«Золотий глобус» — престиж преси над усе
Премії, нагороди, грамоти й інші лаври — всім відома мішура, яка далеко не завжди визначає геніальність твору. А все ж інститут призів продовжує благополучно існувати. Більше того, в Америці він процвітає. І особливо в такій сфері, як кіно. Доказ тому — найвідоміша премія у світі — «Оскар». Але у «Золотого дядечки» вже з півстоліття існує серйозний конкурент — не менш «Золотий глобус». 16 березня в ефірі каналу «1+1» Голлівудська асоціація зарубіжної преси продемонструє свій вибір у нинішньому кінорепертуарі.
«Золотий глобус» — друга за популярністю після «Оскару» (але перша в плані престижу в кіноколах) премія, де переможців визначають люди, які кіно не просто роблять, а й аналізують і, що найбільш важливо — критикують. У неї багато парадоксів і нестикувань, але у світі великого кіно вважається важливим бути визнаним четвертою владою. І цікаво, що «Золотий глобус» визнає «своїх» за місяць до «Оскара». Звідси й постійні порівняння, й зіставлення вибору американської Кіноакадемії й Асоціації преси. Більш того, професіонали, які голосують за «оскарівськими» списками, роблять це, оглядаючись на вибір «Золотого глобуса».
Не така архаїчна й академічна, як «Оскар», премія «Золотий глобус» постійно видозмінюється. У 2007 роцi у неї чергове нововведення — нагорода за кращий анімацій ний фільм, яку в нинішньому році здобули «Тачки». Але в історії «Глобуса» було безліч безглуздих ситуацій, скандалів, парадоксів. Наприклад, у 1969 році фільми «Буч Кессіді і Санденс Кід» і «Опівнічний ковбой», які в війшли в кіноісторію, були знехтувані на користь давно забутого «Анна тисячі днів». А щодо скандалів, то світова преса, наприклад, у 1981 році виявилася надто охоча до дармових гулянок в Лас-Вегасі, одну з яких влаштував чоловік актриси Піа Задоре, за що вона й отримала свій «Золотий глобус». Але так чи інакше, премія все одно тримає марку — статусу серйозного естетичного вибору вона не позбавилася й досі. Всі знають, що отримати «Золотий глобус» — це данина витонченого смаку добре обізнаних в кіно глядачів. Увесь світ захоплюється фаворитами цієї премії, попри те, що ще в 1982 році актор Уоррен Бітті зауважив: «…у світі кіно «Глобуси» — це лише розвага, а «Оскари» — серйозний бізнес». Цікаво, що в 2007 р. Бітті нагородили «Глобусом» ім. Сесіля де Міля (патріарха Голлівуда і засновника кінокомпанії «Парамаунт»).
Циніки вважають рішення щодо лауреатів «Золотого глобуса» — вічною насмішкою над вибором Кіноакадемії , але за великим рахунком — це хороша компенсація за прорахунки «Оскара». Зрештою хороших акторів і кінодіячів багато, а статуетка в тій чи іншій номінації — одна. Але для акторів «Золотий глобус» зробив приємне подвоєння в номінаціях, розділивши їх за жанрами — на комедійні й драматичні. Дуже вдале рішення, інакше не бачити в нинішньому році Меріл Стріп призу за прекрасний образ редактора журналу «Подіум» Аманду Прістлі з екранізації «Диявол носить Прада». Пощастило й Едді Мерфі, якого не обминули за головну роль у картині «Дівчина мрії». А о сь «серйозні ролі» якраз співпали з вибором «Оскара-2007» — і Хелен Мірен («Королева»), і Форест Уїтакер («Останній король Шотландії») лише підтвердили свій професіо налізм і геніальність. Але абсолютно точно можно сказати, що якби не існувало «Золотого глобуса», фільм «Борат» і виконавець головної ролі Саша Барон Коен не були б відмічені. Переможець комедійного жанру зi скандальної кіноісторії про приго ди казахського журналіста Бората Сагдієва в Америці навряд чи сподобався б політкоректному «Оскару».
Тим часом, вибір преси й Кіноак адемії щодо режисерських заслуг Мартіна Скорсезе також співпав. Багат оразовий номінант «Оскара» — живий класик Скорсезе — тепер може спати спокійно з двома вагоми ми стат уетками в різних руках. Однак «кращий фільм» на «Зо лотому глобусі» вибрали інший. Який? Дивіться в ефірі «1+1» у нинішню п’ятницю.
