Юрій ЛЕВАДА: «Майже половина населення Росії не схвалює підписаний з Україною договір...»

Безумовно, так само цікава інформація про ставлення росіян до «великого» російсько-українського договору і статусу Севастополя, надто враховуючи майбутні парламентські і президентські вибори в Росії. Вона свідчить, що ідеї політиків, які відчувають значний дискомфорт із приводу української незалежності, матимуть певний масовий попит на російському політичному ринку.

— Які на сьогоднішні рейтинги президента, прем’єр-міністра, керівників верхньої і нижньої палат Федеральних зборів?

— Діяльність президента схвалюють (і це давно вже не новина) всього 6 відсотків громадян, а 90 відсотків не підтримують Бориса Єльцина. Майже 70 відсотків опитаних вважають, що навіть якщо це вплине на стабільність у країні, глава держави має піти зі свого поста вже найближчим часом.

Що стосується керівників палат, то Геннадія Селезньова підтримують сьогодні 28 відсотків жителів, а Єгора Строєва — 21 відсоток.

Однак найвищий рейтинг у прем’єр-міністра Євгенія Примакова: його діяльність схвалюють 56 відсотків громадян. І хоч більшість населення країни не плекає надій на те, що найближчим часом у Росії вдасться досягти змін на краще, все ж Примакова дуже багато хто підтримує — як гаранта відносної стабільності і спокою, котрий зуміє втримати країну від розвалу.

Нинішній прем’єр — новий для Росії тип керівника. Хто раніше ставав біля штурвала державного корабля? Або колишній директор заводу (як, наприклад, Микола Рижков, Віктор Черномирдін), або колишній секретар обкому (найбільш яскраві приклади: Михайло Горбачов, Борис Єльцин). А на такому високому посту потрібна не тільки господарська практика. Необхідні й політичний досвід, ерудиція, широкі знання, розуміння історичних закономірностей. Примаков значною мірою володіє цими якостями. Людям подобаються його грунтовність, спокій, урівноваженість. За своїм характером він не публічний політик, не вождь, однак говорить без папірця, грамотно, цінує гумор і сам уміє пожартувати. Такої масової підтримки, яку має сьогодні Примаков, не було за останнє десятиріччя ні в кого, крім Бориса Єльцина на початку 90-х. Нині прем’єр є постаттю, що об’єднує навколо себе багато політичних сил. У нинішній непевний час це надзвичайно важливо.

— Розвал економіки, найсерйозніші помилки реформаторів багато в чому дискредитували ідеї ринкових перетворень, демократії. Чи допомагає це комуністам укріпити свої позиції?

— Ні, цього не відбувається. Останнє лютневе опитування засвідчило, що прихильність до компартії мають 22 відсотки громадян. Приблизно так було і рік тому, і два, і три...

— І останнє запитання. Що вас найбільше турбувало, викликало тривогу під час аналізу відповідей, отриманих у ході соціологічних досліджень?

— Мабуть, те, що більше як 40 відсотків громадян «повністю згодні» і «скоріше згодні» з тим, що росіяни в Росії повинні бути офіційно визнані головною нацією. Насправді це фактично так і є, але тут непокоїть інше. Така масова підтримка націоналістичної ідеї «Росія — для росіян» не кращим чином характеризує рівень масової свідомості. Це може мати далекосяжні наслідки. Погляньте, 78 відсотків наших громадян вважають, що Севастополь має належати Росії. І майже половина населення не схвалює підписаний з Україною договір, бо спочатку, мовляв, потрібно було врегулювати невирішені питання. Така спрямованість мислення викликає у мене тривогу. Зрозуміло, воювати з Україною через Севастополь ніхто не збирається, але і зміцнювати дружбу з нашим сусідом за наявності таких настроїв людей буде важкувато...