«2020-й загострив відчуття Цінності особистого спілкування»

Володимир КВУРТ, ексмер міста Винники, засновник ГО «Великий Львів», депутат Львівської обласної ради

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

 «2020-й  загострив відчуття Цінності особистого спілкування»

Володимир КВУРТ, ексмер міста Винники, засновник ГО «Великий Львів», депутат Львівської обласної ради:

1. 2020 залишиться в історії роком COVID-19. Ми відчули крихкість людської цивілізації, отримали можливість дати оцінку системі організації влади – як у державі, так і на місцях, її ефективності в рішеннях та у доборі фахівців. Усвідомили потребу координації зусиль на наднаціональному рівні в питаннях не лише тероризму, екологічної безпеки та інших, визнаних ООН, викликів людства, а й у протидії епідеміологічним загрозам. Зрештою, ми стали свідками того, як теоретичні рекомендації ВООЗ проходили випробовування в реаліях боротьби за життя посеред страхів та невідомості. Зрозуміли, що кордони можуть стримати туриста, та безсилі перед арміями і вірусами, без належної моделі важелів реагування.

Велике сподівання, що і Україна зробить висновки і змінить своє ставлення до науки, технологій та вітчизняних виробників, усвідомить необхідність реформ у державному управлінні, а особливо – в підготовці та залученні професійних кадрів. Зуміє в проблемах і викликах побачити шлях до успіху.

2. Для мене героями року стали наші медики, які, незважаючи на реальний стан наших медзакладів, проблеми перехідного етапу реформи, брак належної опіки держави, часто – ціною власного здоров‘я, боролися за життя кожного українця. І, звичайно, волонтери та підприємці, які у найважчі дні не дали розвинутися колапсу в медичній сфері.

Місце антигероя року варто віддати президентові нашої держави. Так бездарно розтринькати довіру суспільства, при цьому не на реформи, очікувані та обіцяні зміни, а на продукування «відосиків» і документальної версії серіалу імені президентської партії, на боротьбу з патріотами, демонстрацію нерозуміння місії президента та Української історії, відсутність стратегічного бачення та дріб’язковість.

3. 2020-й дещо змістив акценти сприйняття: від тактильної насолоди газети до мобільного комфорту електронної версії. Проте інтелектуальний дайджест до кави і надалі не відпускає ранкову звичку. І якщо характеризувати редакційну політику, то найкраще пасує слово «цілісна». Ця, власне, унікальність і приваблює.

Тисячолітня історія української державності, перемоги, досягнення і уроки, поєднані з роздумами і проєктами сучасників. І нелегко виокремити авторів, бо немає випадкової пересічності, за що велика подяка всьому колективу видання і, безперечно, головному редакторові – пані Ларисі Івшиній. За позицію, за думки і ідеї, за утвердження України у вічності, за «День» з великої літери.

4. Ми набираємося сил у домашньому затишку, родинній турботі, любові, у мріях, що змінюють світ, і у тихому слові подяки за нашу працю. Цей рік – не виняток. Проте надихала самопожертва наших волонтерів і добродійників, які, попри війну та економічне виснаження, допомагали нашій медицині, і лікарів, які не сховалися, а сумлінно виконували свій обов’язок, особливо – на першому етапі поширення пандемії в умовах інформаційного вакууму і панічного страху .

5. Важко знаходити нові сенси чи цінності, якщо за плечима – тривалий життєвий шлях. 2020-й  загострив відчуття Цінності особистого спілкування, комфорт особливої атмосфери, яка виникає лише при особистому спілкуванні, відчуття натхнення від колективного обміну думками та прийняття спільного рішення в середовищі однодумців.

6. «День» – це м’який знак українського інформаційного простору. І дуже хочеться, щоб він звучав голосніше.

Підготувала Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів