Олександр ВОЛКОВ: Для політреформи залишився травень, максимум — червень...

— Минулого четверга уряд Віктора Януковича отримав заряд політичної підтримки з боку Верховної Ради. Водночас, як це часто у нас буває, не обійшлося без конфлікту. Ваше трактування того, що відбулося?

— Справді, опозиція висувала певні вимоги до уряду. Їх було опубліковано у ЗМІ. Опозиціонери дійсно хотіли, щоб проголосували за закон про пропорційну систему виборів. Принаймні, розмови такі були. Але вони це говорили суто від себе. А ось кого було втягнуто до цього переговорного процесу, сьогодні не знає ніхто. Тобто вони говорили: мовляв, ми підтримаємо уряд із його програмою, якщо більшість підтримає нас. Хто конкретно вас повинен був підтримати? З ким саме велися переговори?

У четвер я розмовляв із керівниками фракцій більшості. Не є таємницею, що з ними всіма у мене хороші відносини. Розмовляв і з рядовими членами фракцій, і з прем’єр-міністром. Кажу: хлопці, мені-то ви можете сказати, — чи велися переговори і на яких умовах? Усі відповідають — ні. Більш того, напередодні деякі депутати більшості цікавилися моєю думкою — чи йти на такі кроки. Я сказав: ні, на це йти не можна. Це схоже на політичний шантаж. Тим більше, що ми маємо справу з процесами, які змішувати не можна. Зміна виборчого законодавства належить до політичної реформи. Це лише один її елемент, але аж ніяк не єдиний. Не можна з контексту пропозицій Президента щодо політреформи вирвати одну, проголосувати її, а про інші забути. А опозиція вихопила це питання, попутно їй трапилася програма уряду, і розпочався, на мою думку, недоречний торг опозиції невідомо з ким.

Якщо вони справді хотіли, щоб, як вони запевняють, їх не «кинули», то поставте ж це питання першим — перед голосуванням з програми уряду. Слід було заявити: спочатку проголосуємо з питання про вибори, а потім — з програми. Хоч одна подібна пропозиція була? Не було! Тому, я вважаю, жодних домовленостей не існувало. Це перше. За програму уряду представники опозиції проголосували абсолютно свідомо — це друге. Інша справа, якими мотивами вони керувалися, — на це запитання можуть відповісти тільки вони самі. Але висновок напрошується сам собою — наша опозиція по своїй суті опозицією не є. Я давно прогнозував, що домовитися буде дуже складно тільки з однією фракцією — комуністів. А що стосується всіх інших — у нас дуже багато спільного щодо стратегічних питань. Більшість і опозиція (крім комуністів) розходяться тільки в одному — в політичних апетитах. Сьогодні і команда більшості, і команди Ющенка, Тимошенко, Мороза борються за владу. Тут є дуже цікавий нюанс. Спочатку опозиція сказала: нас «кинули», ми їм цього не пробачимо, ми блокуємо роботу парламенту. Але до вечора того самого дня їхня позиція стала прямо протилежною: блокувати роботу парламенту немає жодного сенсу, давайте домовлятися. Що свідчить — уся ця опозиція дуже умовна. Іншими словами, опозиція опозиційна настільки, наскільки їй дозволяє влада.

— В інтерв’ю Українській службі Бі-Бі-Сі Президент України Леонід Кучма дав зрозуміти, що у разі успішного виконання урядом затвердженої нині програми перед Віктором Януковичем можуть відкритися нові перспективи. Чи можна вважати, що успішне схвалення програми є для прем’єра певним кроком на шляху до президентства?

— До останнього часу на слуху було безліч кандидатів від влади. Що стосується опозиції, тут запитань менше — очевидно, що йти на вибори самостійно визначилися Петро Симоненко, Олександр Мороз і Віктор Ющенко. Це три кандидати, які не те щоб не влаштовують владу, це ще невідомо, але цілком зрозуміло, що вони не йдуть від влади. Я неодноразово говорив, що підтримуватиму ту кандидатуру, яку назве Президент. Те, що сталося у минулий четвер, означає: від влади залишився один-єдиний кандидат. Я у цьому абсолютно впевнений. Я не скажу, що Леонід Кучма особисто вноситиме цю кандидатуру, але моя думка, що саме Янукович буде кандидатом від влади.

— Проте практично всі претенденти на роль кандидата від влади — досить сильні фігури...

— Якщо від влади, не дай Бог, буде два чи більше кандидатів — означатиме, що у нашій країні немає влади. Має бути один кандидат. І нехай єдиний кандидат сідає і домовляється з усіма іншими стосовно принципових моментів, у тому числі і щодо того, хто яке місце отримає після президентських виборів. Якщо полізе хто-небудь ще, програють усі. Тут слід дуже чітко і дуже жорстко розставити всі крапки над «і». Причому сьогодні, а не завтра. Кандидат один, всі інші — звиняйте. Час є, ще молоді, ще себе спробуєте.

