Рада чужої волі

У скільки обійдеться виборча кампанія бюджету? Відповідь на це запитання дав Центрвиборчком. ЦВК просить в уряду понад 1,5 млрд. гривень на організацію та проведення президентських виборів-2010. Зауважимо: відповідно до недавно прийнятих змін до Закону «Про вибори президента», кожний із кандидатів має право делегувати по два представники в територіальні й дільничні виборчі комісії. У ЦВК передбачають, що учасників президентської кампанії буде не менше 30, тому левова частка фінансування піде на зарплату членам виборчих комісій на місцях.

Президентські вибори і напряму, і опосередковано вплинуть на долю єдиного законодавчого органу країни. У цьому не сумніваються, опитані «Днем» експерти. На жаль, за прогнозами політологів, виборчий вплив на ВР негативно відіб’ється: по-перше, на авторитеті самого парламенту; по-друге, на іміджі України у світі, ну; і, нарешті, — на добробуті жителів нашої держави. Причина — на поверхні. У виборчий період кандидати на найвищу посаду, отже і їхні соратники в Раді, автоматично знімають із порядку денного невигідні, непопулярні з електорального погляду законодавчі питання.

Рішення, передусім, реформаторського характеру за нинішніх кризових умов потрібні країні як повітря, але, судячи з усього, про їхній розгляд найближчі (як мінімум) півроку, а тим більше — затвердження, не може і йтися. Словом, кризова ситуація в різних сферах буде законсервована доти, доки Центрвиборчком не назве переможця виборів-2010.

Із поновленням у вересні роботи Верховної Ради в сесійній залі будуть яскраві агітаційні видовища, а не законодавчий «хліб», — упевнені експерти. Про те, як мінімізувати вплив грядущих виборів на і без того небездоганну роботу депутатського корпусу, — експерти «Дня».

Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардаріка»:

— Гадаю, депутати регулярно влітку збиратимуться на засідання, оскільки це знову-таки демонстрація турботи про народ і бажання показати, що в кризових умовах вони не відпочивають, а реально працюють. Разом із тим кворуму не буде, і ми побачимо, де вони реально перебувають у цей час — на Гаваях, Мальдівах, Маямі-Біч.

Як зміниться робота парламенту восени і як на ситуацію у ВР вплинуть президентські вибори, що наближаються? Безперечно, вплинуть, оскільки парламентська трибуна — неперевершена можливість для піару і всі, в кого буде така можливість, старатимуться цю можливість використати. У тому числі, до речі, і технічні кандидати. Навряд чи це можна змінити...

А ось щодо законодавчої роботи, зауважу наступне. Я загалом ставлю під сумнів ефективність представницької влади як такої з погляду інтересів виборців. Отже, плекати надію щодо осінньої сесії ВР не варто. Ми бачитимемо те ж саме, що бачили й раніше, — імітацію політичного процесу та реалізацію власних бізнес-інтересів.

Узагалі, потрібно зауважити, що виклики, які стоять перед Україною, і відповіді на них депутатів — речі несумірні. Якість нашого парламенту надзвичайно низька.

Тоді, коли нічого запропонувати суспільству, коли ні уряд, ні опозиція не роблять адекватних кроків у кризовій ситуації, вони вимушені імітувати політичну діяльність, у тому числі за допомогою блокади Ради. Причом підстави для блокади часто змінюються: то історія зі скандалом за участю голови МВС, то вимога про підвищення прожиткового мінімуму тощо. Словом, популізм упереміш з емоціями. Але я хотів би зауважити, що блокада саме нам — громадянам України — обходиться дорого. Ви, я, інші українці свій робочий час оплачуємо самі, одночасно виплачуючи зарплату депутатам. У цьому значенні блокада виглядає актом непристойності стосовно суспільства.

Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:

— Недавні закриті конституційні домовленості призвели до того, що центр прийняття рішень перенісся з сесійної зали в кулуари. Причому, що важливо: кулуари не ВР, а штабні кулуари кандидатів у президенти. Тобто, по суті, парламент став таким собі он-лайн телешоу, а не центром ухвалення рішень. Важливі рішення приймаються поза стінами парламенту і приймаються не депутатами.

