«Перший параграф»

Звільнити голову Національного банку України з посади можна тільки у трьох випадках: смерті, поганого стану здоров’я або за власним бажанням, а у випадку з поданням на звільнення Володимира Стельмаха немає жодної з цих причин. Про це заявив глава парламентської фракції «Наша Україна» Віктор Ющенко, висловлюючи задоволення фактом відмови Верховної Ради проголосувати вчора за відставку В. Стельмаха. «Це рішення свідчить про те, що у парламенті залишилися здорові сили, які зможуть відстояти національні інтереси», — сказав лідер фракції. Він підкреслив, що Нацбанк повинен залишатися аполітичною струк турою, повідомило агентство Інтерфакс-Україна.

Глава фракції «Наша Україна» також відзначив, що позитивно ставиться до запропонованого Президентом на посаду голови НБУ Сергія Тігіпка як до професіонала у банківській справі. Разом з тим, відзначив В. Ющенко, кар’єру в НБУ «не з цього треба починати». «Якщо з такою брудною методикою отримання портфеля починається кар’єра, — це аморально, це політично неправильно», — вважає він.

Лідер «Нашої України» заявив також, що новопризначений прем’єр Віктор Янукович ще не виконав «перший параграф», який би забезпечив ефективну роботу майбутнього уряду, — консолідацію з демократичною коаліцією парламенту, без якої неможлива плідна діяльність Кабінету Міністрів. «Головне — утримати систему макроекономічних цінностей, які задають правила гри для бізнесу. Ці правила будуються на серії логічних кроків, і перший з них — у стінах парламенту. Прем’єр повинен володіти демократичною коаліцією у парламенті, яка базується на здоровому грунті та віддана інтересам країни», — сказав В. Ющенко. За його словами, цей «перший параграф» поки не виконано. «Все інше в економічних кроках, можливо, задумано і правильно, але доля їхня може виявитися сумнівною», — підкреслив депутат.

Серйозними питаннями, які стоять перед урядом, В. Ющенко назвав макроекономічні проблеми, які виникли, починаючи з того, що «країна вже два роки не виконує центральний бюджет, як і десять років перед цим». «Шість млрд. — це серйозна політична відповідальність. Комусь ці гроші, передусім за соціальними програмами, не дійшли», — сказав він.

Ще одним серйозним питанням, що стоїть перед урядом, лідер «Нашої України» назвав диспропорції, «в які увійшла Україна за системою негативного торгового сальдо». «Ми живемо з півмільярдним дефіцитом торгового сальдо. Це навіс, який сформувався над цінами, валютою і бюджетною стабільністю, і на нього треба реагувати дуже грамотно», — відзначив В. Ющенко, додавши, що Україна також вийшла за рамки «державного контролю у програмі приватизації». «Сьогодні ми маємо найнижчий інвестиційний рівень в Україні. Це фундаментальні проблеми, і якщо на них не буде дано відповіді, все інше — економічні забави, які не дадуть серйозного ефекту», — підкреслив лідер блоку, що програв боротьбу і за більшість, і за уряд.

КОМЕНТАРI

Леонід КРАВЧУК, фракція СДПУ(О):

— Можливо, більшість не набрала необхідну для відставки глави НБУ кількість голосів через те, що деякі її члени не визначилися зі своїми позиціями. Особисто я голосував за відставку В.Стельмаха не тому, що маю щось проти нього, а лише з міркувань політичної доцільності. Що ж стосується комітетів, то напередодні ввечері ще не все було вирішено, зокрема, щодо бюджетного комітету. Це питання мають узгодити між собою дві групи — «Демініціативи» та «Народний вибір». Коли рішення, яке буде знайдено, буде включено у проект відповідної постанови, де розписуватимуться всі посади голів комітетів і їхніх перших заступників, то можна буде вирішувати, ставити його на голосування чи не ставити. Загалом, на мій погляд, організованої, згуртованої більшості, яка думала б про інтереси України і її народу, у нас немає. У нас є депутатські групи, які на перше місце ставлять інтереси — щодо посад, крісел, номерів автомобілів тощо. От якби можна було для 226 депутатів більшості утворити 226 комітетів, дати кожному по «Мерседесу», а потім додати ще й стільки ж міністерських крісел, — тоді проблем із голосуванням не було б. На жаль, чимало нинішніх депутатів прийшли сюди не виконувати свої повноваження, а використовувати їх із вигодою для себе. Це найгірше, що можна уявити... Проте про розвал більшості сьогодні, поза сумнівом, не можна говорити, тому що одне це голосування ситуації ще не визначає. Треба працювати.

Олександр ВОЛКОВ, фракція СДПУ(О):

— Трапилося те, що трапилося, і це нормально. Я не раз говорив, що більшість існує де-юре, де-факто її немає. Чи треба перерозподіляти парламентські комітети? Думаю, так, бо меншість своїм голосуванням по прем’єру показала, що вона стоїть в жорсткій опозиції до влади. За таких умов — адже представники опозиції головують у переважній більшості комітетів — про яке проведення спільними зусиллями із коаліційним урядом політичної реформи може бути мова?

