«Полювання» вдалося
Та відчуття катарсису все ж таки немаєМикола ТОМЕНКО, директор Інституту політики:
— Це показовий приклад такого оригінального явища як українська політика. Кожне екстремальне рішення приймається не як результат спланованої технології його забезпечення, а як результат «цікавого» і трохи несподіваного збігу об’єктивних і суб’єктивних обставин. Тут це — зацікавленість команди Президента, розгубленість і неузгодженість дій «Громади», побоювання комуністів іти проти сформованої хвилі громадської думки щодо депутатської недоторканності. Іншими словами, «справа Лазаренка» — це збіг обставин, а не наслідок системної антикорупційної політики влади. В діях спікера під час слухання справи Лазаренка я не бачу імпровізації. Гадаю, «генеральна лінія» йому «читалася» і він її виконував.
Володимир ВОЙТЕНКО, доктор медичних наук, професор:
— Політичне значення цієї історії полягає в тому, що така людина як Лазаренко може зайняти в Україні високі пости віце-прем’єра і прем’єра. Може бути рекомендована Президентом і пройти затвердження Верховною Радою. Хоча в мене немає доказів, але немає й сумнівів у тому, що під час його призначення тим, кому слід, були відомі моральні якості Лазаренка. Другий момент цієї історії — один мафіозно-політичний клан «здає» інший, коли йому це вигідно. Отакий «тераріум однодумців». А найголовніше те, як тепер виглядає О.Мороз, який неодноразово заявляв про своє задоволення і захоплення «менеджерськими талантами» Лазаренка. Як тепер бути з тандемом «гроші плюс імідж» на президентських виборах? Щодо самого обговорення у ВР, то факт політичного безкультур’я полягає в призначенні Лазаренка прем’єром і в тому, що він так довго не був притягнутий до відповідальності. Характер обговорення — це вже наслідок.
Сергій НАБОКА, генеральний директор УНІАР:
— У принципі, рішення цілком логічне. Нехай суд доводить або спростовує його вину. Якщо такий скандал уже розгорівся, то, звичайно, нікому не хочеться виступати в ролі організації, яка покриває, бо інше рішення дуже б нагадувало кругову поруку. Із другого боку, рішення також свідчить про відсутність корпоративних інтересів у середовищі органу законодавчої влади, тому що це достатньо небезпечний прецедент.
Лазаренко правильно зробив, що поїхав із країни. Пам’ятаєте прецедент iз Звягільським? Я не переконаний, що з Лазаренком не буде такого самого: пересидить кілька років десь, а потім повернеться на білому коні.
Борис НІКОЛАЄВ, Київ:
— Те, що відбувається зараз у нашому політичному істеблішменті, — це, в принципі, таємниця за сімома печатями. У нас немає відкритої політики. А там, де її немає, невтаємничена людина може судити про неї лише з того, що говорять втаємничені. Я прочитав інтерв’ю з Єльяшкевичем у вашій газеті й мені здалося, що багато в чому він має рацію. Особисто мені Лазаренко абсолютно несимпатичний, бо він, як і багато інших у нашій правлячій еліті, думає про себе, а не про країну.
Анатолій РУДЕНОК, Київ:
— Напруження слухання, звичайно, було сильне. Але чи потрібне воно? Я розумію, що люди обурені, і дуже добре, що є такий осуд. Але якщо ми будемо влаштовувати розбірки на такому високому рівні, то коли ж парламент почне займатися справжньою роботою?
Дмитро ХРИСТОВ, Полтава:
— Я здивований, що Верховна Рада дала згоду. Неприємно здивований. На сьогодні вірити, що все буде вирішено справедливо згідно з законом, дуже важко. Зі слухання, з преси зрозуміло, що ця справа замовна. Комусь це сьогодні треба. Звичайно, якщо людина винна, вона повинна відповідати. Але чому це відбувається вибірково? Чому, наприклад, Волков у стороні, хоча про нього стільки ж публікацій у тому ж «Голосі України»? У мене немає підстав стверджувати, що Лазаренко украв ці мільйони. І мені вже набридло слухати в тролейбусах і скрізь, що заберуть у Лазаренка гроші і збільшать пенсію, зарплатню. Це смішно. І страшно. А з іншого боку, незрозуміло, навіщо було з самого початку призначати Лазаренка віце-прем’єром, а потім і прем’єр-міністром, якщо всі ці справи за ним тягнуться вже давно? Адже в такій важливій справі все має грунтовно вивчатися. І якщо зараз всі ці факти спливають, то, Боже мій, — це така новина для тих, хто його призначав?! Мені здається, звідси чітко проглядається замовлення. Просто чимось треба відволікти людей.
Випуск газети №:
№31, (1999)Рубрика
Nota bene