Зникнення журналіста

Узбекистан вкотре продемонстрував нетерпимість до журналістів. На початку цього тижня по російськомовному сегменту інтернету ходила новина про зникнення журналіста Сергія Наумова, який, як пізніше з’ясувалося, був заарештований міліцією в Хорезмській області. Про своє затримання колегам повідомив сам Наумов, проте зв'язок із ним одразу ж обірвався.

Днями стало відомо, що Наумова затримали на 12 діб адміністративного арешту. Йому закидають «дрібне хуліганство» (ст. 183 Кодексу РУз про адміністративну відповідальність).Як повідомила «Фергана», Наумова звинувачують у домаганнях до якоїсь Д. Матякубової. «Він почав до неї чіплятися, хапати її за груди й ображати нецензурною лайкою. Нібито вчинені Наумовим дії суд кваліфікує як «дрібне хуліганство і порушення громадського порядку» (ст. 183 Адміністративного кодексу Узбекистану)», - повідомляє агентство. Наумов не визнав своєї провини і заявив, що Матякубова сама спровокувала конфлікт.

На захист Сергія Наумова висловилися міжнародні журналістські й правозахисні організації. Так міжнародний Комітет із захисту журналістів (КЗЖ) закликав владу Узбекистану «негайно звільнити Сергія Наумова і відмовитися від необґрунтованих звинувачень на його адресу». Інститут з висвітлення війни і миру опублікував заяву, в якій висловив побоювання про можливий намір влади Узбекистану «висунути Наумову серйозніші звинувачення, щоб довше утримати його у в'язниці», - повідомив «Голос Америки».

Головний редактор сайту «Фергана» Данило Кислов також вважає, що звинувачення проти Наумова мотивовані іншими причинами, це «вже точно не кримінал». «Його професійна журналістська діяльність. Зокрема й те, що він писав про примусову працю на збиранні бавовни. Цей ганебний факт влада Узбекистану будь-що хоче приховати від міжнародної громадськості. А тут саме в республіку повинна приїхати делегація МОП (Міжнародна організація праці. - Ред.) ...Загалом, Сергій з його прямотою і незалежністю виявився зайвим у такому розкладі», - розповідає пан Кислов «Дню».

- Чи можна назвати випадок зникнення Наумова безпрецедентним для узбецької журналістики?

- Ні, це типовий випадок, коли журналісти зникають, потім їх знаходять у СІЗО, під слідством за сфальсифікованими звинуваченнями. А потім саджають на 5-10 років. Дуже сподіваюся, що з Сергієм такого не трапиться.

- Як поставилися журналісти до його зникнення та затримання? Були якісь акції солідарності?

- В Узбекистані залишилося не так багато чесних журналістів, які й самі перебувають під постійним пресингом влади і загрозою арешту. Практично на кожного заведено кримінальні справи. Кілька років тому десяти найбільш норовливим журналістам навіть показали ці пухкі папки, кожної з яких вистачило б на «серйозне» обвинувачення. Тому всі поки виступають тільки в Мережі і на Фейсбуці. Але ми в Москві готуємо акцію протесту біля посольства Узбекистану.

- Як, на вашу думку, журналісти можуть попередити подібні дії з боку влади і правоохоронців?

- В Узбекистані - ніяк. Влада відчуває повну безкарність. Особливо в умовах, коли ні Європа, ні США, ні тим більше Росія більше не критикують Іслама Карімова (президент Узбекистану. - Ред.) за його тоталітарний режим. Але ми можемо протистояти такому тиску. У цьому допоможе міжнародна журналістська солідарність. Щоб Сергія хоча б випустили з-під арешту. Потім йому все одно доведеться залишати країну, як це зробили десятки інших узбецьких журналістів.

***

На сайті КЗЖ зазначається, що свобода преси в Узбекистані, згідно з дослідженнями організації, залишається в жахливому стані, а достовірна інформація про події в країні, зокрема про порушення свободи преси та прав людини, приходить із ризиком для тих, хто її повідомляє. В Узбекистані немає незалежних новинних агентств, що критикують владу, а кілька місцевих журналістів і правозахисників, які залишилися, ведуть роботу під величезним тиском уряду. Це показав і випадок зі зникненням і затриманням Сергія Наумова. На це вказує й індекс «Свободи преси», складений недержавною міжнародною організацією «Репортери без кордонів», яка поставила Узбекистан на 164 місце 2013 року. А в попередньому, 2012-му, Узбекистан був визнаний ворогом інтернету.