— Що ви думаєте стосовно обрання прем’єр-міністра України Віктора Януковича головою Партії регіонів? Як ця подія може вплинути на його президентські перспективи?

— Особисто я вважаю, що це помилка. Претендент від влади не має права спиратися на якусь одну політичну силу. Тим більше, на політичну силу, яку, в принципі, крім Донецької області, серйозно ніде не представлено. Логічно запитати — що робити іншим партійним лідерам, які, по суті, готові підтримати Януковича? Якщо вони зроблять це, члени їхніх партій спитають: а чому не наш партійний лідер? Чому та партія, а не ми? А Партію регіонів створено всього-на- всього два роки тому. Починаються ревнощі. Це не приведе ні до чого хорошого. Дуже велика небезпека повторення долі НДП, яку свого часу називали «партією влади» тільки тому, що її голова був тоді прем’єр-міністром. Кінець історії всім відомий. Але в нашому випадку ситуація дещо інша. Попереду не парламентські, а президентські вибори. І набрати слід не 4-5%, а набагато більше. І підтримки однієї політичної партії, до того ж не вельми розкрученої, явно недостатньо. Тому абсолютно необхідно створювати коаліцію, але на паритетних засадах.

— В інтерв’ю нашій газеті один із представників Партії регіонів висловив думку, що необхідно узгоджувати єдину кандидатуру не тільки в межах сил більшості, але й у ширшому контексті, включаючи «Нашу Україну». Як ви ставитеся до такої ідеї?

— Що означає — узгоджувати єдину кандидатуру з «Нашою Україною»? «Наша Україна» вже визначилася зі своїм кандидатом, вони його назвали — це Віктор Ющенко. Що тут можна узгоджувати? Запропонувати: зніміть Ющенка, підтримайте Януковича? Вони вже протрубили у фанфари, заздалегідь упевнені в своїй перемозі. Все — питання з ними вирішене. Їхній представник іде до влади, і наш представник іде до влади. Вони не знімуть свого кандидата. Інакше ні у Віктора Ющенка, ні у тих, хто стоїть за ним, немає політичного майбутнього. Інша річ, якщо з’явиться комуністична загроза — конкретна загроза перемоги Компартії, тоді слід узгоджувати дії й обов’язково домовлятися. Найголовніше, що потрібно пам’ятати: у разі перемоги комуністів програють усі — і команда Ющенка, і команда влади. А цього за жодних умов допустити не можна.

— Але вже півтора-два роки, як у президентських рейтингах практично нічого не змінюється. Є лідер — Віктор Ющенко, і є ряд фігур, які стабільно займають місце у президентському рейтингу, проте з відчутним відривом...

— Ось тут я можу не погодитися. У кращі часи рейтинг Віктора Ющенка доходив до 35%, потім зупинився на 28, а нині він становить, за деякими оцінками, 20, за моїми даними — 18%. Подейкують, у Петра Симоненка сьогодні рейтинг 12-13% — це також спірне, є дані, що він становить 16- 17%. Отже, на сьогоднішній день рейтинг у Ющенка і Симоненка практично однаковий. А що стосується Януковича, то останнім часом він дуже активно почав набирати обертів і нині впевнено зайняв третю позицію з 7-8%. Але він щойно з’явився на політичному Олімпі, і йому просто не вистачило часу яскраво себе проявити. Він могутньо заявив про себе як губернатор певного регіону, де користується абсолютно безперечною підтримкою. Але таку саму могутню підтримку Віктор Янукович може отримати не в одній лише Донецькій, але й у Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Харківській областях. Що стосується інших регіонів, то за довіру тамтешніх виборців доведеться дуже серйозно поборотися, передусім, шляхом реалізації економічного і соціального блоків програми уряду. Тут найдоречніший улюблений вислів Віктора Ющенка: «Не словом, а ділом». У разі виходу до другого туру Ющенка і Януковича — я можу з вами грунтовно подискутувати щодо шансів на перемогу Януковича. Якщо те, що сталося у четвер, матиме логічне продовження з вуст Президента, це дуже серйозно. Пригадайте, раніше політики з табору Ющенка переконано говорили, що вони обійдуться «малою кров’ю». Але тепер так просто вже нічого не вийде. Доведеться підіймати меценатів рівня Жванії, Мартиненка, щоб ті виймали свої «трилітрові банки»...

— Ви неодноразово закликали представників нинішньої більшості співпрацювати з фракцією Віктора Ющенка. Певна співпраця наявна, проте членом більшості фракція Віктора Ющенка так і не стала. З чиєї вини?

