Конструктори паперової броні

30-річному чернігівцю Олександрові Бондарю вдається успішно поєднувати наукову роботу в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського і незвичайне, як на наш час, хобі — моделювання. Після багатьох років вдосконалення та пошуку нових технік науковий співробітник історичного музею відкрив власну студію моделювання і є одним із небагатьох ентузіастів, які намагаються не дати канути в небуття цьому прикладному напряму науки.

Пристрасть до моделей в Олександра з’явилася у восьмирічному віці. Спочатку це були набори моделей з пластику Донецького заводу дитячих іграшок. «Мені завжди подобалася історія, але не історія як така, а історія техніки, людських винаходів, — каже Олександр Бондар. — Саме це й спонукало до створення моделей цих винаходів. А ще я любив у дитинстві читати, особливо книжки з технічного моделювання. Якось у шкільній бібліотеці, класі в п’ятому, я знайшов книжку «Лицарі броні», з того часу й «закохався» в бронетехніку».

Утім, життя у 1990-х було далеко не казкою. Тож купувати дорогі пластикові набори хлопцю не доводилося. Він почав шукати альтернативу. Спочатку це було дерево, потім саморобний пластик, зрештою, він зупинився на папері. «Перші 15 років я робив танки усіх країн і народів, — пригадує Олександр. — За ці роки «зліпив» їх до сотні. Проте, коли робиш шостий чи сьомий за рахунком Т-34 або четвертий «Тигр», чесно кажучи, починає трішки нудити від стандартів».

Юнак почав шукати щось цікавіше. «Зупинився на зразках бронетехніки першої половини ХХ століття, — продовжує науковець, — переважно часів Першої світової війни та Українських визвольних змагань, — каже він. — У світі існує дуже мало наборів таких моделей, тож довелося освоювати різноманітні редактори та програми і самостійно вчитися розробляти моделі».

«Скажу відверто, інформації про техніку часів наших визвольних змагань настільки мало, що хоч сідай і плач. 90 років забуття не пройшли даремно! — скаржиться Олександр. — Утім, нині, хоча і повільно, така інформація з’являється, щоправда, здебільшого за кордоном та в діаспорі в приватних архівах. До нашого часу збереглася незначна кількість фото техніки та декілька десятків мемуарів про неї. Для прикладу, маючи один лише знімок авто панцирника «Остін» третьої серії з написом «Швидкий», у мене пішов рік тільки на те, щоб зібрати інформацію по ньому. Виявилося, що він певний час належав 5-му бронедивізіону УНР, який дислокувався в Чернігові. Тому модель була розроблена і склеєна без усіляких вагань! Так от, на його розробку і виготовлення пішло орієнтовно 1,5—2 місяці. Я працюю в досить новому в моделізмі — у 50-му масштабі. Доволі-таки складний напрям. У найближчих планах — зробити модель бронеплатформи старшини Лощенка, що брала участь у відомому бою під Крутами, а також панцирний потяг «Вільна Україна» 1919 року».

На запитання, хто просуває моделювання на Чернігівщині, Олександр відповідає: «На  Чернігівщині існує певна група людей, котрі як на аматорському, так і на професійному рівнях розвивають моделізм. Це не тільки Чернігів, а й Ніжин та Прилуки. Із більшістю я знайомий особисто. На жаль, держава майже не вкладає в цей напрям коштів. А ті гуртки, які існують, побудовані за зразком радянської «планової» системи. Але ж моделізм — це творчість, тут не може бути планів! Один моделіст не зможе навчити 10— 15 людей, як передбачено планом. Оптимальна група — троє-п’ятеро  дітей. Як бачите, проблем вистачає. Проте я твердо переконаний — дітей треба вчити проектуванню, бо це — завдаток майбутніх інженерів-конструкторів. Адже більшість відомих конструкторів починали саме із розробки невеликих моделей техніки. Так, наприклад, всесвітньо відомий конструктор Олег Антонов свою першу статтю, присвячену паперовому моделюванню планерів, написав у віці 18 років. Це був початок шляху до цілого конструкторського бюро і української «Мрії». Тож, якщо українці через 20 років хочуть мати зброю, що не буде поступатися аналогам наших ворогів, треба негайно братися за розвиток моделювання».

ЧЕРНІГІВЦІ — ВСЕСВІТНЬО ВІДОМІ

Подібної думки дотримується колега Олександра Бондаря, 27-річний викладач однієї з чернігівських шкіл Олександр Климок. Із паперовим моделюванням він познайомився всього чотири роки тому, однак вже встиг здобути авторитет серед світових моделістів. Наприкінці травня 2016 року чернігівець Олександр Климок переміг у номінації «Моделі World of PaperTanks» на найбільшому фестивалі моделістів Kyiv Scale Models Fest 2016. Кубок та призове місце йому принесла модель французького легкого танка АМХ-13 в масштабі 1:50. Також Олександр Климок посів третє місце в номінації «Колісна та напівгусенична техніка (відкрита)» завдяки своїй моделі МАЗ-537 також в 50-му масштабі. Цей захід зібрав понад 300 учасників не тільки з України, а й із Польщі, Білорусі, Ізраїлю, Азербайджану, Литви та Великобританії.

Не залишився без нагород і його колега Олександр Бондар. У номінації «Колісна та напівгусенична техніка (стандарт)» він посів почесне третє за модель власної розробки легкого британського бронеавтомобіля часів Першої світової війни Rolls royse Мk 1.

МОДЕЛІСТИ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ

Чернігівські моделісти — призери міжнародних конкурсів та фестивалів. Участь у міжнародних проектах приносить ентузіастам корисні знайомства і надихає на подальшу діяльність. Серед найближчих планів Олександра Климка — закінчити розпочаті проекти, які через брак час припадають пилом на полицях його шафи. Моделіст зізнається: попри слабку популяризацію паперового моделювання в Україні, воно все ж розвивається. Так, вже  2017 року заплановано близько 12 виставок у різних містах України.

«Я сподіваюсь, що з кожним роком паперове моделювання ставатиме дедалі популярнішим, — каже Олександр Климок. — Все-таки добре, що в нашій країні є видавництва, які випускають  журнали з паперового моделювання».

Однак без постійної фінансової підтримки моделювання й надалі залишатиметься справою кількох десятків ентузіастів. У цьому твердо переконаний Олександр Бондар. На свій страх і власним коштом молодий чернігівський науковець започаткував дитячий судно-модельний гурток. «Дякувати  Богу, що є люди, яким не байдужа ця справа, — говорить моделіст. — Півроку тому нас самостійно знайшов чернігівець Дмитро Лящ, який передав клубу аерограф, компресор і набори моделей. Повірте, це дуже й дуже кругленька сума. Є люди, які допомагають інструментом і матеріалами».

Цього року колеги-моделісти хочуть створити власний Чернігівський клуб моделістів. Кажуть — для того, щоб бути представленими на всеукраїнських виставках не одинаками, а організованою командою. Серед амбітних планів — проведення великого фестивалю моделістів «СіверМоделФест» у Чернігові. Без фінансової підтримки організація такого заходу провалиться, адже орендувати в центрі міста приміщення площею понад 400 квадратних мерів на кілька діб науковці дозволити собі не можуть.