На городі бузина
А в Києві хто?
Восени бузина, звичайно, не така гарна, як квітуча весною, але теж особлива. Вона приваблює парасольками своїх чорних чи червоних ягід. Особливо радіють їм птахи, ось як на опублікованих тут фото харків’янина Ігоря Козицького «Птахи в бузині».
У ЄВРОПІ ЯГОДА — СИМВОЛ ЧАКЛУНСТВА
Бузина налічує двадцять п’ять видів, — розповідає біологиня МАРІЯ САВЧУК. — Вони ростуть переважно в помірних зонах Північної Півкулі, а ще в Австралії.
Ягоди бузини багатьом здаються таємничими і незрозумілими, дехто взагалі побоюється їх їсти. В Європі ця ягода є символом магії і чаклунства.
У легендах і міфах багатьох народів йдеться про фей і відьом, які живуть у бузині. Тому спати під нею вважалося небезпечним, бо сплячого можуть зачарувати феї. А ще запаху бузини приписували наркотичну дію.
Одночасно в багатьох країнах кущ бузини садили поруч з будинками, щоб захиститися від впливу темних сил.
Не відомо, чи відганяє запах бузини від цих сил, а від мух точно. Букети з гілок бузини вішали на двері комор, прикріплювали до упряжі коней, особливо якщо вирушали в далеку дорогу. Люди, що жили в давні часи, були переконані, що бузина захищає й молоко від прокисання.
Бузину обов’язково садили й біля пекарень. Або хоча б вінки з неї обов’язково вішали на двері, щоб захиститися, самі знаєте від кого. При цьому тримати гілки чи квіти бузини в домі небажано, хіба якщо ви використовуєте це для приготування ліків чи страв.
...А В КИЄВІ ДІДЬКО
І хоч як не старалися травознавці довести, що бузина — дуже навіть корисна рослина, думка про неї з роками не змінювалася, — пише рівненський письменник Євген ШМОРГУН. — Викинути бузину з городу — справа нескладна, вважали люди. Якби ж то за неї не заступався могутній заступник — сам біс, тобто дідько. Так і виникла приказка «На городі бузина, а в Києві — дідько.»
Чому в Києві? Та тому, що за давнім повір’ям, усяка нечисть мала притулок у Києві на Лисій горі.
З часом, у приказці «дідько» перетворився на більш вживане і зрозуміле слово «дядько», а первісне значення виразу забули зовсім. Отож тепер кажуть «На городі бузина, а в Киві дядько», коли хочуть підкреслити, що якісь речі зовсім не в’яжуться між собою, безглузді. Та й саме слово «бузина» в переносному значенні рівнозначне слову «нісенітниця», зазначає письменник.
БУЗИНА І БУЗОК ПОХОДЯТЬ ВІД ОДНОГО ПРАСЛОВ’ЯНСЬКОГО СЛОВА
Українське слово «бузина» («боз») походить від праслов’янського bъzъ buzъ, — вважають мовознавці. — Від нього, до речі, також походить слово бузок. Аналогічно звучать назви цієї рослини в інших слов’янських мовах.
Латинська ж назва рослини sambucus утворена від слова sambuca— назви стародавнього струнного музичного інструмента азійського походження. Воно запозичене з грецької мови, де його запозичили з мови арамейської
Інша версія мовознавців повязує правослов’янське . bъzъ buzъ зі словом «бриніти» — через те, що стебла цих рослин використовували для виготовлення сопілок і дудок.
ЗДАВНА ВИКОРИСТОВУЮТЬ У ПОБУТІ Й КУЛІНАРІЇ
Зрозуміло, що бузина червона відрізняється від чорної кольором плодів — вони яскраво-червоного кольору. Бузина чорна — цілюща рослина, на відміну від бузини червоної, яка досить отруйна.
У більш відомої нам бузини чорної, плоди чорно-фіолетові, з червонувато-фіолетовою соковитою м’якоттю. Її дрібні і соковиті плоди зібрані у великі грона і не осипаються навіть після опадання листя. Цінність ягід бузини чорної насамперед в тому, що вони багаті вітаміном С, калієм, каротином, амінокислотами, дубильними речовинами, фруктозою, глюкозою.
Рослина здавна знаходила застосування у побуті. Із ягід, зокрема, виготовляли барвники, робили чорнило, їх використовували для чищення посуду.
В Україні в часи козаччини найпоширенішим було чорнило з бузини. Як зазначають історики, його виготовляли, розім’явши стиглі ягоди бузини і змішавши їх з водою, кип’ятили кілька разів, переливаючи після кожного кип’ятіння отриману рідину в інший посуд, таким чином фільтруючи. Наступного дня кип’ятили в казані на маленькому вогні до стану рідкої сметани. Цей розчин розливали у пляшки, додаючи для тривалого зберігання залізно-купоросної чи галунової потрави.
Можете спробувати приготувати таке чорнило з дітьми, якщо маєте можливість. Мої в дитинстві охоче б пристали на таку пропозицію.
Висушені і перетерті квіти чорної бузини здавна використовують і в кулінарії, зокрема, при приготуванні тіста, виготовленні вина для надання напоям мускатного аромату та смаку. До слова, у складі традиційної шведської горілки снапс, яка разом з оселедцем і сиром є атрибутом святкового застілля, також є бузина.
НАРОДНА МЕДИЦИНА ЗАСТОСОВУЄ ПЛОДИ ЛИСТЯ, КВІТИ І КОРУ
Плоди бузини чорної мають цілющу силу і у свіжому вигляді, і в сушеному. Свіжі ягоди бузини успішно використовуються для лікування гепатиту, виразкової хвороби та для їх профілактики. Вони також допомагають при невралгії. Сушені ж плоди використовують для лікування такої рідкісної хвороби, як малярія.
У квітах бузини чорної містяться холінефірні олії, рутин, валеріанова, кавова і яблучна кислоти. З них готують відвари або настої, які мають антибактеріальні та потогінні властивості і добре допомагають при простудних захворюваннях, ангіні, грипі, захворюваннях дихальних шляхів.
Не менш популярна в народній медицині і кора цієї рослини. З неї готують відвар, який вживають при захворюваннях шкіри і нирок, застосовують для ванн при подагрі, ревматизмі та артритах. Молоде листя використовують як сечогінний, кровоспинний, послаблювальний і протизапальний засіб.