— Із вини політичних амбіцій. Віктор Андрійович часто заявляв, що не він повинен приєднатися до більшості, а більшість повинна приєднатися до нього. За винятком, як відомо, однієї фракції. Це неприйнятне для більшості, це один із моментів політичного шантажу. Але, я ще раз акцентую, — і у більшості, і в Ющенка є одна і та сама ідеологія, ми говоримо про одне і те саме. Політичні амбіції не дозволяють сьогодні об’єднатися. Я говорив неодноразово — без фракції Ющенка нам нічого не вдасться, якщо йдеться про політичну реформу. Адже відомо, що для прийняття простого закону потрібно 226 голосів, а для прийняття змін до Конституції потрібно щонайменше 300. У більшості сьогодні є 240. Де знайти ще 60? У комуністів не знайдеш. Мороз і Тимошенко можуть піти на компроміс, але за певних умов. Але навіть ці 40 голосів не рятують ситуацію. Отже, єдина фракція, з якою слід домовлятися, — це «Наша Україна». Ось тут якраз доречно говорити про політичний торг. Ми виносимо основні питання щодо політичної реформи і домовляємося: фракція Ющенка за «це» положення голосує за умови, що за «те» голосують фракції більшості. Тобто необхідно узгодити весь пакет питань з політичної реформи і проголосувати за нього. Без Ющенка буде не просто складно, а практично неможливо втілити ці ідеї в життя.

— Чи не здається вам, що, обговорюючи політичну реформу, основні політичні гравці думають швидше про президентські вибори, і якщо вони у чомусь можуть бути згуртованими, то це у прагненні «забалакати» цю реформу, оскільки ні Ющенко, ні будь-хто інший з претендентів на роль майбутнього президента, об’єктивно не зацікавлені щось змінювати?

— Безумовно, і ми неодноразово повертаємося до цього питання. Я часто говорив — залишився травень, максимум — червень до прийняття рішення щодо політреформи. Починаючи з вересня, буде вже не до неї. Усіх гравців буде чітко оголошено, буде відкрито названо і представника від влади. І повірте мені — ніхто з цих претендентів не буде зацікавлений в ослабленні позицій майбутнього президента. Вони знаходитимуть будь-які методи, будь-які способи для того, щоб реформа не пройшла. Як поводиться так звана опозиція? Вони ж не підтримали жодне серйозне питання, що Президент запропонував для політичної реформи, крім одного — вибори за партійними списками. Інше їх мало цікавить. Їхня позиція зрозуміла — у них є дуже великі шанси через вибори за партійними списками отримати абсолютну владу в парламенті, а потім і провести політичну реформу — позбавивши президента, якщо це буде не їхній кандидат, реального політичного впливу.

— Представники опозиційної четвірки зуміли схвалити спільну декларацію стосовно подальших шляхів проведення політичної реформи. Чи можна це вважати ознакою реальної консолідації в опозиційному таборі?

— Абсолютно ні. Цей витвір не має права на життя через одну просту причину — його підписали політичні сили з різними ідеологіями. Це лише ілюзія, що вони разом. Переконаний, що ближче до виборів вони забудуть усі ці домовленості. Занадто велика ціна призу, що розігрується, — президентське крісло. Вся мораль піде геть набік.

— Останнім часом розмови про ваш намір створити власну фракцію якось вщухли. У чому річ — ви відмовилися від своїх ідей?

— Від своїх ідей я, звісно, не відмовився. Усього потенційних кандидатів до моєї фракції нараховується достатньо — понад 20 чоловік. Проблема полягала ось у чому. Коли ми сідали за стіл переговорів, мене запитували: Олександре Михайловичу, давайте визначимося, кого ми підтримуватимемо? Я говорив їм, що підтримуватимемо діючого Президента, голову парламенту і кандидата в президенти від влади. Запитують: кого ви маєте на увазі? Я відповідаю: Віктора Януковича. Вони мені: ну, ви розумієте, по-перше, він не настільки сильний, по-друге, у пресі останнім часом почала з’являтися інформація, що і Президент не дуже задоволений ним, по-третє, почали з’являтися чутки, що, швидше за все, його чи то в травні, чи то восени взагалі знімуть. Кажуть, давайте краще посидимо, почекаємо... Одним словом, вони не кажуть «ні», але і дуже мляво кажуть «так». Проте я цілком упевнений, що нині ситуація докорінно зміниться. Прикладом тому щойно пролунавший телефонний дзвінок — кілька кандидатів на вступ до нашої фракції хочуть приїхати поговорити. Це ті люди, які кілька днів тому переконували мене не поспішати. Але після прийняття програми уряду їхня думка змінилася. Я думаю, питання щодо фракції найближчим часом ми закриємо.