АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР

Костянтин ГРИЩЕНКО , екс-міністр закордонних справ, Надзвичайний і Повноважний Посол України у США (2000—2003 роки):

— Фактично до України вперше прибула настільки представницька делегація зі США після обрання Президентом Віктора Ющенка. Чим цікавий, на ваш погляд, цей візит? Які перспективи зараз відкриваються для розвитку відносин між Києвом та Вашингтоном?

— Це винятково важливий візит. Мабуть, із часів досягнення незалежності Україною, з 1992 року, настільки представницьких делегацій у нас не було. Фактично найпотужніші представники Конгресу США прибули для того, щоб засвідчити свою підтримку процесам, які відбуваються в Україні, та висловити, я сподіваюсь, готовність ініціювати відповідні законопроекти, які давно назріли. Для української сторони виклик полягає в тому, щоб використати цей інтерес, увагу до нашої держави саме зараз, максимально забезпечити підтримку, не прив’язану до подій сьогодення, а таку підтримку, яка б працювала щонайменше на наступні декілька років.

Із одного боку, сьогодні працювати на американському напрямі на порядок легше. А з другого, завжди існує загроза втратити можливості, які відкриваються. Така втрата буде дуже дорогою. Можливості, пов’язані з приходом нового Президента, надзвичайно широкі. Успішність їхньої реалізації залежить від того, наскільки реальними будуть перетворення в економіці з погляду більш сприятливого інвестиційного клімату, наскільки вдасться залучити США до вирішення тих нагальних проблем, які стоять перед нашою зовнішньою політикою.

— В Україні дуже багато говорилося про «російськість» зовнішньої політики США, про формування політики стосовно Києва через призму інтересів Кремля. Чи змінилася ситуація сьогодні настільки, аби говорити про зменшення впливу «совєтологів» у адміністрації США?

— Це значною мірою залежатиме від того, наскільки професійно ми проводитимемо свою політичну лінію у відносинах зі США та наскільки конкретно зможемо працювати з тими ключовими політичними фігурами не тільки в уряді й Конгресі, але й у політологічних колах. Метою такої політики й має бути створення свого українського лобі у Вашингтоні. І не тільки у Вашингтоні. Принципово важливим є залучення великого бізнесу в Україну. Якщо ми не зможемо залучити серйозні американські транснаціональні корпорації, то не зможемо мати матеріального підгрунтя для того, щоб ставити й вирішувати свої питання у владних коридорах Вашингтона.

— Цього тижня адміністрація Джорджа Буша внесла проект бюджету на 2006 рік на розгляд до Конгресу. У ньому фінансова допомога Україні найбільша з сум допомоги пострадянським державам. При цьому Росії вперше за останні роки надаватиметься сума ледве не наполовину менша. Чи не є це ознакою зміни пріоритетів Білого дому у веденні політики в цьому регіоні?

— Утім, варто зазначити, що загальні обсяги допомоги не можна порівняти з тими, які були ще шість-сім років тому. Це цілком нормально та природно, оскільки наша держава економічно розвивається нині доволі серйозними, високими темпами. Підходи до допомоги змінилися. Величина допомога — це сигнал підтримки України загалом. Але її обсяги не мають такого серйозного значення, як це було колись. На мою думку, нам треба орієнтуватися не стільки на допомогу, скільки на розвиток таких відносин, які б давали практичний результат з погляду збільшення обсягів нашої торгівлі. Адже сьогодні вона становить трохи більше двох мільярдів доларів, що не те що не відповідає нашому потенціалу, а не є навіть мінімально прийнятним обсягом.

— Гілларі Клінтон — одна із членів американської делегації. Це — колишня перша леді США, нині сенатор, можливо, майбутній кандидат на президентську посаду від демократів, авторка недавньої резонансної статті у «Файненшл Таймс», в якій висловлювалася підтримка Україні. Чи стане цей візит початком формування того самого проукраїнського впливового лобі в США, про яке ви згадували?

— Гадаю, що приїзд Гілларі Клінтон, Джона Маккейна, інших знакових фігур — це все свідчення того, що в нас є величезні можливості для здійснення справжнього прориву у відносинах із США на довгострокову перспективу. Можливості є, бажання з американського боку здійснити цей прорив також є. Усе залежить від того, наскільки ми самі спрацюємося з тими, хто нас підтримує у Вашингтоні. Вважаю, що всі шанси для цього маємо.

— Одне з актуальних питань у відносинах США та України — подальша участь України у стабілізаційних силах в Іраку. Яким має бути його оптимальне вирішення, аби воно не пішло в розріз з нашими інтересами і водночас не завдало удару по стосункам із партнерами по коаліції?

— Відповідні пропозиції я, ще коли був міністром, вже підготував. Гадаю, що в нас існує така формула виходу з Іраку, яка відповідатиме і сподіванням українського народу, і пріоритету збереження надійних партнерських відносин зі США. Проте я не хотів би давати детальніших коментарів, оскільки це рішення якраз обговорюється у владних структурах.