Антитерор і національний суверенітет: афганська специфіка

Зараз, коли США та їхні союзники почали бомбити укріплені позиції Талібану на північ від Кабула, ще важливішим стає питання про те, варто чи не варто США та їхнім союзникам вітати взяття старої афганської столиці ворожими Талібану місцевими афганськими силами. Якщо враховувати результати діяльності сил Північного альянсу під час їхнього правління в Кабулі, і, що більш важливо, те символічне послання, яке така перемога послала б найбільшій та визначальній групі афганського населення — пуштунам, то Америці та її союзникам потрібно зберігати дистанцію.

Північний альянс контролював значну частину далекої півночі Афганістану протягом кількох років після того, як у 1996 році Талібан захопив контроль над іншою частиною країни. Його лідер, етнічний узбек Рашид Дустум, розв’язав хвилю звірячих убивств та інших порушень прав людини, які за своєю жорстокістю можно порiвняти з найгіршими аналогічними діями Талібану. Холоднокровна бійня, влаштована Талібаном над більшe ніж сотнею афганців-шиїтів, йшла по п’ятах за аналогічним жорстоким знищенням прихильників Талібану, яке підтримував Північний альянс. Генерал Дустум відстежував хід цих подій, знаходячись у своїй новій комфортабельній віллі з басейном всередині.

Як і Талібан, Північний альянс активно займався виробництвом і розподілом опіуму. Але на відміну від Талібану Північний альянс не зробив жодних зусиль для того, щоб зупинити наркобізнес. Делегації, послані агентствами ООН та США за контролем виробництва наркотиків, підтвердили той факт, що Талібан у 1999—2000 роках скоротив більше, ніж наполовину обробіток опіумного маку причому без будь- якої міжнародної допомоги в якості компенсаційних виплат фермерам. Північний альянс не тільки не зробив того ж, але скористався виниклим дефіцитом і наступним зростанням цін, щоб розширити наркобізнес у себе.

Як і Талібан, Північний альянс допомагав і сприяв терористам. Одним з усього трьох терористичних груп, на які президент Буш вказав у своєму зверненні до Конгресу після атак на Нью-Йорк, було угруповання «Ісламський рух Узбекистану» (ІРУ), зараз перейменоване в «Ісламську партію Туркестану». За два останні роки кілька тисяч озброєних партизанiв з ІРУ перейшли з північного Афганістану через Таджикистан у Киргизстан, Казахстан та Узбекистан, щоб розпалювати там повстання.

ІРУ, активно підтримуване бен Ладеном, користувалося підтримкою і Північного альянсу, через територію якого воно могло спокійно пересуватися туди і назад. Таджики з Північного альянсу вітали той факт, що метою підривної діяльності ІРУ був Узбекистан, вони також отримували вигоду від його участі в торгівлі наркотиками.

Ймовірно, єдино позитивне, що можна сказати про цей зловісний альянс повелителів війни з півночі Афганістану — це той факт, що вони протистоять Талібану. Навіть якби вони були морально чисті, найбільш величезною проблемою залишилося б те, що вони були організовані та озброєні Росією і їм допомагає Іран.

Для більшості афганців, і особливо для пуштунів, незалежно від того, підтримують вони Талібан чи ні, така асоціація є останньою краплею, що переповнила чашу. Зрештою, саме вторгнення росіян було причиною бійні, що забрала життя 1—1,5 мільйона афганців за час з 1979 по 1989 роки.

Захоплення Кабула Північним альянсом здатне знов розпалити весь той національний гнів, який змусив піти Радянську Армію. І така негативна реакція не обмежиться межами Афганістану. Шістнадцять мільйонів пуштуні в Пакистані також візьмуться за зброю і спричинять в ядерній державі небачену дотепер нестабільність. Перед такою загрозою не залишиться осторонь і ворогуюча з Пакистаном сусідка — Індія, яка також має ядерну зброю.

Коротше кажучи, успішне взяття Кабула Північним альянсом може повернути всіх пуштунів назад до армії Талібану, настроївши проти США мільйони людей, від доброї волі яких залежить успіх американської кампанії. Насправді ці люди можуть відреагувати таким же чином, слід їм тільки відчути, що США дуже зблизилися з Північним альянсом. Тільки в тому разі, якщо США не будуть нікому допомагати і втручатися у внутрішньоафганські конфлікти, вони та їхні союзники можуть сподіватися, що їм вдасться грати вирішальну роль в остаточному політичному врегулюванні у цій країні.

Чи означає це, що США потрібно уникати контактів з Північним альянсом? Звичайно ж, ні. Північний альянс, також як i інші групи зі всього Афганістану, грає важливу роль у житті країни. Більше того, дуже важливо зробити так, щоб кожна з етнічних груп, якi підтримують Північний альянс, була належно представлена в майбутньому афганському уряді, яким би він не був. На щастя, і держсекретар США Колін Пауелл, і міністр оборони Дональд Рамсфельд усвідомлюють ці реалії. Нині проблема полягає в деталях забезпечення операцій на військовому і дипломатичному рівнях, що у такій ситуації буде зробити нелегко.

Проект Синдикат для «Дня»

С.Фредерік Старр, голова Інституту Центральної Азії та Кавказу, університет Джона Хопкінса (Вашингтон)