Знак питання після «залізної завіси»?

У програмі «РесПубліка» на «5 каналі» ведуча Ганна Безулик знову намагалася розібратися, чому народ загорожі ламає біля Верховної Ради й чи не можна якось ніжніше? Дуже цікавилися, хто дійсно все це організовує й хто стоїть за тими, хто організовує? Утім усі ці питання втратили якийсь сенс на тлі наведених соціологічних даних: 58% українців не задоволені життям (задоволених лише 38%), 60% вважають ситуацію в країні нестабільною, 68,7% вважають, що справи в Україні йдуть неправильно, й лише 8,8% вважають, що ситуація у нас погіршиться в разі усунення всіх гілок влади.

Ганна Безулик наполегливо запитувала у головних опонентів: віце-спікера ВР Миколи Томенка та представника Президента у ВР Юрія Мірошниченка, чи немає у нас підстав говорити про кризу управління? Юрій Мірошниченко визнав, що в основі масових протестних виступів лежить відсутність реформ. Але сам Президент нещодавно заявив, що половину реформ (надшвидкісними темпами, всього за рік!) уже здійснили. Кому вірити? Я схильний вірити Президентові, й думаю, що саме те, що він називає реформами, і є причиною протестів народних мас. Замість реальних позитивних змін громадяни бачать подальшу бюрократизацію суспільства, розгул корупції та тотального розкрадання країни на тлі «бенкету під час чуми» верхнього соціального прошарку. А коли ще його представники у владі закликають народ до скромності у споживанні, то психологічний ефект абсолютно передбачуваний.

Микола Томенко визначив ситуацію максимально просто: влада показала, що вона своїми безглуздими рішеннями провокує людей. Але при цьому віце-спікер звернувся з проповіддю, здається, явно не за адресою, закликаючи нинішній режим повернутися до демократії й пошуків суспільного консенсусу.

Експерт з економічних питань Олександр Пасхавер сказав, що реформи спочатку неправильно сконструйовані, хибні щодо мети й засобів. А також що «завдання таких реформ — ліквідувати середній клас, цей неспокійний «третій стан». Але ж з погляду нинішньої правлячої верхівки все дуже навіть правильно. Ці «реформи» працюють на головний її спонукальний інтерес: максимальна влада, максимальне збагачення й максимальна покірливість більшості суспільства. Адже не випадково Президент сказав, що, на відміну від усіляких бунтарів, народ має вміти терпіти й чекати. А ось з цим можливі великі розчарування. І революціонізуюче діє на маси саме верхівка своєю нестриманою поведінкою та демонстративним небажанням проявляти виголошені главою держави доброчесності. Адже не даремно засновник «типової релігії первинного накопичення» Жан Кальвін закликав, щоб буржуї поводилися скромно, лише тоді вони матимуть моральне право чогось вимагати від решти членів суспільства. Люди ж, які купаються в розкошах, виставлених напоказ, не повинні проповідувати соціальний аскетизм.

У студії не обійшлося без обов’язкового московського гостя. Це був аналітик і громадський діяч РФ Олександр Аузан. Чесно кажучи, добре, якщо з усіх присутніх на українському ТБ гостей з Росії хоча б 10% чогось позитивного додають нашим програмам. До того ж, уважно переглядаючи чимало російських телеканалів, я чомусь не бачу там ніяких українських гостей. Чому ж такий дисбаланс? Може, через те, що, на відміну від нас, там не розписуються перед усім світом у своїй неповноцінності й несамодостатності? Та й колоніального синдрому не мають. Час би вже подумати про паритет, без якого не може бути рівності у відносинах.

Поговорили й про «нью-васюки» влади, зокрема про Олімпіаду в Україні, яка надихає причетних осіб чудовими перспективами грошей, відкатів і піару. М.Томенко нагадав, що не завадило б ці мільярди спрямувати у вітчизняну охорону здоров’я, а то в нас за західноєвропейської народжуваності цілком африканська смертність, більшість чоловіків не доживають до 60 років. Влада поводиться, як у країні третього світу, де престижність і показуха на першому місці. Головне — замилити очі, влаштувати карнавал на тлі стрімкого зубожіння нації, показати суперсучасний мегаполіс, заховавши нетрі.

ДИВНІ ПРОПОРЦІЇ

Канал TBі поінформував про міжнародну конференцію в Києві, де виступав М.Азаров і де здійснювався синхронний переклад шістьма мовами, крім української. І після цього Партія регіонів найцинічнішим чином закликатиме громадян до патріотизму?! А міністр ЖКГ А.Близнюк популярно пояснив, що в непідйомних цінах на газ винна... українська мова. Міністр сказав: «Тут дехто їздив з толмачем (перекладачем. — І.Л.) до Москви й отримав ціну на газ». Мимоволі постає питання: ну й допомогла вам, панове донецькі, російська мова знизити ціну на газ?

Інтелектуальний і моральний рівень більшості представників влади не дозволяє їм зрозуміти цінність і значущість української мови для України. Мабуть, у цьому питанні вони застрягли на рівні того шахтаря, який в епоху перебудови сказав М.Горбачову, що він був би за українську мову, якби від цього стало більше ковбаси. За двадцять років тільки й тих змін, що замість ковбаси заговорили про газ.

ВЕРХОВНІЙ РАДІ ДОВІРЯЄ ЛИШЕ 24% МОЛОДІ ТА 8% ЮРИСТІВ

Савік Шустер розпочав передачу з озвучування відкритого листа посла Європейського Союзу Жозе Мануеля Тейшейри, у якому дипломат у дуже ввічливій формі дав зрозуміти, що Шустер не дотримується норм європейської журналістики. Дипломат висловив свій подив з приводу того, що в усіх передачах, присвячених відносинам між Україною та Європейських Союзом, не було представників ЄС. Їх туди просто не запрошували. А єдине запрошення від 14 жовтня було незадовго до початку ефіру відкликане.

