестер, — розповідала вона пізніше, — я почувала себе найщасливішою сестрою в світі. Залишити роботу, яку я там вела, було для мене великою жертвою». Але через два роки, пройшовши випробувальний термін, дівчина зі Скоп’є стає черницею, отримує ім’я Тереза, і її направляють у загублений в бенгальських джунглях диспансер для бідних і знедолених. Там вона вивчає мову хінді й бенгалі. Місцеві жителі, незважаючи на молодість Терези, за увагу й доброту до них починають називати її «Ма», що означає Мати з великої букви. І це доповнення до нового імені залишилося відтоді до кінця її життя...

Через рік керівництво ірландської католицької церкви відкликає Матір Терезу із диспансеру в бенгальських джунглях в Калькутту, де вона майже 20 років викладала географію в коледжі Святої Діви Марії. Цей предмет давав ѓрунтовні знання про планету Земля, але географія, як і астрономія, не могла розгадати головної таємниці Всесвіту й пояснити: чому в усіх народів світу є віра в Бога або у вищі надприродні сили?

Віра в Бога тримається тільки на вірі. Все нібито просто, але насправді зрозуміти це без глибинного відчуття, тобто без віри, — неможливо.

Зі спогадів Матері Терези: «Коли 10 вересня 1946 року я їхала поїздом у Дарджилінг, то на гірській станції в Гімалаях почула його поклик: «Я повинна покинути монастир і жити серед бідних, допомагати їм». Після співбесіди з єпископом Калькутти і його благословення Мати Тереза залишила монастирський дім лоретанських сестер з п’ятьма рупіями в гаманці. У серпні 1947 року вона одягла оторочене голубим кольором біле сарі з хрестом на лівому плечі, і це вбрання не лише поріднило її назавжди з індійським народом, а й стало своєрідною формою нового Ордену сестер милосердя, який Мати Тереза, отримавши офіційний дозвіл Ватикану, створила 7 жовтня 1950 року. Крім трьох головних католицьких обітниць (безшлюбність, бідність і слухняність), був обов’язковим ще й четвертий — безкорисливе служіння найбіднішим із бідних.

На шляху до утвердження колишня дівчина зі Скоп’є пройшла через усе: бездомність, бідність і бездушність людей. У найтяжчі періоди свого життя Мати Тереза зверталася за допомогою до Бога. Ось ще її слова: «Перепона на шляху добра, подолана напругою духу, надає мені нових сил: те, що загрожувало бути перепоною до досягнення добра, — саме стає добром, і світлий шлях несподівано відкривається там, де не було видно виходу».

Першими дванадцятьма сестрами, які приєдналися до Матері Терези в новому ордені, були її учениці, яким вона викладала географію в Калькутті в коледжі Святої Діви Марії. Один журналіст, який, виконуючи завдання редакції, спостерігав у «Домі чистого серця» за щоденними клопотами Матері Терези й сестер за помираючими, сказав: «Я не робив би цього і за мільйон доларів!». І почув у відповідь від Матері Терези: «За мільйон і я не зробила б цього, а тільки безкоштовно — через любов до Христа».

Сестри Ордену милосердя, крім традиційних чернечих обітниць, присягають слугувати найбіднішим і найбільш незахищеним. Працювати для них означає мити, чистити, прати, годувати... А для цього необхідно твердо, без сумніву, вірити в своє покликання і ще потрібне надзвичайне терпіння, відсутність бридливості, не боятися заразних хвороб, мати неабияку витривалість, витримку і готовність до праці. Іноді сестри перебувають під кулями, як, наприклад, у Белфасті, в Ефіопії та в інших «гарячих точках» планети. Мати Тереза побувала, зокрема, і в Радянському Союзі — в Чорнобилі після атомної катастрофи на Чорнобильській АЕС, а також у Ленінакані та Спітаку після страшного землетрусу.

У жовтні 1979 року Матері Терезі було присуджено Нобелівську премію миру. Це — унікальний випадок, коли таку високу нагороду одержала людина, далека від політики й державної діяльності. Нобелівську премію Мати Тереза витратила на будівництво нових притулків для бідних та хворих.

Померла видатна жінка планети 4 вересня 1997 року.

Нині в Ордені Матері Терези (після її смерті Орден сестер милосердя названо її іменем) майже 300 тисяч подвижників у 80 країнах світу.

Мати Тереза, як вона сама казала, хотіла померти стоячи, як солдат на полі бою. Але відійшла вона в інший світ на лікарняному ліжку після обширного інфаркту.