Георгій КРЮЧКОВ, фракція КПУ:

— Амбіцій багато, задовольнити їх усі практично неможливо. Як далі розвиватимуться події навколо посади голови Нацбанку? Якщо Президент не відступить, то позитивний результат стосовно відставки Стельмаха рано чи пізно буде отримано. Якщо ж він дійде висновку, що непотрібно професіонала зміняти — нехай працює, то такий варіант завдасть удару по більшості, одному з фігурантів процесу формування якого було обіцяно таку престижну посаду. В цьому випадку може розпочатися процес розпаду більшості. Однак трагедії із цього робити не треба, — парламент спроможний рухатися уперед, оскільки закони можуть і будуть прийматися і ситуативною більшістю.

Вікторія ПОДГОРНА, Центр соціально-політичного проектування:

— Голосування у четвер по кандидатурі голови НБУ стало першим «дзвоником» щодо того, що створена більшість (вельми нестійка саме в кількісному співвідношенні), стоїть на хитких позиціях. Ефект підсилюється й тим, що поряд з двома лідируючими групами (київською та донецькою) в «гру» намагається вступити третя — група «Трудової України». І тут може спостерігатися певний конфлікт інтересів, адже у кожної з них є свої амбіції. Водночас існують ще й «аутсайдери», які можуть таким чином протестувати проти невключення їх у число пріоритетних гравців. Для вирішення ряду власних проблем представники більшості намагатимуться активізувати процес перерозподілу парламентських комітетів. Якщо більшості вдасться зробити повторний «переділ», то це буде використано як «спокуса» для опозиційних сил. Не виключено, що останні будуть зацікавлені в переході на сторону більшості з метою отримання хоч якогось впливу. (Адже, якщо всі комітети будуть на боці більшості, то опозиції буде дуже важко існувати, особливо з точки зору бізнесу). Ймовірно, така тактика більшості буде використана для того, щоб збільшити свої лави. Однак це не буде ознакою вирішення внутрішньополітичної кризи.

Олександр ДЕРГАЧОВ, головний редактор журналу «Політична думка»:

— Судячи із вчорашнього голосування відносно звільнення Стельмаха з посади голови Нацбанку України, дехто, очевидно, не задоволений етапом розподілу урядових портфелів та планами подальшого розподілу як в масштабах парламенту, так і на рівні губернаторів на місцях. Схоже, недостатній і рівень довіри до тих домовленостей, які досягнуто парламентською більшістю. Згідно з поточною інформацією, голосування по Стельмаху мало йти в пакеті з питанням перерозподілу парламентських комітетів. Можливо, саме прийняті рішення про цей перерозподіл і вплинули на результат голосування.

Щодо подальшої долі більшості, то, на мою думку, утримувати дієздатну більшість буде надзвичайно важко, оскільки там немає запасу голосів: незадоволення якоїсь із фракцій чи навіть звичайне незабезпечення дисципліни голосування ставить під сумнів «проведення» будь-якого рішення. За цих умов «Наша Україна» має шанси розіграти тактику «золотої акції», але чи зможе вона нею скористатися?

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія» (www.for.com.ua):

— Я можу тільки передбачити, що, можливо, спрацювали два моменти. Перший — суто зовнішній. Після того, як оголосили реакцію МВФ на можливе залишення посади Стельмахом та появу Тігіпка, ця позиція досить резонансно прозвучала в Україні. Після цього, звісно, у політичного керівництва країни з’явилася серйозна проблема, — чи загострювати зараз відносини з міжнародними організаціями? Я думаю, у Києві взагалі не чекали такої жорсткої реакції, і до останнього розраховували, що весь маскарад із коаліцією і більшістю Захід схвалить більш позитивно. Тут, можливо, спрацював елемент несподіванки, який вплинув на прийняття рішення стосовно Стельмаха — Тігіпка.

По-друге, я висловлю версію щодо корпоративного розкладу. У принципі, за фактом формування осі Янукович — віце-прем’єри і збереження сценарію з Тігіпком, виник такий собі нестандартний образ системи стримувань і противаг. З одного боку Янукович, який позиціонується як вольова і сильна людина, але досить серйозно обставлений фігурами у самому уряді, зважаючи на дуже серйозний статус його першого віце-прем’єра Азарова.

Фактично весь економічний блок у руках не прем’єра, а віце- прем’єра. По-друге, у разі появи Тігіпка як представника ще однієї корпоративної групи на позиціях НБУ, фінансовий інструментарій економічної політики також буде в руках конкурентів. Ситуація могла би бути надто цікавою. Я думаю, що риторичне запитання, як «розкермовувати» цю ситуацію, все-таки виникло. Одна справа, як домовлятися про компроміс, а інша — його реалізовувати.

Треба враховувати і той факт, що у нас коаліція не політична, а арифметична, і народ у таких пікантних питаннях визначається, передусім, за себе.

Володимир СОНЮК, «День», Ірина КУХАР