ЗАПИТАННЯ «Дня»

Сергій КРИМСЬКИЙ , доктор філософських наук, головний науковий співробітник Інституту філософії НАН України, дійсний член Нью- Йоркської академії наук:

— Взаємовідносини України та Росії утворять унікальну історичну опозицію двополюсної взаємодії, яка (при всіх можливих позитивних і негативних її оцінках) набувала часом вигляду динамічної системи. Ця система була багатоаспектною і виявляла у різні епохи різні результати і функції взаємодії. У період Київської Русі таким результатом була взаємодія південних і північних слов’янських племен Східної Європи, що привела до їх державного об’єднання під егідою Києва. У період автономного розвитку України та Московії їх історична взаємодія результується у протистоянні європейських орієнтирів України та євразійських сил Росії (XV — XVI ст.). З XVII століття при державному домінуванні Росії Україна здійснює культурний вплив на російську духовність. У XIX столітті взаємодія цих країн набуває вигляду колоніальних відносин російської метрополії та української «периферії». Хоч при цьому, нарівні з опозицією українського національного радикалізму російському шовінізмові, з’являються і культурно-синтетичні феномени духовності типу регіональної культури Києва, що об’єднує росіян та українські витоки. ХХ століття під маркою союзницьких відносин України та Росії у складі СРСР маніфестує повний диктат московського центру.

Із виникненням незалежної України її відносини з Росією зберігають стан системності (характерний для зв’язків європейських країн) при дотриманні автономних інтересів сторін, особливо в економічній галузі. Які функції виявить ця система у майбутньому, можна тільки здогадуватись і сподіватися на краще.

Сергій МАХУН , «День»:

— Ми повинні відмовитися від принципу побудови взаємовідносин Росії та України на кшталт матрьошки. Рівень їх не можна будувати за моделлю — США і Канада, а, звичайно ж, за моделлю США — Велика Британія. Без англосаксонських елементів не була б можливою побудова американського суспільства. Пригадаємо Київську Русь. Ще за 70 років до Михайла Грушевського видатний український учений-енциклопедист Михайло Максимович з фактами у руках розгромив теорію Погодіна («Москва — третій Рим», Москва — правонаступниця і спадкоємиця Київської Русі); М.Максимович обгрунтував тезу про «українськість» Київської Русі. Треба нарешті відокремлювати «зерна від полови», а то у нас розвиваються дві крайності — одні голосять, панічно бояться зближення Києва з Москвою, а інші — готові безоглядно стати під руку кремлівського «білого царя», як це зробили у 1654 році в Переяславі українські козаки та селяни.

Дмитро КИСЕЛЬОВ (Москва), журналіст, ведучий інформаційних програм українського телеканалу IСTV:

— Відносини Росії та України — тут можлива модель США—Велика Британія. За зовнішніми параметрами ми близькі великі країни, котрі випробовують довіру одна одної. Сучасна система наших загальних цінностей багато в чому «перекочувала» з радянської епохи. І нам вона зрозуміла «за умовчанням». Наприклад, Росії не дуже подобалося, але прощалося те, що міністр оборони України брехав з приводу збитого російського літака, прощалися факти відмивання «брудних грошей», тиражування піратських дисків. Але ці три пункти абсолютно неприйнятні, наприклад, для відносин США і Канади, США і Великої Британії... Парадокс, але збитий російський літак, всупереч очікуванням, зіпсував відносини України не з Росією, а зi США. Безумовно, у нас особливі відносини й особливе взаєморозуміння... в спільному прагненні до «світлого майбутнього».

Євген ГОЛОВАХА , кандидат філософських наук:

— Я думаю, що партнерські відносини між Україною і Росією (котрих у нас ще не було і котрі ми спостерігаємо, наприклад, у США і Великої Британії), можливі й необхідні за певних умов, які і Росії, й Україні доведеться виконати. Для Росії: відмова від фантомного болю з приводу втрати старого імперського простору, де вона визначала ситуацію; друге — гармонізація внутрішньоетнічної ситуації у країні й закінчення громадянської війни у Чечні. Для України назву також дві умови: подолання паразитичного синдрому, який ми спостерігаємо, наприклад, стосовно російських енергоносіїв у нашій країні; необхідно подолати романтичний націоналізм, котрий відповідав духу й часу козацької вольниці Дикого Поля й Запорозької Січі, тобто відмовитися нарешті від атрибутів незалежності або суверенітету часів Середньовіччя. Атрибутів, абсолютно не відповідних духу ХХIстоліття.