Отже, методика полягає в тому, щоб обговорювати «блиск і убогість» ЄС без самого ЄС, щоб громадяни України не могли отримати інформацію з першоджерела. Савік Шустер спробував незграбно викрутитися, заявивши, що всі питання про відносини України з ЄС є внутрішньою українською справою. Дивно, чому ж тоді їх можна обговорювати чисельним громадянам Російської Федерації, але не можна представникам Європейського Союзу? Щоправда, ведучий сказав, що він просто зараз, безпосередньо в ефірі, запрошує високоповажного Жозе Мануеля Тейшейру у свою програму. Сподіватимемося, що цього разу запрошення не буде раптово скасоване.

Потім публіці в студії запропонували проголосувати про довіру до Верховної Ради. Як і слід було чекати, довіри не виявилося. Серед молоді, народженої в Україні, довіряє ВР лише 24%, а серед юристів — 8%. Мабуть, молодь наївніша, ніж «зубри» юриспруденції. Щоправда, й одні, й другі раптом більшістю висловилися за мажоритарну систему, яка нібито підвищить ефективність роботи парламенту. Адже мажоритарна система — це дзеркало боязні Партії регіонів чесних демократичних виборів. Зрозуміло, що проконтролювати округи набагато легше, ніж пропорційні вибори. Пригадаємо, як, проваливши партійні вибори, блок «За єдину Україну» за Кучми за два тижні невідомо як, завдяки «щільній роботі» з мажоритарними депутатами, перетворився на парламентську більшість. Мажоритарна система — це повернення в минуле. Президентові-автократу значно легше маніпулювати «тушками» (а кожний мажоритарний депутат потенційно таким є), ніж парламентськими партіями. Та й не виступала ПР за мажоритарність, коли була в опозиції. Регіонали внутрішньо не можуть змиритися з принципом змінюваності влади, відчувається, що він викликає в них жах. Узагалі, вони готові прийняти змінюваність будь-якої влади, тільки не своєї. Глава парламентської фракції ПР Єфремов агітував за підвищення прохідного бар’єру до 5%. А лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок відрізав: хоч би які виборчі закони писала Партія регіонів, вибори вона все одно сфальсифікує.

У новому законі про вибори є можливість зняти з виборів будь-якого кандидата в депутати за п’ять хвилин, тим паче що всі виборчі комісії тепер формуються парламентською більшістю. У законі є величезна кількість «гачків» і пасток, за допомогою яких можна вивести з виборчого процесу всіх конкурентів ПР. До речі, опонент О.Турчинова О.Єфремов, мабуть втративши над собою контроль, від щирого серця запропонував відправити опозицію «на узбіччя» й «на узлісся». А хіба Партія регіонів ось уже півтора року займається чимось іншим? І далі, в пориві відвертості, глава регіональної фракції ВР визнав, що це він особисто був ініціатором горезвісного з’їзду в Сєверодонецьку 2004 року, але нібито Партія регіонів була до цього не причетна, оскільки це були збори мерів міст Луганської та Донецької областей. Виникає питання, а членами якої партії були мери міст Донбасу?

Борець проти буржуїв П.Симоненко завзято захищав сєверодонецьке зборище як прояв «свободи й демократії». Колишній шеф СБУ О.Турчинов справедливо зазначив, що Північнодонецькі заклики до створення ПіСУАР (Південно-східна українська автономна республіка) — це офіційно задокументований злочин, а аж ніяк не свобода слова.

Підсумки дебатів підбив мер Львова Андрій Садовий, який нагадав про події в Північній Африці й натякнув ПР, що варто було б поводитися цивілізовано й не консервувати при владі одну політичну силу.

Не міг Є.Кисельов обійтися без VIP-гостей. Цього разу дуже довго про реформи розповідала перший заступник глави АП Ірина Акімова. Лакована мова, правильні слова й відчуття безпредметності виступу. Та які реформи, щоб про них говорити? Суцільний секвестр, обрізання соціальних статей бюджету, скорочення одних бюрократичних структур і розбухання інших, і все це під нескінченне псевдореформаторське базікання й на тлі, як висловився редактор «Комментариев» Вадим Денисенко, «китайських попереджень» В.Ф. Януковича своїм міністрам. Президент постійно погрожує звільнити деяких міністрів, але нікого не звільняє. Навіть шефа МВС О.Могильова лише перемістив до Криму.

Аби оживити ефір, Є.Кисельов підкинув публіці фантастично-політичний трилер британського історика Домініка Сендбрука, який базується на заяві канцлера ФРН Ангели Меркель, що якщо впаде євро, то впаде весь Євросоюз. Сендбрук описав жахи: це й громадянська війна в Греції, придушення армією громадських протестів в Італії, вторгнення до Італії французьких військ, окупація Росією Латвії, Литви й Естонії на тлі заяв В.Путіна про те, що європейська криза дає можливість Росії відновити колишню славу імперії. Потім російські війська вторгаються до Білорусі та Молдови (яким чином, якщо Молдова не має спільного кордону з РФ?). А потім узагалі починається війна між Францією та Британією з французькою окупацією Сполученого Королівства. Усе це дуже далеко від реальності. Але цікаво, що в апокаліптичному сценарії жодним чином не згадана Україна. Хоча Молдову росіяни можуть окупувати, лише увійшовши спочатку на територію України або Румунії. Мабуть, і для Домініка Сендбрука, і для багатьох інших на Заході з країни за «залізною завісою» Україна перетворилася у великий знак питання.

А для нас?