Арифметика національної трагедії

Однак ми маємо ще й те, про що Сигізмунд міг не турбуватися: страхітливу злочинність. Унаслідок скоєних 1997 року злочинів загинуло 21 тис. чоловік (1985 р. — 7,4 тис.). Маємо 80% розораних земель, хімізацію й індустріалізацію. За неповний 1998 рік на виробництві загинуло 1400 осіб. За кілька листопадових тижнів, впродовж яких я готував цей матеріал, для виробничників викопали ще 53 могили. Третина загиблих були в стані алкогольного спяніння...

ПАСТКА ДЕМОГРАФІЧНИХ КООРДИНАТ

Провідною причиною смертності в цивілізованих спільнотах є хвороби, спричинені старінням. «Демографічне дикунство» віддзеркалюють смерті, пов’язані з виробничими, транспортними й побутовими травмами, алкоголем і криміналом. Їх жертви — насамперед люди працездатного віку. Падіння життєвих сил організму за рахунок старіння і «соціальної амортизації» не є ізольованими процесами. Вони переплітаються, а екологічні забруднення спричиняють те, що лікарі називають circulus vitiosus («коло безвиході»): зовнішні чинники провокують фізіологічну нестійкість, яка в свою чергу послабляє опірність до зовнішніх впливів.

Такою є загальна схема, але демограф має перед очима похоронну статистику — хто вмер і з яких причин. Це — сотні цифр. Кожна є значущою сама по собі, але найголовнішу інформацію мусимо «викопати» з-під сукупного цифрового масиву. Спільного знаменника треба шукати на перехресті власне демографічних, економічних і соціально-політичних чинників (з усіма їх регіональними відмінностями). Не торкатимусь сутності розрахунків, проведених мною та моїми співробітниками в лабораторії математичного моделювання Інституту геронтології АМН України. Їх наслідки засвідчують, що стан людності можна характеризувати двома координатами (факторами) — скажімо, такими, якими на географічних мапах є довгота й широта. Отже: фактор «демографічного дикунства» є дуже потужним в Україні. На нього припадає 60% регіональних варіацій тривалості життя жінок і 90% (!) тривалості життя чоловіків. Остання цифра є страшною: кажучи образно, наші чоловіки здебільшого не просто вмирають, а гинуть, як на війні. Підгрунтям цього є травми (отруєння), а також і злоякісні пухлини. Якщо роль травматизму у війні чоловіків проти себе й суспільства не є несподіванкою, то інакше стоїть справа, коли йдеться про ракові пухлини. Це і є одним із віддзеркалень національної трагедії: на три чверті смертність від раку визначає «рівень дикунства» — не внутрішні (вікові), а зовнішні (екологічні) чинники.

«Цивілізаційний фактор» спирається насамперед на регіональні відмінності демографічного постаріння (кількості людей пенсійного віку). У нас — як і в усьому світі — з ним пов’язана низька дитяча смертність, висока смертність від серцево-судинних захворювань і велика інвалідність. Зауважу, що «дикунський» фактор майже не причетний до зростання кількості непрацездатних — він не калічить, а вбиває (або спричиняє «коротку інвалідність» і смерть).

Для ілюстрації — кілька цифр, які характеризують демографічну ситуацію в деяких регіонах.

Величини факторів характеризують регіональні відхилення від середнього для всієї України. Якщо для Донеччини, Одещини й Херсонщини маємо високий рівень «поганого» фактора й низький — «хорошого», то ситуація у Вінницькій та Сумській областях є оберненою: «хороший» фактор домінує. Зауважу, що задовільною ситуацією в цих регіонах можна вважати лише за нашими вимірами — Швецію чи Японію вона б дуже засмутила.

ПРО ЦЕ НЕ ЗНАВ КОПЕРНИК

Класифікуючи причини суспільного занепаду, Коперник не міг передбачити техногенні забруднення життєвого середовища — землі, повітря й води. Не знав він і про урбанізацію — виникнення велетенських мурашників («людашників»), розбещених спокусами криміналу, затруєних випарами заводів, автомобілів, алкоголю й тютюну. Нині Держкомстатистики оприлюднює матеріали про екологічні забруднення в регіонах, що дозволяє вивчати їх вплив на смертність і тривалість життя. Йдеться про математичну процедуру, яка з 10 показників (9 екологічних + частка городян у всьому населенні) вибирає ті, негативний вплив яких на тривалість життя можна вважати безперечним. Чоловіки, на жаль, мають аж 5 «ворогів», сукупна дія яких вкорочує життя. Першим по значущості є «міський стиль життя» зі всіма його вадами, про які йшлося вище і про які можна говорити ще багато. «Соціальна екологія», яка грунтується на міжлюдських стосунках, є могутня (і в наших умовах — руйнівна) сила. Далі (за порядком зменшення питомої ваги) йдуть споживання автомобільного бензину, споживання топкового мазуту, кількість підприємств великої індустрії та частка оборотної води у загальному обсязі її використання на виробничі потреби. Кращі справи в жінок, які потерпають лише від того ж «міського стилю» і від викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря пересувними засобами. Всі інші екологічні напасті (наприклад, споживання солярки чи скидання неочищених стічних вод) не є байдужими. Йдеться про те, що вони створюють шлейф для найнебезпечнішої екологічної отрути, нашаровуються на неї і посилюють її дію. Болюча проблема — радіаційні забруднення, спричинені катастрофою на ЧАЕС, але це окрема тема.

За усталеними міжнародними критеріями якість життя визначають три складові: рівень освіти, купівельна спроможність і тривалість життя. Знаємо, як животіє нині освіта, шукаємо в кишенях свою мізерну купівельну спроможність, віддаємо останню шану тим, хто пішов. Що робити нам і нашій державі? Повернутися назад у благословенний «застій»? Є такі, що кличуть нас саме туди. Їм варто було б знати, що колишня Українська РСР за тривалістю життя жінок посідала 45-те, а чоловіків —

54-те місце у світі. Сьогодні ще гірше, але рухатись треба вперед. Хто цього не розуміє, хай порівняє демографічну ситуацію, скажімо, в Польщі — тоді, коли вона була «народною республікою», і нині. Не кажу вже про країни, які «народними республіками» ніколи не були.

№233 04.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»