Чим ближче президентські вибори, тим більше парламент використовуватиметься як система стримань і противаг у боротьбі ПР та БЮТ. По суті, IV сесія закінчилася констатацією нічиєї у боротьбі між Януковичем і Тимошенко. Сторони створили таку систему, що не допускає перемоги опонента і таким чином триває гра за те, щоб не дати опоненту переваги у ВР. Така система зберігатиметься й надалі. Також до цього додасться театральний ефект у вигляді бійок, заяв, демаршів. Ці «спецефекти» супроводжуватимуть роботу ВР найближчі півроку.

У такій ситуації парламент, за великим рахунком, нічого важливого (де неможливий стратегічний компроміс між Партією регіонів та БЮТ) не ухвалюватиме. Разом із тим, на найближчому порядку денному бюджет, тому найбільші політичні сили парламенту шукатимуть компроміси, йтимуть на взаємні поступки. Але, підкреслюю, не більше того. Кардинально ситуація у ВР не зміниться.

Світлана КОНОНЧУК, керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень:

— Боюся здатися поганою Кассандрою, але, на мою думку, зараз, під час позачергових сесій ВР, та й після літніх канікул робота парламенту буде пустоцвітною. Говорити про продуктивність парламенту з погляду, щонайменше, засад реформ немає підстав.

Максимум енергії буде направлено на передвиборний піар. І ми — як громадяни — повинні, на жаль, налаштуватися на перегляд чергового шоу. Але ці безплідні шоу призводять, як мінімум, до зменшення інтересу людей до того, що відбувається в Раді, а також до падіння рівня очікувань громадян. Стиль діяльності парламенту, який зараз має місце, провокує сильну соціальну апатію та недовіру до політики, політиків, органів державної влади.

Конфронтація Партії регіонів та БЮТ у парламенті продовжиться з новою силою. Не виключено, що восени будуть нові спроби відправити уряд Юлії Тимошенко у відставку. А ось після президентських виборів побачимо спроби внести зміни до Конституції (не такі радикальні й серйозні, як розроблялися Тимошенко — Януковичем).

Конституційний процес, який повинен був би бути державотворчим, у нас понадміру політизований. Дійшло вже до того, що окремі депутати почали вносити на розгляд ВР свої проекти Конституції. Це, в принципі, дозволене, однак то є нонсенс, оскільки окремий депутат не може бути виразником політичної платформи цілої держави. Його платформа, як правило, звужена до власних, індивідуальних переживань і бачень.

Деякі політичні сили створюють штучні підстави для бездіяльності парламенту за допомогою блокади. Такий підхід застосовується тоді, коли аргументи в дефіциті. Депутати повинні затверджувати рішення голосуванням, а не блокуванням. Однак оскільки така діяльність (або, швидше, бездіяльність) не заборонена, формально претензій до депутатів пред’явити неможливо. Єдине, що в такій ситуації можна й потрібно робити, — реагувати на виборах.

Віталій БАЛА, директор Агентства моделювання ситуацій:

— Передусім, зауважу, що до останнього часу робилося все для того, щоб дискредитувати парламент, тому нашим «дорогим» депутатам потрібно поставити тверду трійку за те, що вони взагалі змогли вижити. Відтоді, як у країні стартувала президентська виборча кампанія, парламент почав використовуватися як трибуна для агітації. У те, що ситуація зміниться з початком нової сесії, віриться насилу. У вересні, повернувшись із відпусток, депутати по повній програмі використовуватимуть трибуну ВР для гучних заяв — це факт. На превеликий жаль, у таких умовах навряд чи варто чекати яких-небудь серйозних законодавчих процесів, які б поліпшили рівень життя громадян (це можливе лише у випадку прийняття непопулярних рішень).

Деструктивною, на жаль, гадаю, буде й президентська виборча кампанія.

Кожний намагатиметься мобілізувати свій електорат таким чином, щоб почати воювати зі своїм опонентом, і цей примітивний технологічний процес «свій—чужий» призведе до ще різкішого погіршення ситуації щодо взаєморозуміння в українському суспільстві. Можуть бути не лише суди, але й небажання тих, хто програє вибори, визнати їх. Тобто може бути дуже сумнівна легітимізація.